Спецпроєкти

«На що витрачати гроші в старості, як не на подорожі?» Пенсіонери, які об’їхали 52 країни світу


На перший погляд Віра Євгенівна Палаткевич і Валерій Кувшинов – звичайні столичні пенсіонери. Та досить пробути з ними всього десять хвилин, щоб ухвалити для себе рішення – провести старість я хочу саме так, як вони! Адже ця активна весела парочка 70-річних українських пенсіонерів після виходу на заслужений відпочинок об’їхала вже 52 країни світу!

bit.ua вирішив поспілкуватися з людьми, чиє життя з виходом на пенсію тільки почалося. Тож читайте, надихайтесь і занотовуйте лайфхаки – щоб після відкриття кордонів ви були в повній готовності!

Віро Євгенівно, які європейські країни ви ще не відвідали? 

В.Є.: Ми в Європі були всюди. Не були тільки в Албанії, ну і все. Лише там чомусь не довелося побувати.

Подорожі – це доволі дороге задоволення, а на українську пенсію далеко не поїдеш. Вам фінансово допомагають діти? 

В.Є.: Ні, діти нам ніколи не допомагали. Скажімо так, у нас мінімальна європейська пенсія завдяки тому, що я приватна підприємиця, ну і плюс якісь заощадження. Ми розуміли, що нам буде багато років, і на подорожі в нас є заощадження, завдяки яким ми їздимо. 

На кожну подорож у нас встановлено ліміт у 1500 євро з дорогою, проживанням і харчуванням на двох на два тижні. За межі цього бюджету ми виходимо рідко. Подорожі автобусом обходяться в зовсім скромні суми. Ціни на тури ви знаєте.

Я так розумію, що подорожувати ви почали з виходом на пенсію. Як наважилися вирушити в першу подорож? 

В.Є.: Це  було років 20 тому. Один наш близький друг каже: «А поїдьмо покататися на лижах, але в Словаччину». Валера досить спортивний, але це не мій вид спорту, проте ми поїхали. Валера купив лижі, взуття. Нам сподобалося – прекрасна поїздка на тиждень. 

Ну а потім наш друг Боря каже: «А куди б нам ще поїхати? Я взяла газетку, дивлюсь оголошення «Тури Європою». І вже, напевно, за кілька місяців ми вирушили в перший автобусний тур Європою. Побачили дуже багато всього й одразу. Найбільше, звичайно ж, вразили Париж і Барселона. 

Загалом автобусними турами ми здійснили подорожей з 10, якщо не більше. Ми дуже любимо такий організований та інформативний відпочинок. В 2008-му ми вже самі сіли в автомобіль та поїхали до Європи. Так ми дивились і захоплювались, але в нас не було того інформаційного багатства, яке ми отримували, коли їздили з тур агенціями. Тому моя порада: потрібно їхати з агенціями спочатку – вони відкриють тобі країну, а ти потім бери і користуйся тим, що тебе вразило. 

В.: Звичайно, подорожі в автобусах учать усього, вчать менталітету країни. Тобто, приїжджаючи в Угорщину, ми одного разу почули: «Не здумайте нікого поквапити, це буде ще плюс 40 хвилин, у такій-то країні не здумайте те чи інше робити». Ми це все чули, і потім уже самі стали для себе турагентством.

Ви володієте англійською? Для подорожей дуже важливе знання мов.

В.Є.: Я добре вчилася в школі. Колись сіла, узяла свою голову в руки і згадала все, чого мене вчили в п’ятому класі. Я  поговорила із собою як із розумною людиною, потім купила книжечку «Англійська за 7 днів. Для тих, хто вчив і забув». Тобто я сіла, почитала – і все згадала. Тож англійською вмію попросити все, що хочу, мені складно сприймати, що мені відповідають, але й те, що я хочу, я знаю чітко. І будь-які питання я розв’язую. Моєї англійської нам удосталь.

Скільки разів на рік вдавалося виїжджати за кордон до пандемії?

В.: До пандемії ми п’ять разів на рік влаштовувати собі подорожі. Це зазвичай Хорватія й Австрія – наші улюблені напрямки. Обожнюю рибалку в Норвегії. Ми були там уже тричі.

Рибалка в Норвегії в яку суму вам обходиться? Знову ж таки, це дуже дорогий вид розваги…

В.: Поїздка на власному авто на рибалку в Норвегію обходиться нам у 1500-1700 євро на двох із Вірунчиком.  Коли ми їздимо суто чоловічим колективом і беремо всі разом в оренду мікроавтобус, то це ще дешевше – 1000-1100 євро з людини.

В.Є.: А почалося все з того, що в нас є друг, у якого дружина – рибалка, ну а в нашій парі Валера – рибалка. І я їм кажу: «А чи не поїхати нам у Норвегію?». Сіли і поїхали. 

В.:  Але спершу я розробив цілий план поїздки. Дуже багато читав про ці рибацькі бази, які там умови проживання, як дістатися, у якій частині Норвегії більше риби та якої риби. І в результаті знайшов естонців, які там тримають базу і здають її за малі гроші, тож ми сіли і поїхали. Там авто на паром – і ось ми в Норвегії.

Скільки часу добираєтеся до Норвегії? 

В.: Три доби. Кожна поїздка – це новий маршрут, одного разу їдемо через Фінляндію, іншого – через Швецію. Усюди зупиняємося в готелях, гуляємо містом, і ці три доби дороги проходять легко та цікаво. До Норвегії добираємося під вечір третьої доби, вечеряємо свіжою рибою, яку для нас готують, і зранку виходимо в море рибалити. 

І щоразу повертаєтеся із мішками норвезької риби? 

В.Є.: Ну 20 кг риби привозимо. Філе – заморожене, завакуумоване. Тож воно спокійно доїжджає в ящику пінопластовому, і виходить просто чудово. Увесь сезон у нас в холодильнику норвезька риба.

Про подорожі у третьому віці

Будьмо відвертими, вам не по 25 років, керувати авто у вашому віці на такі відстані – це не завжди безпечно…

В.Є.: А ми нікуди не поспішаємо. Ми часто зупиняємося. Ось виїжджаємо з Києва о п’ятій ранку, о другій годині ми вже в Береговому. Ми там обов’язково підемо в басейн шикарний із правильною, лікувальною водою. У нас подорож – це вже свято. Далі знову ранок – поїхали на озеро Хевіз в Угорщину. Ми знову там побули день-два і потім уже їдемо на море чи в гори. Можемо заїхати в Німеччину – там дуже гарні місця та красиві озера. Валера продумує, якого дня ми повинні виїхати. Дуже любимо виїжджати на свята, щоб на кордоні було якнайменше людей. Продумується все до дрібниць.

Класний лайфхак – виїжджати в свято! Часто подорожуєте з друзями? 

В.Є.: Ні. Головний стопор – це фінанси, на жаль. Ось у нас був Боря, ми з ним поїхали в круїз Європою, потім наступну поїздку запланували в Англію. Ну, щось він там шукав-шукав гроші й так із нами не поїхав.

Тобто тільки фінансове питання стримує пенсіонерів від подорожей? 

В.Є.: Існує кілька причин. Є люди, які не дуже добре почуваються фізично. У мене тут є знайома, ось сидить вона, і в неї все болить. Я показала мою відеозйомку, де я катаюся на водному мотоциклі, кажу: «Подивіться, а я ваша ровесниця». Водночас, звичайно, об’єм моєї талії й тієї жінки дуже-дуже різниться. Ось тобі відповідь на всі запитання. Звичайно, це стан здоров’я – перш за все це вага. Що таке погладшати на 20 кг? Це взяти два відра води і з ними весь день ходити, можна померти від утоми, від усього. А завдяки нормальній фізичній формі ми й почуваємося добре. 

На продукти витрачаємо за подорож сто євро. Це ми купили курочку, форельку місцеву, молочко, маслечко, хлібець і фрукти. У ресторани ходимо один-два рази за поїздку, переважно готуємо самі. Пішли, спробували місцеві страви, а далі самі готуємо – так і дешевше, і корисніше. Чим менше ми їмо, тим довше живемо

А ще є люди, які бояться вийти з квартири, або в них є заощадження, а вони їх не витрачають, бо бояться завтрашнього дня. Ми не боїмося. На що витрачати гроші в старості, як не на подорожі?

У чому секрет щасливої старості, до речі? 

В.Є.: У подорожах і гарному самопочутті. 

Ми намагаємося якомога менше їсти. Ми не так спортом займаємося, як активною фізичною працею, бо в нас є дача. Ще намагаємося ходити. Свого часу (до початку пандемії) ми ходили, гуляли зі станції метро «Печерська», вниз Бессарабкою, потім Інститутською, вгору до станції «Арсенальна» й поверталися знову до «Печерської». Це близько 8 кілометрів. 

Ось ми о пів на шосту вечора вийшли, за півтори години ми шлях пройшли й повернулися додому. Почуття самоповаги від такої прогулянки зростає. От пішли в центр, йдемо ошатні, повільні, ми не поспішаємо, у нас немає стільки справ, як у молоді. Якщо ми йдемо і бачимо красиву вітрину, можемо швиденько заскочити в магазин, подивитися, що там і як.

Модне слово «лайфхаки» ви, вочевидь, знаєте, поділіться своїми лайфхаками в подорожах?

В: Є.: Я завжди беру із собою в дорогу сумочку, яку називаю «мінікухнею». Розумієш, у мене там лежать 6 картоплин, 6 цибулин, у мене там може лежати маленька пляшечка олії, пачка масла та ковбаска. Якщо ми раптом десь зупинилися й ніде поїсти, а шукати не хочеться, то ми завжди раз поїли – і все. Тим більше, що ресторанів намагаємося все-таки уникати, це неможливо! Валера не доїде в потрібному розмірі до відпочинку й не влізе потім у штани!

В.: Щоб дешевше заправитися за кордоном, треба з’їжджати з автобану. Буквально на 100 метрів. На автобані бензин 1,60 коштує, у разі з’їзду з трас – 1,10.

Також ми обов’язково купуємо страхівку в Україні, перш ніж поїхати. Навчилися купувати страхівку в Україні, бо, знаєте, в’їжджаєш в Австрію, а там тебе відразу обганяють поліціянти й дивляться на лобове скло, чи є страхівка, чи є оплата доріг. Цими правилами нехтувати не можна. 

Про плани на майбутнє

У яких країнах ви мрієте побувати? 

В.Є.: Дуже хочемо на південь Франції, хоча ми були і в Монако, і в Ніцці, нам хотілось би краще вивчити цей регіон. Тож, після того як відкриють кордони, поїдемо туди.

В.: Вірунчику, а може, на Шрі-Ланку? 

В.Є.: Валеро, ти ж знаєш, що я погано переношу Південно-Східну Азію через спеку. Тому жодної Індії, Шрі-Ланки чи Таїланду я не хочу. У мене немає здоров’я! Одна юна мадам, знайома моя, була в Таїланді, запитую її – як? Вона каже: «Двері літака відчинилися, я вийшла, а на вулиці – сауна»

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь