Cпецпроекты

Адам Ховелл: «Інколи потрібно змусити себе відійти від роботи»


0 1003 1
Хто такий бармен? Людина, яка міксує наші улюблені коктейлі? Той, кому можна розповісти свою історію за склянкою бурбону? Той, хто знає все про напої та про людей? Бармен — це в першу чергу особистість, яка має власні історії, цінності, мрії і традиції. Людина, яка походить із сім’ї.
Wild Turkey вважає, що саме родина — найголовніше в житті. Адже секрети виготовлення цього бурбону зберігає вже п’яте покоління династії Расселів.

Для проекту Family First ми обрали героїв не за кількістю професійних здобутків чи досвіду. У своїх інтерв’ю нам розповіли свої історії бармени, для кого сім’я понад усе. Так само як і Wild Turkey, вони поважають сімейні цінності, спадок поколінь і традиції.

Наш останній герой — Адам Ховелл

Співзасновник барів Podil East India Company і Lost & Found

 


Цікавий момент: пам’ятаю, що в підлітковому віці я хотів стати лікарем і в мене це майже вийшло. Спочатку я вступив до університету на факультет біологічного інжинірингу, виграв грант — все зробив так, аби мені платили за навчання. Під час навчання пішов на курси з філософії, і мене так захопила ця наука, що я вирішив змінити напрям — відійти від інжинірингу та отримати філософську освіту. Згодом прийшло розуміння того, що філософія — це добре, але я не хочу ставати професором і писати наукові роботи, тому я відійшов від філософії і скористався можливістю поїхати в Луїзіану, місто Лафейетт. Приїхав туди, проте, працюючи в офісі, зрозумів, що це також мені нецікаво.

Ще рік я працював на іншій роботі, а потім звільнився і поїхав подорожувати країною на машині.

Про коріння: родом я з США, сусідній штат з Кентуккі. Можливо, якби не та подорож машиною (а подорожував по країні я протягом року), то до України б і не потрапив. Але все склалося так, як мало скластися. Коли подорож закінчилася, я став замислюватися, чим мені займатися далі. Обрав волонтерство, звернувся в організацію, яка мені запропонувала різні варіанти цієї діяльності в різних країнах, тоді мій вибір і прийшовся на Україну.

Приїхав сюди викладачем з англійської мови в Полтавську область і лишився, ось уже 15 років живу в Україні.

Про столицю: після волонтерства я ще півроку пожив у Полтаві, був репетитором з англійської, готував студентів до здачі IELTS, а згодом переїхав до Києва. В столиці також працював репетитором деякий час, а трохи пізніше мене знайшла хороша IT-компанія і захантила. Мені тоді було 26 років. Якось на день народження колеги подарували мені шейкер, хоча за фактом в коктейлях  я нічого не тямив на той час. Ми домовилися влаштувати вечірку у мене вдома, я загуглив в інтернеті цікаві рецепти, накупив алкоголю, спробував зміксувати. Вечори з коктейлями швидко увійшли в традицію.

Про перший коктейль: це була «Маргарита» на бренді. Мені завжди було властиво дійти до самої суті у всіх темах, які я вивчав, з коктейлями вийшло точно так.

Про зміну професії: я зустрічався з дівчиною, ми розійшлися, і я досить непросто переживав розставання. Тоді шеф запропонував мені оплачувану відпустку. Я погодився, купив квитки в Південно-Східну Азію і полетів на три місяці. Останні дні відпочинку ми з товаришем розмовляли про те, що було б класно відкрити якийсь заклад. Повертаємося до Києва і бачимо, що проводять Restaurant Days. Тоді все було ще на дуже аматорському рівні, але там я вперше випробував свої сили в ролі бармена, потім допомагав в’єтнамським друзям з траком вуличної їжі, а в 2014 році вирішив вийти на «Вуличну їжу» з баром.

Реакція публіки була позитивною, цікавилися, де можна нас знайти.

Про знайомство з дружиною: це сталося на курсах французької мови. Ми обидва переживали особисті кризи і, щоб якось перемкнутися, записалися на курси, відразу здружилися. Так і почалися відносини. На першому фестивалі вона була в якості помічника, а на другий сказала, що хоче разом зі мною робити коктейлі, і їй сподобалося.

Що стосується бару: у мене виникла ідея відкрити бар. Оскільки моя дружина — людина дуже відповідальна, приміщення ми знайшли швидко і відкрили Lost. Ремонт робили своїми руками, бо бюджет був невеличкий. Також у нас є ще один проект, але він більше про ресторан. Тут я вже швидше наставник, ніж бармен, хоча періодично на guest bartending приїжджаю.

Найкайфовіше та водночас найважче те, що робота і будинок у нас пов’язані. Ми постійно в роботі. Говоримо один одному, що сьогодні ввечері не обговорюємо роботу, і через 15 хвилин розуміємо, що вже на повну говоримо про бар.

Інколи потрібно змусити себе відійти від роботи.

Ми з дружиною одне одного дуже добре знаємо і, думаю, багато в чому схожі. Круто, коли я висуваю якусь божевільну ідею, а вона слухає і каже «так». Іноді навіть перепитую на всякий випадок.

Родина — це і партнерство, і дружба, і любов.

Про батьків: у мене стандартна американська сім’я — їдеш з дому в 18, а потім ви спілкуєтеся, зідзвонюєтесь у скайпі, бачитеся на свята.

Про традиції: у Lost ми відзначаємо американський День подяки та Різдво. Як на мене, Lost взагалі дуже сімейний заклад. Моїм батькам цікавий бар, брати і тато приїжджали в гості, щоб подивитися що і як. Побачили bar crawl Травкіна у нас в закладі і сказали: «Ну і несеться тут у вас».

Про коктейлі: подобаються «Негроні» й «Олд Фешнд», але вдома більше хочеться чистого алкоголю. Коктейль для мене — відпочинок. Це момент в конкретному місці з конкретною компанією, пробуєш щось дивовижне. Перший ковток — кращий ковток, він зберігається в пам’яті — аромат, звук, оточення.

Мій найулюбленіший коктейль — це моя родина.

Історія династії Расселів

Джиммі Рассел робить бурбон Wild Turkey вже 64 роки. Він виріс усього в 5 милях від дистилерії Austin Nichols у місті Лоуренсбург, штат Кентуккі, і змалку вчився у свого батька та дідуся віковим традиціям і технікам, за якими виготовляють бурбон. Згодом він і сам почав працювати в дистилерії під керівництвом Ернеста Ріпі — молодшого, сина власників компанії, та Біла Хьюза, ще одного видатного майстра Wild Turkey.

Від первинного відбору зерна через дистиляцію і до процесу витримки, Джиммі Рассел поєднав увесь досвід і мудрість кількох поколінь, аби отримати бездоганний зразок американського духу. Всі ці знання та цінності він передав своєму сину Едді Расселу, представнику четвертого покоління Расселів, який, власне, і є зараз майстром дистилерії. Джиммі та Едді Рассели разом створили Russell’s Reserve — 10-річний бурбон лімітованої серії, що є найкращим свідченням сімейного здобутку, майстерності та традицій. Більше того, з 2015 року вони є єдиними на весь світ батьком і сином — діючими майстрами дистилерії. Сьогодні вже син Едді та онук Джиммі — Брюс Рассел — приєднався до команди Wild Turkey у якості національного амбасадора. Таким чином, вже п’яте покоління сім’ї Расселів зберігає секрети майстерності Wild Turkey.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: