Від «Танцюють всі» до зірок Лос-Анджелеса: історія української танцювальної пари
Напевно, немає людей, які займаються танцями і не мріють досягти успіхів у своїй справі. Найнаполегливішим і найталановитішим це вдається. Як саме? Вирішили дізнатися про це з перших уст.
Герої нашого інтерв’ю – Тихон Живков і Яна Ярославська. Пара в танцях і пара в житті, вони пройшли непростий шлях від танцювальних тренувань ще в дитинстві до виступів у Канаді та США, відкриття власних танцювальних студій, перемог у всесвітніх танцювальних конкурсах. Та все ж здійснення їхньої головної мрії – те, що вони знайшли одне одного, змогли зберегти стосунки на відстані і нарешті жити разом вже як законні чоловік і дружина.
Ми поговорили з Тихоном і Яною про їхній танцювальний шлях, про те, як знайти одне одного і не загубитись у цьому бентежному світі, про стосунки на відстані та прагнення здійснити мрії.
Тихон
Про танці: Бували й різні ситуації із серії: «Чого таке волосся довге, ти чо дівчисько?» або «Ти чо, спортсмен?» – «Так я танцюрист!» Ну і поїхали різні образи… Часом доходило до серйозних конфліктів, а іноді й до бійок! Доводилося відстоювати честь не тільки свою, а й виду спорту / мистецтва, яке дуже подобалося з дитинства.
Близькі та друзі, навпаки, підтримували і поважали – адже це дуже складно-координаційний спорт. Та й танцювати доводилося тільки з класними дівчатами. Коротше кажучи, щастило!
Про вибір власного шляху. Мені подобалися різні напрямки у школі: і спорт, і з точними науками все успішно складалося, і з гуманітарними предметами. Але врешті-решт постало питання, із чим пов’язувати своє життя. Вибір припав на улюблену справу, яка приносила задоволення. Впевнений – у житті вибирати потрібно те, що робитимеш з натхненням і бажанням.
Про досвід, поразки і перемоги. Танцювальне життя будь-якого спортсмена багате на перемоги і поразки – як особистісні, так і спортивні. Найцінніше із цього всього – це незабутній досвід!
Були численні поїздки по Україні та за кордон у ролі спортсмена, артиста і хореографа (Англія, Польща, Німеччина, Росія, Білорусія, США, Канада, Туреччина). Є навіть досвід роботи за кордоном. Ми дуже вдячні нашим тренерам і коучам, їхні знання і досвід дуже цінні для нас.
Про натхнення. Найбільше мене надихають, напевно, подорожі та музика. Також дуже подобається пробувати щось нове та збагачувати свій внутрішній світ і життя новим досвідом (Гольф, бокс, серфінг, різні шоу і концерти, музеї, екстремальні заняття спортом і пригоди)! Я пишаюся, що маю чемпіонські титули, що здобув освіту і можу сміливо назвати себе педагогом, хореографом і професійним танцюристом. Пишаюся колишніми і нинішніми учнями, їхніми досягненнями – серед них є чемпіони США і навіть світові чемпіони.
Про знайомство з майбутньою дружиною. Зустріч з Яною була дуже незвичайною, можна сказати, це любов з першого погляду. Як не смішно це звучить, познайомилися ближче ми в караоке, та я одразу зрозумів, що все серйозно.
А ось пов’язувати стосунки з професійною діяльністю не хотілося, щоб уникнути зайвих конфліктів. Ми почали разом танцювати вже після весілля, щоб досягти нових результатів у США і побудувати нове життя.
Про вільний час, відпочинок і відновлення. 2019-го ми танцювали в США в різних містах і штатах 27 турнірів у двох категоріях і виступили в 5 різних шоу. Ми витрачаємо також дуже багато часу на тренування і нову інформацію, на додаткові подорожі. Вільний час – рідкість,тому намагаєшся їм насититися по максимуму. Масажі, розтяжка і йога на свіжому повітрі, читання корисних книг, хороша їжа і компанія – ось мій рецепт відновлення. Хороші друзі – це як бальзам для душі, а природа і медитація – найкращі лікарі.
Яна
Про танці. Бажання серйозно і професійно займатися бальними танцями прийшло вже в усвідомленому віці, думаю мені було років 14. З дитинства мені подобалися футбол і карате, машинки і солдатики, напевно, саме тому батьки віддали мене на танці.
Не можу сказати, що я була захоплена танцями із самого дитинства, мені більше було до душі спілкування з іншими дітьми, поїздки, концерти та змагання. Однак з кожним роком я розуміла, що танці для мене – це щось дуже особливе, це мій інший світ, в якому не можна пропустити тренування, не можна запізнитись або підвести партнера.
Танці не те що заповнили більшу частину мого життя – вони і стали самим життям, без якого я вже не уявляла свого майбутнього. Мій танцювальний шлях триває вже понад 25 років, і я про це не шкодую.
Були злети і падіння, було неймовірне щастя, перемоги, були розчарування і поразки. Та підтримка допомагає пережити всі негаразди. Головною підтримкою і рухом вперед для мене є людина, з якою я танцюю. Бальні танці – це насправді щось унікальне. Ти і твій партнер є однією командою, яка переживає разом стільки емоцій, кожне тренування і кожен виступ – як заміжжя. Тому на професійному рівні практично всі танцювальні пари є парами і в житті.
Про перші перемоги. Це взагалі незрозумілі емоції щастя, які важко описати словами. Ти починаєш почуватися впевненіше. З’являється все більше перемог, ти розумієш, що це все не дарма. Що твої щоденні мозолі, намагання, багатогодинні тренування – все це дійсно було важливим, все це дає результат, який можна побачити.
Про талант і працелюбність. Я вірю в талант, а ще більше я вірю у важливість праці над собою. Вірю в бажання: якщо воно достатньо сильне, будь-які цілі досяжні.
Іноді талановиті люди не цінують свої можливості, сприймають це як належне. Працьовиті ж ніколи не стоять на місці. Як правило, саме вони і стають чемпіонами.
Про тренування майбутніх чемпіонів. Я просто обожнюю дітей, мені дуже подобається працювати з ними. Важливо налагодити особистий контакт – дитина повинна тобі довіряти, їй має бути цікаво з тобою. Тільки так, я вважаю, можна розвинути любов до праці і конкретно до танців.
Діти все відчувають і розуміють у будь-якому віці, вони копіюють тебе. Тож, якщо ти справді любиш свою справу, вони також закохуються в неї.
В Україні у мене були групи дітей від 3-х років. Це була просто казка, а не робота – бачити їхні перші кроки, успіхи і перемоги. Це і називається щастям.
Звісно, є діти, яким все дається легко і природно, і є ті, з якими потрібно працювати більше. Та я завжди вірю в кожну дитину, вчу працювати над собою, розвиватися. Думаю, що мені вдається.
Не впевнена, що з першого погляду можна розгледіти майбутнього чемпіона. Однак точно можна побачити характер дитини, яка може стати чемпіоном (звісно, якщо захоче).
Про пропозицію одруження. Це було абсолютно несподівано для мене. Ми жили на відстані майже рік. Я приїжджала кілька разів і поверталася назад в Україну, де була студія, були діти, групи і юні спортсмени. Рішення переїхати до Штатів було дуже складним. І ось ми вже як місяць живемо разом у шалено красивому регіоні Лос-Анджелеса.
Пам’ятаю як зараз: п’ятниця ранок, ми взяли кави і фруктів, Тихон запропонував посидіти біля обриву із шалено красивим видом на океан. Поки я робила фото цього шикарного пейзажу, він став на коліно, тримаючи обручку в руках. Чесно, я не могла повірити своїм очам. Нашому щастю не було меж, ми сміялися і плакали як малі діти. Тут проїжджав чисто американський мінівен, і водій крикнув: «Say „yes”». У той момент я почувалася головною героїнею голлівудського фільму.
Про захоплення одне одним та обмін досвідом
Тихон: У Яни колосальний досвід, знання техніки, динаміка і артистизм. Я захоплююся, як швидко, легко і вільно вона виражає себе на паркеті.
Танцюючи в парі з Яною, я навчився бути відповідальнішим, сильнішим і впевненішим партнером, щоб вона могла виражати і відчувати себе набагато вільніше. Адже, на мою думку, партнерка – це краса і душа пари.
Яна: Як на мене, Тихон дуже особливий, і не тільки тому, що він мій чоловік. Його танцювальні ідеї, хореографія, постановки завжди унікальні, я б навіть сказала, екстраординарні. Те, як він відчуває музику і передає її характер, не кожен може. Він не боїться пробувати і експериментувати, знаходити нове і дивитися на танець зовсім під іншим кутом. Мені дуже пощастило бути його партнеркою і другою половинкою.
Наші стосунки багато чого мене навчили, і я далі вчуся. Найголовніше, я вважаю – те, що ми вчимося одне в одного, підтримуємо і допомагаємо розвиватися.
У мене доволі тверді погляди, але з Тихоном я навчилася бути м’якшою, пробувати нові стилі танцю, дивитися ширше на танець, знаходити нові можливості у своєму тілі. Думаю, саме завдяки цьому ми успішна танцювальна пара.
Про стосунки на відстані
Тихон: Бути на відстані дуже складно, але найголовніше – зберігати взаємоповагу і підтримку. Обоє в одній і тій же ситуації, а після розлуки спільний час цінуєш ще більше. У розлуці ж залишається тільки бути терпеливими, любити і підтримувати одне одного – це дуже важливо.
Яна: Це було нелегке випробування. Були непорозуміння, сльози, але ми вірили, що все налагодиться, ми зможемо подолати труднощі і бути разом. Ми багато працювали, кожен був захоплений своїм танцювальним процесом, розвитком і новими проєктами. Зідзвонювалися по ночах або рано вранці, іноді це було складно через різницю в часі. Та мені здається, не було і хвилини, коли я не думала про нього або просто не уявляла наше майбутнє разом.
Як зберегти стосунки на відстані? Відповідь проста – віра в одне одного і любов.
Про спільні заняття
Тихон: Спільний час – це рідкість, хоч і живемо разом! Тому намагаємося по-різному розвивати стосунки. Відвідуємо музеї, кінотеатри, хореографічні шоу і концерти, займаємося разом спортом і досліджуємо нові дикі місця. А ще можемо приготувати смачну вечерю разом.
Яна: А ще ми обожнюємо подорожувати. Знаходити нові місця, досліджувати парки, пляжі, ліси і заповідники. Поїздка в нове місце для нас як ковток свіжого повітря, після таких пригод з’являються нові думки та ідеї. А коли часу небагато або тілу потрібне фізичне відновлення (після змагань або активної робочого тижня), ми любимо неквапливі прогулянки в парку, йогу і читання книг.
Про ідеальне побачення
Тихон: Ідеальне побачення – це прогулянка. В обіймах по вулицях вечірнього міста, з приємною бесідою і на завершення – випадковий ресторан з незвичайним затишним інтер’єром і живою музикою.
Яна: Для мене – це побачення-сюрприз із коханим, у красивому місці, де я раніше не була.
Про гармонію у стосунках
Тихон: Гармонія в парі буде, якщо ставитися до потреб партнера з повагою і намагатися розвивати стосунки щодня. Вони, як квітки, вимагають уваги і турботи щодня, а тоді радують своєю красою і ароматом.
Яна: Для нашої пари як в танцювальному, так і в особистому житті важливі довіра і відверте спілкування. Ми завжди намагаємося обговорити, що нас турбує, і поділитися тим, що радує.
Так само дуже важливо давати свободу одне одному, час на самих себе. Важливо мати особистий простір, власні хобі. Зараз для Тихона такі захоплення – це серфінг і написання книги, для мене – малювання і фотографія. І немає нічого кращого, ніж спостерігати за успіхами одне одного.