Спецпроєкти

Олег Якобенко: «Барменів об’єднує робота»


Хто такий бармен? Людина, яка міксує наші улюблені коктейлі? Той, кому можна розповісти свою історію за склянкою бурбону? Той, хто знає все про напої та про людей? Бармен — це в першу чергу особистість, яка має власні історії, цінності, мрії і традиції. Людина, яка походить із сім’ї.
Wild Turkey вважає, що саме сім’я — найголовніше в житті. Адже секрети виготовлення цього бурбону зберігає вже п’яте покоління династії Расселів.

Для проекту Family First ми обрали героїв не за кількістю професійних здобутків чи досвіду. У своїх інтерв’ю нам розповіли свої історії бармени, для кого сім’я понад усе. Так само як і Wild Turkey, вони поважають сімейні цінності, спадок поколінь і традиції.

Наш четвертий герой — Олег Якобенко

Шеф. Бармен

 


Цікавий момент: у дитинстві я мріяв бути журналістом, як мама. Але так склалося, що завдяки мамі став за барну стійку. Це вона після мого закінчення університету сказала, що знайшла школу барменів, і запропонувала піти туди вчитися. Я подумав, що для чоловіка це дуже навіть непогано – розумітися на віскі і взагалі на алкоголі. Був такий період, коли мама задавала «Ну а коли справжню роботу знайдеш?» мені питання: Все ж таки дві освіти, все робилося для того, щоб я поїхав з країни. Зараз мама мною пишається, особливо коли дісталася до Фейсбуку – це був переломний момент.

У Київ я переїхав з Полтави, а сталося це так: завдяки знайомому потрапив на співбесіду в «Старомак» на позицію бармена. Розповів про свій досвід, де працював, де навчався – мені одразу запропонували піти на посаду адміністратора, але ні.

Палаючий ентузіазмом працювати на барі після школи барменів, я переконав роботодавців, що моє місце за баром.
 Вважаю, що мені пощастило з першим місцем роботи в столиці. Там я познайомився з Сашком Макаровим, ми самі почали вигадувати коктейлі, занурювалися в це та вивчали різні смаки. Сиропів на той момент особливо не було, Monin, звичайно, вже був, але це вважалося категорією класу люкс. Він у нас був у декількох коктейлях, і нам постійно говорили, що потрібно витрачати менше грошей на такі речі. Саша винайшов новий коктейль: Jack Daniels, яблучний фреш, м’ята і малина – називався «Малинові рукавички». Ніколи його не забуду. Бігали на кухню, щоб приготувати фреш, давили м’яту з малиною, проціджували все. Назви коктейлів ми також самі вигадували. Ось, наприклад, коктейль з текілою обізвали «Мексиканське посольство в Чехії». Потім вигадали коктейль, назва якого починалася з м’якого знаку.

Щодо барів: у бари в Києві я не ходжу. Можу завітати до друзів, щоб привітатися, але пити буду тонік або воду. Коли подорожую – інша справа, намагаюся спробувати нові, некласичні коктейлі.

В позаробочий час взяв за правило не пити, оскільки алкоголю в моєму житті вистачає і без того.

Узагалі люблю свою професію, тому що через одне рукостискання тебе всі знають і ти всіх знаєш. Притому це актуально не тільки в Україні, а й по всьому світу. Барменів об’єднує робота.

Про сім’ю: я тільки нещодавно почав розуміти важливість інституту сім’ї. Коли переживаєш втрату близьких, то дуже добре розумієш вислів, що все плинне в цьому світі. Частіше почав спілкуватися з мамою. Частіше з нею зідзвонюємося, частіше її бачу. З батьком також намагаюся тримати зв’язок. Зараз мене звуть на Guest Bartending в «Шипучку», Чернівці. Якраз загляну до тата в гості. В «Шипучку» він також прийде, тому що тут сидр з мочених яблук, як в його студентські роки, він обожнює його.

Надихає мене мама, вона сильна особистість. Вона завжди генерує ідеї, навіть по моїй темі – вигадує назви, легенди для коктейлю. Часом ці ідеї крутіше моїх. Наприклад, один з коктейлів для “Аляски” вигадала вона.

Є також улюблена страва, яка пов’язана з родинними спогадами. Як зараз пам’ятаю: мені 4 роки, і батя приготував пюре, в тарілці, напевно, грам 400. Величезна порція, що посипана бринзою, яка злегка тане. Я дивлюся «Короля Лева», ридаю, захлинаючись, і їм солоне пюре зі своїми сльозами.

Пару тижнів тому я покликав своїх дуже близьких друзів і родину провести разом час. Ми всі зібралися на пікнік, на мангалі готували м’ясо, я джин-тонік всім підливав, легкі напої. Спілкувалися увесь день, годин 5 точно. Це те спілкування, якого мені не вистачало.

До речі, хочу батька до тітки в Італію звозити, він там жодного разу не був. Хоч розумію, що це буде важко, оскільки ледве змушую його в бар вийти.

Якщо трапляється якась неприємність, то батькам не дзвоню. Намагаюся дзвонити, коли є щось хороше. Якщо потрібна мудра порада – то, звичайно, мама.

Батьки молодше не стають, і тому з негативом дзвонити їм не варто.

Історія династії Расселів

Джиммі Рассел робить бурбон Wild Turkey вже 64 роки. Він виріс усього в 5 милях від дистилерії Austin Nichols у місті Лоуренсбург, штат Кентуккі, і змалку вчився у свого батька та дідуся віковим традиціям і технікам, за якими виготовляють бурбон. Згодом він і сам почав працювати в дистилерії під керівництвом Ернеста Ріпі — молодшого, сина власників компанії, та Біла Хьюза, ще одного видатного майстра Wild Turkey.

Від первинного відбору зерна через дистиляцію і до процесу витримки, Джиммі Рассел поєднав увесь досвід і мудрість кількох поколінь, аби отримати бездоганний зразок американського духу. Всі ці знання та цінності він передав своєму сину Едді Расселу, представнику четвертого покоління Расселів, який, власне, і є зараз майстром дистилерії. Джиммі та Едді Рассели разом створили Russell’s Reserve — 10-річний бурбон лімітованої серії, що є найкращим свідченням сімейного здобутку, майстерності та традицій. Більше того, з 2015 року вони є єдиними на весь світ батьком і сином — діючими майстрами дистилерії. Сьогодні вже син Едді та онук Джиммі — Брюс Рассел — приєднався до команди Wild Turkey у якості національного амбасадора. Таким чином, вже п’яте покоління сім’ї Расселів зберігає секрети майстерності Wild Turkey.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram