Cпецпроекты

ДНЕВНИК МОДЕЛИ: между работой на стройке и актерской карьерой


0 199 0

Володя Струс рассказывает историю о том, как жизнь в Штатах подтолкнула его к карьере модели. С чем ему пришлось столкнуться на пути к своей мечте, можно прочитать в двух первых частях серии публикаций "Дневник модели": Часть 1 и Часть 2. Сегодня — продолжение истории:) #bit-cut# 

Після довгих ночей над роздумами про школу, я все ж-таки відважився і ризикнув. Та тут не обійшлось без нових проблем – через роботу на будівництві у мене не було часу на заняття у школі. Директор фірми, у якій я працював, дратувався, коли я почав надто часто відпрошуватись. Незабаром я покинув роботу й сподівався на швидкий прибуток від акторства. «От бовдур!», сказали б ви, та хід моїх думок завжди відрізнявся від звичайних речей, ось чому, можливо, менi вдається досягти поставлених завдань, хоча й інші випадки також трапляються. Навчаючись у John Robert Powers, я робив усе можливе, щоб мене запримітили: був найкумеднішим та найгаласливішим учнем з англійської, яка тоді ще не була на достойному рiвнi; робив так, щоб люди отримували лише позитивні емоції від спілкування зi мною. Коли у тебе велика мета, ти повинен викладатись на 200% своїх реальних можливостей.

У школі моїм учителем був відомий у Нью Йорку актор Phillip Galinsky: людина з досвідом у голівудських стрічках, ведучий декількох радіопередач та разом зi старшим братом співзасновник MMS (Manhattan Monologue Slam) — конкурсу монологів для акторів-аматорів. Після одного з уроків він запропонував мені взяти участь у конкурсів, і я не зволікаючи одразу ж погодився. Довго готувався, підбирав кумедні монологи, удосконалював вимову слів і разом з усім тим шалено хвилювався, адже виходити на сцену перед сотнею людей, акторів та режисерів у ролі суддів доводиться не часто. А ще й менталітет — там, за лаштунками, ти один з людьми з різним рівнем культури та іншими традиціями, тому не завжди можна почуватись комфортно, а ще й до того всього — чужа мова. Та знайшовши хороший шматок монологу з фільму «Непрохані гості», я, як то кажуть американці: «put my shit together!» (зібрався) і виступив. Тоді для мене не таким важливим був результат, як досвід, що я отримав.

Окрім цього, я відвідав парочку кастингів на другорядні ролі у голівудських фільмах, на деяких з них навіть дуже сподобався режисерам, та знову, на жаль, зустрічався з проблемою акценту, яка уже почала навіювати негативні думки про акторську кар’єру закордоном. Зрозуміло, що чисто розмовляти англійською я зможу лише за 3-4 роки, після навчання в університеті чи коледжі, після якоїсь престижної роботи, постійно спілкуючись з людьми англійською, але у мене на той момент не було цих років.

Провчившись у цій школі 10 тижнів, мій банківський рахунок суттєво зменшився, і тут постала чергова проблема — потрібні гроші для проживання у цій омріяній країні. Мені довелось залишити школу і повернутись назад на будівництво. Пропрацювавши ще 4 місяці, у мене виник новий план досягнення мети — про нього розповім у наступному записі…

Фото: Volodymyr Strus

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: