Спецпроєкти

Від мрії до польоту в космос: історія космонавта Леоніда Каденюка


Разом із Nemiroff ми презентуємо проєкт «Тому що історію пишуть перші», у якому розповідаємо історії українців про їхні звершення, які увійшли до історії.

Сьогодні ми розповімо вам про Леоніда Каденюка – українського космонавта, який взяв участь у космічній місії NASA та довів світові, що Україна має право називатися космічною державою.

Життя людини повинно починатися з мрії

Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Чернівецької області в родині сільських учителів Костянтина Микитовича та Ніни Андріївни Каденюків.

Як і більшість школярів того часу, він мріяв про польоти в космос. Для цього він вступив до Чернігівського військового училища льотчиків. 

Моя мрія народилася 12 квітня 1961 року, коли людина вперше полетіла в космос. Мені тоді було 10 років. І тоді, в той день, у мене з’явилася мрія стати космонавтом. Якщо цю мрію зміг втілити хлопчик з буковинського села, то так само вона може бути здійснена будь-ким. Життя людини повинно починатися з мрії, – згадував Каденюк.

Надихнула його перша людина в космосі – Юрій Гагарін.

Коли Гагарін полетів у космос, Льоня заліз тоді на дерево – це мені мама його розповідала – і кричав: «Я полечу в космос!» – тобто хлопчик був одержимий цією ідеєю, – говорить дружина Леоніда, Віра Каденюк.

Після закінчення школи молодому хлопцю навіть довелося підробити документ про народження, щоб зробити себе на рік старшим (у військове училище брали із 17 років). Такою сильною була його мрія.

Джерело: molbuk.ua

Усього за чотири роки навчання Леонід міг керувати надзвуковими літаками-винищувачами. У результаті у 20 років він уже був льотчиком-інструктором рідного училища. Таку посаду пропонували лише наймайстернішим фахівцям. 

Згодом його зараховують до радянських космонавтів. Відібрані вони були для керування багаторазової транспортної космічної системи «Енергія-Буран».

«Я вивчав історію, філософію, політекономію, психологію, соціологію… Вивчав медицину, біологію, астрономію, астрофізику, геологію, екологію… Я не просто відчував літаки – готувався літати в космос… Може, це не зовсім скромно, але в Радянському Союзі з такою підготовкою та досвідом було менше 20 осіб!», – так оцінював себе сам Каденюк в одному з інтерв’ю.

Після закінчення загальнокосмічної підготовки в космос Каденюк так і не полетить. Його відрахують з елітного загону космонавтів через проблеми в особистому житті – розлучення з першою дружиною. За радянських часів космонавти повинні були мати бездоганну біографію.

Водночас Леонід вирішує не здаватися. Він продовжив льотно-випробувальну роботу та освоїв нові типи літаків.

У 1991 році мав відбутися його перший політ у космос, а через два роки він мав би стати командиром одного з екіпажів першого пілотованого польоту «Бурана». Однак після розпаду Радянського Союзу згадані космічні програми закрили.

Реалізована мрія

Після здобуття незалежності Україна позиціонує себе як космічна держава. США та Україна домовляються про політ українця на американському шатлі «Колумбія». 

На політ відібрали 4 із 28 кандидатів, серед яких був і Леонід Каденюк. Йому NASA віддало перевагу, оскільки він повністю пройшов космічну підготовку. Окрім того, шатл і «Буран» були схожими за конструкцією. 

Космічна місія STS-87 відбулася 19 листопада 1997 року. Екіпаж складався із 6 осіб: троє американців, індіанка, японець та українець. Політ тривав майже 16 діб. 

У Каденюка, єдиного з екіпажу, був дублер – Ярослав Пустовий, молодший за нашого космонавта на 20 років. Це був відгомін радянської практики назначати дублювальний екіпаж. NASA відмовилося від дублювального екіпажу ще у 1982 році.

 Джерело: Особистий архів Леоніда Каденюка

Найприємнішим відчуттям у космосі український космонавт називає невагомість. 

«Я ходив стелею, спав на стіні. Щоб там правильно функціонував організм, треба багато пити – води, чаю, кави», – говорив Каденюк.

НАН України узгодила з NASA програму космічних експериментів у галузі ботаніки та призначила Леоніда молодшим науковим співробітником Інституту ботаніки НАНУ. Серед його завдань було дослідження впливу гравітації на ріпу, сою та мох. Результати цього експерименту були проривними для тогочасної науки. 

Саме тому емблему спільного експерименту можна побачити на нагрудній нашивці Леоніда Каденюка. У центрі неї є зображення ріпи, яка проростає з корпусу шатла «Колумбія». Зображення розташоване на фоні земної кулі, на якій позначені вишитими білими зірками столиця України – Київ, а також столиця Сполучених Штатів – Вашингтон.

Але Каденюк вирішив не обмежуватися лише запланованими експериментами, а тому придумував власні.

«Як відбувся період адаптації, я вирішив, що моє перебування на космічному кораблі не має обмежуватися лише тими експериментами, які мені були запропоновані. Я сам вигадував деякі дослідження, пов’язані як із фізикою, так і з медициною, космічною психологією.

Один із цікавих експериментів, який я провів – це ходіння по стелі. З точки зору фізики зробити це було досить легко у стані невагомості, але ще ж є така річ, як психологія людини. Виявилося, що надзвичайно міцні стереотипи, з якими людина вирушає у космос, там спрацювали на повну, зокрема, про те, що по стелі ходити неможливо. Коли я ступнями ніг торкнувся стелі, я ніби відчув перехід в зовсім іншу просторову систему координат», – розповідав Каденюк.

Окрім експериментів, Каденюк ще й продемонстрував у космосі український прапор та гімн – нові державні символи.

«Я був першим, хто полетів у космос з українським прапором і виконав завдання українського уряду. 1997 року вперше український гімн пролунав у відкритому космосі», – згадував космонавт.

Джерело: Особистий архів Леоніда Каденюка

Тодішній керівник підготовки до космічного польоту Едуард Кузнецов розповідає в інтерв’ю українським виданням про речі, які брав із собою Каденюк у космічний політ.

«Ми склали цілу програму, що він мав із собою взяти – прапор, державний герб, герб Києва, «Кобзар» Шевченка, портрет видатного українського ракетобудівника Михайла Янгеля, диск нашої відомої групи «ВВ». Він взяв усі ці речі із собою, і потім ми навіть привезли з Америки сертифікат, що кожна річ побувала в космосі – із підписом кожного члена екіпажу», – розповів Кузнецов.

Місія STS-87 була важливою ще й тому, що в команді екіпажу була перша жінка-космонавт індійського походження Калпана Чавла.

У своїй книзі Леонід про неї згадує:

«Калпану Чавлу ми називали Кейсі відповідно до перших літер її імені та прізвища англійською мовою… Зарахування до складу екіпажу жінки створювало в ньому особливий психологічний клімат. Така ситуація нас, чоловіків-астронавтів, робила більш вимогливими до себе та більш дисциплінованими… На жаль, Кейсі загине під час повернення з космосу 1 лютого 2003 року внаслідок катастрофи нашої ж «Колумбії»… Але зараз разом з нами вона летить у свій перший космічний політ».

Космос вразив Каденюка. Він вважав, що жодна фотоплівка не зможе передати красу Всесвіту. В одному з інтерв’ю він скаже

«У космосі найбільше вражає невагомість. Вражає сам космос і весь Всесвіт. Я був вражений тим, як виглядає Земля з космосу. Це було просто неймовірно. Жодна фотографія космосу не здатна передати тієї краси Всесвіту, яку людина може побачити своїми очима».

Водночас цікавою сторінкою історії є й те, як політ Леоніда вплинув на його рідних. Віра Каденюк була вражена відкритістю космічної програми у США:

«У зоряному містечку в Радянському Союзі все було в суворій таємності. Сім’ї нікуди не допускалися, на Байконур тим більше. Згодом, коли Леонід Кучма домовився з Білом Клінтоном, що полетить український космонавт, ми переїхали до Америки. Знаєте, я сама із сім’ї військових, дуже багато пройшла та знаю. Мене вразило те, як американці були відкриті для сімей майбутніх астронавтів. Було визначено склад екіпажу та його підготовка. І всюди дружини брали участь. Нас знайомили із керівництвом NASA. Коли мав статися космічний політ, ми жили у Х’юстоні, і нас усіх із дітьми перевезли до Флориди за тиждень до старту».

Джерело: NASA

Дня за три до старту шатла дружин підвезли по всьому полігону у Флориді до шатла, який стояв вертикально. Там їх посадили до ліфта, і вони піднялися до входу в кабіну космічного апарату. Водночас їм дозволили подивитися лише в ілюмінатор через карантинні обмеження.

«У день старту шатла нас із готелю забрали у спеціальні автобуси, і ми поїхали до місця старту. Було безліч машин. Це американці приїхали відправити шатл до космосу.

Десь на три дні нас привозили в Johnson Space Center, де готувалися астронавти до польоту. У ньому є величезна зала з величезним екраном. Нас посадили на глядацькі місця та говорили, що зараз буде зв’язок із космосом. І ми разів 5 чи 6 спілкувалися безпосередньо з чоловіками через екран», – розповідає Віра Каденюк.

Коли Леонід прилетів, після пресконференції він із сім’єю поїхав назад до Х’юстона, де вони жили під час програми. 

«Я пам’ятаю, що Льоня мене попросив зварити борщ, бо йому набридла їжа з тюбика», – пригадує Віра Каденюк.

Дружина космонавта згадує, що не попрощалася і не казала нічого поганого перед польотом Леоніда.

«Так склалося, що я виросла в сім’ї військових та працювала в науково-дослідному інституті авіації та космонавтики Радянського Союзу. Щомісяця у нас гинули люди під час випробування літаків. У цьому ми жили. Я чудово розумію, що Льоня все життя прагнув у космос. Він казав, що все буде гаразд. Я в глибині душі розуміла, що може бути будь-що. Це була його мрія, тож ми не говорили про погане», – розповідає Віра Каденюк.

На Землю «Колумбія» повернулася 5 грудня 1997 року. Каденюк приніс державі величезний успіх і довів, що вона має право мати звання «космічної». Також він зміг реалізувати свою давню мрію, до якої рухався попри негаразди. 

Що було далі?

Успіх Каденюка в космосі був би неможливий без дружини Віри, яка познайомилася з чоловіком у льотному училищі та підтримувала його прагнення потрапити в космос. 

«У нас з Леонідом був повний консенсус у всьому, якщо я щось не робила, це робив він. Якщо я не підмітала, приходила з роботи або втомлена, або ще щось, він: «Мамуля, ти втомилася? Все, я все зроблю». У нас усі чоловіки в сім’ї миють за собою посуд, прибирають зі столу. Якщо хочеш поїсти, якщо я щось не приготувала – будь ласка, холодильник відкрив, що там є: «Я яйце зварю чи щось». Тобто немає жодної залежності», – розповідає Віра Каденюк.

Віра згадує, що вона особливо з ним попрощалася перед вильотом, так ніби вона чекає зустрічі з ним через 15 днів. Вона зазначає, що після польоту в космос чоловік змінився. 

«Після польоту в космос він змінився в тому плані, що він якось по-іншому ставився до деяких речей. Допустимо, на балкон залетіла муха. Що ми робимо? Шльоп-шльоп-шльоп. Ні – він відчиняв вікно й випускав муху. Він ніколи не настане на жодне сонечко. Я здивувалася, як він змінився», – вважає Віра Каденюк.

Єдине, у чому Леонід не змінився, так це в бажанні розвивати космічну галузь України.

У 2002 році його обрали депутатом Верховної Ради України від Чернівецької області. У парламенті він працював заступником голови Комітету з національної безпеки та оборони, ініціював ідею створення в Україні власного загону космонавтів. Він продовжував працювати над цим питанням навіть тоді, коли стало зрозумілим те, що в державі не вистачає бюджетних коштів на цю програму.

Залишивши державні органи, він був членом правління Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я», з 2015 року – президентом Аерокосмічного товариства України. Ці громадські організації не мали впливу на державну космічну політику, але були важливими для популяризації вивчення космосу серед населення.

«Космічна галузь є локомотивом цивілізаційного поступу будь-якої країни. Адже це високі технології. І якщо не мати цієї сфери, то країна на світовій арені й не вважається такою сучасною», – говорив Каденюк.

Джерело: УНІАН 

Леоніда поважали й у наукових колах країни. У КПІ ім. Ігоря Сікорського він був заступником голови Наглядової ради університету, радником ректора та почесним доктором факультету авіаційних і космічних систем. У 2020 році в першому корпусі університету було встановлено барельєф із портретом Леоніда Костянтиновича Каденюка.

«Я переконаний у тому, що українці мають літати у космос. Якщо подивитися на світову космонавтику, внесок українців дуже значний – як теоретиків, так і практиків. Тому вони мають це продовжувати. Українські вчені вже запропонували близько 200 експериментів для Міжнародної космічної станції, і хотілося б, щоб ці експерименти у космосі проводили саме українські космонавти», – зазначав Каденюк.

31 січня 2018 року під час ранкової пробіжки серце знаменитого космонавта зупинилося. Водночас його подвиг, який змінив ставлення світу до України, залишиться надовго в пам’яті українців. 

Він вірив, що в майбутньому люди будуть жити на Марсі, але спочатку потрібно з повагою ставитися до власної планети:

«Зараз нам говорять, що в недалекому майбутньому можна буде переселятися на інші планети. А от я думаю, що спочатку потрібно привести в порядок нашу рідну планету. Потрібно направляти інтелект людства на те, щоб берегти, а не руйнувати екологію. Адже саме в космосі розумієш, наскільки неідеально наше суспільство, наскільки неправильно воно живе».

 

Джерело: NASA

Найголовніше, що він ніколи не полишав своєї мрії і стверджував, що ще раз полетить у космос:

«Я активно займаюся спортом, бігаю 3-4 рази на тиждень по 10 кілометрів. Я вже згадував про американського астронавта Джона Гленна. Він полетів удруге в космос у віці 77 років. Мені до цього ще дуже далеко».

Важливу справу Каденюка з дослідження космосу продовжують нові українські підприємці та підтримують відомі українські бренди. Так, Nemiroff стала офіційним партнером першої української місії на Місяць, яка відбудеться вже 2022 року.

Під час місії компанія Spacebit, засновником якої є українець, за підтримки Nemiroff відправить на Місяць спеціальний вантаж. Він збиратиме дані про супутник Землі, частиною яких компанія буде ділитися з українською науковою спільнотою.

384440 км вгору – саме таку відстань від Землі до Місяця подолає бренд у складі першої української місії, щоб зробити черговий крок у напрямку вивчення космосу. І це не далеке майбутнє.

Nemiroff разом із Spacebit планують вкотре підтвердити слова Леоніда Каденюка, що Україна є космічною державою:

«У мене є всі підстави стверджувати, що Україна є космічною державою. У нас є повний цикл виготовлення космічної техніки. Ми давно вміємо проєктувати, виготовляти, запускати й експлуатувати наші розробки в космосі. Але от проблема: сьогодні космічна галузь працює не завдяки, а всупереч обставинам, у яких вона перебуває».

Нам всім залишається одне – уболівати за найкращих і реалізовувати свої мрії.

 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь