Обличчям в салат: підприємець і бізнес-тренер Андрій Клименко


283 0 0
У новому проекті bit.ua спільно з мережею ресторанів Salateira і FuckUp Nights by FEDORIV Hub говорить з відомими людьми про їхні факапи й успіхи.

У новому випуску засновник і керівник компанії Aiia, співзасновник і бізнес-тренер проекту Upgrade Андрій Клименко міркує про успіх і розповідає про свої провали та головні життєві уроки, які він з них виніс.dsc_2286

 

Нещодавно в одній книзі я прочитав, що успіх — це твій шлях від однієї невдачі до іншої. Думаю, так воно і є: ми вчимося на власних помилках. Тому я розглядаю факапи як нові знання, а не як провали.

Один з найбільший і найболючіших факапів трапився зі мною, коли я займався комп’ютерною технікою. Все йшло успішно, бізнес розвивався, і в якийсь момент ми з партнером вирішили поїхати до Китаю, щоб оцінити його шалені можливості, заробити додаткових грошей. Партнер поїхав, а я тим часом займався комунікаціями з клієнтами в Україні. Якраз у той момент нам зробили величезне на той час замовлення, і ми зрозуміли, що можемо привезти всю необхідну техніку з Китаю набагато дешевше. Ідея здавалася фантастичною, ми вже малювали золоті гори. Перешкод було багато, одна з них —  без передоплати китайці не працювали, а грошей у нас не було. І ми стали позичати — у родичів, у друзів, у знайомих. У мене було турне довжиною в місяць, я кожного дня шукав гроші. Зараз мені це здається веселим, але тоді сумнівів не було, був азарт і повна впевненість в успіху.

dsc_2334

Ми напозичали грошей у всіх, кого знали: у когось тисячу доларів, у когось п’ять і більше. Обіцяли повернути з великими відсотками. На ці гроші купили у китайців товар і стали чекати. Товар йшов до України дуже довго, було багато нюансів на митниці, але якимось дивом він таки приїхав. Правда, по запчастинах: плеєри, навушники, телефони — усе це довелося переупаковувати вручну. Ми підключили до справи друзів, працювали в три зміни тиждень, а коли нарешті віддали товар клієнту, з’ясувалося, що деяка техніка не якісна. Виникли серйозні проблеми з клієнтом. Ми були в шоці. Дзвонимо китайцям: «Все погано!», а вони нам: «Ви щось переплутали, все добре». Ми пробували якось вплинути на них через комуністичну партію Китаю, залучали бандитів, генералів — зараз це звучить смішно, — але тоді все було безрезультатно.

Товар нам не поміняли, клієнт став виставляти штрафні санкції, емоції наростали, а нам тим часом кожен день потрібно було віддавати кредиторам величезні гроші. Ситуація почала погіршуватися: відсотки на відсотки, відсотки на відсотки на відсотки, неефективне управління боргами — треба бігти, рятувати, заробляти. Я майже перестав займатися своєю основною роботою, яка приносила невеликий, але стабільний дохід, постійно шукав нові джерела великого заробітку. Не був професійний в цих напрямках і в результаті не заробляв ні великих грошей ні менших в основному бізнесі. Ком ріс, і коли я в черговий раз підрахував свої борги, то зрозумів, що сума вже перевалила за пів мільйона доларів. Я зі звичайної радянської родини і не уявляв, що потрібно було зробити, щоб хоча б до кінця життя відпрацювати такі гроші. Це було моментом повного відчаю.

dsc_2302

Спочатку рішення не було — ні на поверхні, ні в глибині. Було рішення вішатися, але воно мені не подобалося і серйозно його не розглядав. Мені було всього двадцять два, усе життя попереду. Тоді я вирішив сконцентруватися на чомусь одному, щоб стати професіоналом і досягти успіху у своїй сфері. Тоді й почався сувенірний бізнес, яким я займаюся і досі. На той момент ми з партнером нічого про це не знали — де купувати, кому продавати, скільки коштує, як працює ринок, — але вирішили спробувати і почали розвиватися. Ріс професіоналізм, ріс траст клієнтів, росла повага, росли замовлення і доходи. Більше трьох років пішло на покриття мінусу. З кредиторами вирішував питання шляхом переговорів. У кого були маленькі суми, старались віддавати відразу, у кого великі — домовлялися, платили відсотки. Процес був складний і сумбурний, дехто був налаштований вороже, погрожував, але, дякувати Богові і добрим людям, все обійшлося.

У той час я зробив для себе дуже важливий висновок: щоб досягти успіху, потрібно займатися чимось одним, сфокусуватися й розвиватися в одному напрямку. Інакше це не буде круто. А ще я зрозумів, що не має вершин, які нам не підвладні. Всі випробування в нашому житті мають рішення, і якщо ми його зараз не бачимо, то це означає лише те, що ми його не бачимо. Але десь у Всесвіті воно є. І чим більше ми будемо розвиватися, чим більшими професіоналами будемо ставати, тим більший масштаб думок і більше рішень побачимо.

dsc_2295

В Upgrade теж був ряд факапів. Пам’ятаю, як п’ять років тому ми сформували першу групу і провели свій перший трьохмісячний Upgrade — це було дуже яскраво, емоційно, хвилююче. Як перша дитина. І ось наші випускники організовують конференцію з фандрейзингу і хочуть, щоб я був першим спікером, відкривав конференцію. Я, звичайно, погодився. Тема була мені дуже близька — соціальна відповідальність, але так вийшло, що, відкриваючи конференцію, я вийшов на сцену і завалив промову. Мій виступ тривав рівно шість хвилин, чотири з яких я показував ролик. На цьому все закінчилося — у мене перехопило мову, і я пішов зі сцени. Так склалися обставини: два тижні тому народився син, я перенервував, стрес, живемо з батьками. Події наклалися одна на одну і все це вилилося в невдалий виступ.

Потім читав відгуки в інтернеті: класна конференція, той круто виступив, той, але молодий чоловік, мотиваційний спікер, — хто його взагалі так назвав? Мене це сильно вразило, хотілося провалитися крізь землю. Так буває. Я прийняв це і пішов далі. Мене заспокоювало те, що я вже виступав в Upgrade, і люди знали, що я можу робити це по-іншому, і я це знав.

Були й інші невдалі виступи, але це не трагедія — факапи будуть завжди, особливо якщо ти робиш щось нове і цікаве. Сучасний світ постійно змінюється, і тобі часто доводиться самому протоптувати дорогу, бо до тебе цього ще ніхто не робив. Я зрозумів, що з досвідом факапів стає менше – ми ростемо особистісно і професійно, інтуїція і досвід допомагають.  Але якщо ставиш великі амбітні цілі – факапи нікуди не діваються. 

dsc_2265

Ми звикли називати факапом те, що сталося одномоментно і ми одразу чи швидко бачимо негативні наслідків, але є й інші: вони відкладені в часі, їх наслідки ми відчуємо через роки. На приклад, факап № 1 в Україні — це відсутність культури освіти: хтось самоучка і пробиває собі шлях головою, як я, а хтось вчить в ВУЗІ переважно дурниці, які не мають нічого спільного з реальним життям. І виходить, що ми витрачаємо багато часу на навчання, але вчимо те, що нас нікуди не просуває. Нас не вчать управляти грошима, працювати з власною самооцінкою, суті бізнесу, професійній комунікації, постановці цілей, психології стосунків, сучасним технологіям тощо. А уявіть, якби ми це вивчали 5 років. У мене, наприклад, три вищі освіти, але жодного разу мені це не допомогло. У більшості випадків я просто не ходив на пари, бо мені потрібні були зовсім інші знання. Доводилося пробивати все головою і вчитися на власних факапах, замість того щоб отримати правильну освіту, бути готовим до актуальних реалій і зараз перебувати зовсім в іншій точці. Молоді люди, так само, як і я колись, не розуміють це. Батьків не слухають, а усвідомлення втраченого часу приходить значно пізніше. Те саме і з мовами, з дисциплінованістю і вмінням доводити речі до кінця, спортом і здоров’ям тощо. Це дуже жорсткі факапи і їх багато навколо і мене вони також торкнулись. 

Якщо успіх — це наш шлях від однієї невдачі до іншої, то я суперуспішний, якщо міряти успіх ударами, які ми витримуємо, то я суперуспішний, для багатьох людей навколо я теж успішний. Але в моєму розумінні, щоб досягти справжнього успіху, потрібно ставити дуже великі цілі, змінювати світ, впливати на нього. У цьому я тільки на шляху до успіху. Те, що я вже зробив, — це тільки маленька частина того, що я повинен, і потрібно дуже швидко рухатись, щоб побільше створити, віддати, відчути.


Інші історії про факапи відомих людей можна подивитися і послухати на зустрічах FuckUp Nights by FEDORIV Hub. Щомісяця найуспішніші люди країни збираються разом, щоб розповісти свої веселі й сумні історії про життя і підприємництво.

Фото: Олександр Кравченко.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
Последние новости
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: