Спецпроєкти

Київський тиждень критики 2026: головні фільми ювілейного фестивалю

кіно
Текст: bit.ua

З 15 до 21 жовтня столичний кінотеатр «Жовтень» збере поціновувачів фестивального кіно.

Цього року Київський тиждень критики святкує десять років і повертається до формату свого першого фестивалю. На глядачів чекають міжнародні прем’єри, ретроспективні покази та спеціальна програма «Фокус: Україна–Швейцарія».

Розповідаємо про п’ять фільмів ювілейної програми, на які радимо звернути увагу передусім.

«Батьківщина»

Режисер: Павел Павліковський

Павел Павліковський («Іда», «Холодна війна») залишається чи не найголовнішим візуальним поетом сучасної Європи, коли йдеться про роботу з колективною пам’яттю та історичними травмами. У своїй новій роботі він переносить глядача в літо 1949 року. Нобелівський лауреат Томас Манн повертається з шістнадцятирічного вигнання до Німеччини, яка гарячково намагається стерти з пам’яті власні злочини.

Разом із ним їде донька Еріка, яка перебирає на себе роль морального компаса. Вона бачить у розбомбленій країні винуватицю катастрофи, тоді як Манн шукає в ній колиску німецького гуманізму. На тлі розгортання Холодної війни обидві Німеччини намагаються перетворити постать письменника на свій головний культурний транспарант.

Павліковський знімає графічне роуд-муві, де за зовнішньою музейною естетикою ховається гостра інтелектуальна рефлексія про межі відповідальності митця та конфлікт поколінь. За це він отримав Приз за найкращу режисуру на цьогорічному Каннському кінофестивалі. 

«Демони»

Режисерка: Наталка Ворожбит

На нову роботу Наталки Ворожбит в Україні чекали з особливим трепетом. Для видатної української акторки Руслани Писанки роль харизматичної полтавки Ніни стала останньою у житті, і ця робота демонструє весь масштаб її драматичного таланту.

Сюжет розгортається на початку 1990-х років. Ніна дає прихисток безробітному росіянину, який називає себе письменником. Прагнення жінки побудувати просте людське щастя зіштовхується з химерним простором Полтавщини, де побутовий реалізм щільно переплетений із містикою, а забобони живуть поряд із людьми. Крок за кроком цей простір починає проявляти справжнє, лякаюче обличчя її нового співмешканця.

Ворожбит створює багаторівневу притчу, де містичний фольклор стає оптикою для дослідження глибинних відносин між двома сусідніми народами.

«Дикий кінь номер девʼять» 

Режисер: Мартін Мак-Дона

Мартін Мак-Дона повертається з фільмом, який сам називає своєю найгострішою політичною висловлюваністю. «Дикий кінь номер девʼять» логічно замикає умовну трилогію про чоловічу вразливість, прив’язаність та жорстокість, яку режисер розпочав у «Залягти на дно в Брюгге» та продовжив у «Банші Інішеріна».

Події відбуваються 1973 року, напередодні військового перевороту в Чилі. Двоє оперативників ЦРУ у виконанні Джона Малковича та його екранного партнера вирушають із Сантьяго на віддалений острів Пасхи. Серед монументальних кам’яних статуй моаї агенти зіштовхуються не лише з політичними таємницями, а й із власним минулим, яке неможливо залишити на континенті. Ситуація ускладнюється, коли один із них зближується з місцевими бунтівними студентками.

Це класичний Мак-Дона з його фірмовим чорним гумором, іронією, що межує з трагедією, та дивовижно точними спостереженнями за людською природою.

«Клубне дитя» 

Режисер: Джордан Фьорстман

Нью-Йорк, 35-міліметрова плівка та безперервний гуркіт басів. Головний герой Пітер – зірка нічних клубів, людина без віку та обов’язків, чиє життя вимірюється відрізками від однієї вечірки до іншої. Звичний гедоністичний хаос руйнується в той момент, коли на порозі його квартири з’являється десятирічний хлопчик – син, про існування якого Пітер навіть не підозрював.

Режисерський дебют Джордана Фьорстмана швидко переростає рамки класичної комедії про нерозсудливого батька. Фьорстман створює чесне, ніжне й візуально насичене дослідження нічної культури. Клуб тут постає не просто місцем для втечі від реальності, а складним організмом, який може бути одночасно і рятівною спільнотою, і пасткою. Це історія про те, як дорослішання знаходить людину навіть у самому епіцентрі нескінченного свята. 

«Не впускай сонце»

Режисерка: Жаклін Цюнд

Атмосферна фантастична драма зі швейцарського блоку фестивалю малює світ близького майбутнього, де Земля охоплена екстремальною спекою. Життя міст починається лише після заходу сонця, а вимушена ізоляція породжує новий рівень людської самотності.

Головний герой Джона знаходить своєрідну нішу в цьому світі: він працює в сфері послуг емоційного супроводу, здаючи себе в оренду тим, кому потрібен тимчасовий друг чи син. Проте черговий контракт, де від нього вимагають зіграти роль батька для дев’ятирічної дівчинки, поступово руйнує його внутрішні захисні бар’єри.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь