Адам Ховелл: «Інколи потрібно змусити себе відійти від роботи»
Wild Turkey вважає, що саме родина — найголовніше в житті. Адже секрети виготовлення цього бурбону зберігає вже п’яте покоління династії Расселів.
Для проекту Family First ми обрали героїв не за кількістю професійних здобутків чи досвіду. У своїх інтерв’ю нам розповіли свої історії бармени, для кого сім’я понад усе. Так само як і Wild Turkey, вони поважають сімейні цінності, спадок поколінь і традиції.
Наш останній герой — Адам Ховелл
Співзасновник барів Podil East India Company і Lost & Found
Цікавий момент: пам’ятаю, що в підлітковому віці я хотів стати лікарем і в мене це майже вийшло. Спочатку я вступив до університету на факультет біологічного інжинірингу, виграв грант – все зробив так, аби мені платили за навчання. Під час навчання пішов на курси з філософії, і мене так захопила ця наука, що я вирішив змінити напрям – відійти від інжинірингу та отримати філософську освіту. Згодом прийшло розуміння того, що філософія – це добре, але я не хочу ставати професором і писати наукові роботи, тому я відійшов від філософії і скористався можливістю поїхати в Луїзіану, місто Лафейетт. Приїхав туди, проте, працюючи в офісі, зрозумів, що це також мені нецікаво.
Ще рік я працював на іншій роботі, а потім звільнився і поїхав подорожувати країною на машині.
Про коріння: родом я з США, сусідній штат з Кентуккі. Можливо, якби не та подорож машиною (а подорожував по країні я протягом року), то до України б і не потрапив. Але все склалося так, як мало скластися. Коли подорож закінчилася, я став замислюватися, чим мені займатися далі. Обрав волонтерство, звернувся в організацію, яка мені запропонувала різні варіанти цієї діяльності в різних країнах, тоді мій вибір і прийшовся на Україну.
Приїхав сюди викладачем з англійської мови в Полтавську область і лишився, ось уже 15 років живу в Україні.
Про столицю: після волонтерства я ще півроку пожив у Полтаві, був репетитором з англійської, готував студентів до здачі IELTS, а згодом переїхав до Києва. В столиці також працював репетитором деякий час, а трохи пізніше мене знайшла хороша IT-компанія і захантила. Мені тоді було 26 років. Якось на день народження колеги подарували мені шейкер, хоча за фактом в коктейлях я нічого не тямив на той час. Ми домовилися влаштувати вечірку у мене вдома, я загуглив в інтернеті цікаві рецепти, накупив алкоголю, спробував зміксувати. Вечори з коктейлями швидко увійшли в традицію.
Про перший коктейль: це була «Маргарита» на бренді. Мені завжди було властиво дійти до самої суті у всіх темах, які я вивчав, з коктейлями вийшло точно так.
Про зміну професії: я зустрічався з дівчиною, ми розійшлися, і я досить непросто переживав розставання. Тоді шеф запропонував мені оплачувану відпустку. Я погодився, купив квитки в Південно-Східну Азію і полетів на три місяці. Останні дні відпочинку ми з товаришем розмовляли про те, що було б класно відкрити якийсь заклад. Повертаємося до Києва і бачимо, що проводять Restaurant Days. Тоді все було ще на дуже аматорському рівні, але там я вперше випробував свої сили в ролі бармена, потім допомагав в’єтнамським друзям з траком вуличної їжі, а в 2014 році вирішив вийти на “Вуличну їжу” з баром.
Реакція публіки була позитивною, цікавилися, де можна нас знайти.
Про знайомство з дружиною: це сталося на курсах французької мови. Ми обидва переживали особисті кризи і, щоб якось перемкнутися, записалися на курси, відразу здружилися. Так і почалися відносини. На першому фестивалі вона була в якості помічника, а на другий сказала, що хоче разом зі мною робити коктейлі, і їй сподобалося.
Що стосується бару: у мене виникла ідея відкрити бар. Оскільки моя дружина – людина дуже відповідальна, приміщення ми знайшли швидко і відкрили Lost. Ремонт робили своїми руками, бо бюджет був невеличкий. Також у нас є ще один проект, але він більше про ресторан. Тут я вже швидше наставник, ніж бармен, хоча періодично на guest bartending приїжджаю.
Найкайфовіше та водночас найважче те, що робота і будинок у нас пов’язані. Ми постійно в роботі. Говоримо один одному, що сьогодні ввечері не обговорюємо роботу, і через 15 хвилин розуміємо, що вже на повну говоримо про бар.
Інколи потрібно змусити себе відійти від роботи.
Ми з дружиною одне одного дуже добре знаємо і, думаю, багато в чому схожі. Круто, коли я висуваю якусь божевільну ідею, а вона слухає і каже “так». Іноді навіть перепитую на всякий випадок.
Родина – це і партнерство, і дружба, і любов.
Про батьків: у мене стандартна американська сім’я – їдеш з дому в 18, а потім ви спілкуєтеся, зідзвонюєтесь у скайпі, бачитеся на свята.
Про традиції: у Lost ми відзначаємо американський День подяки та Різдво. Як на мене, Lost взагалі дуже сімейний заклад. Моїм батькам цікавий бар, брати і тато приїжджали в гості, щоб подивитися що і як. Побачили bar crawl Травкіна у нас в закладі і сказали: «Ну і несеться тут у вас».
Про коктейлі: подобаються “Негроні” й “Олд Фешнд”, але вдома більше хочеться чистого алкоголю. Коктейль для мене – відпочинок. Це момент в конкретному місці з конкретною компанією, пробуєш щось дивовижне. Перший ковток – кращий ковток, він зберігається в пам’яті – аромат, звук, оточення.
Мій найулюбленіший коктейль — це моя родина.
Історія династії Расселів
Джиммі Рассел робить бурбон Wild Turkey вже 64 роки. Він виріс усього в 5 милях від дистилерії Austin Nichols у місті Лоуренсбург, штат Кентуккі, і змалку вчився у свого батька та дідуся віковим традиціям і технікам, за якими виготовляють бурбон. Згодом він і сам почав працювати в дистилерії під керівництвом Ернеста Ріпі — молодшого, сина власників компанії, та Біла Хьюза, ще одного видатного майстра Wild Turkey.
Від первинного відбору зерна через дистиляцію і до процесу витримки, Джиммі Рассел поєднав увесь досвід і мудрість кількох поколінь, аби отримати бездоганний зразок американського духу. Всі ці знання та цінності він передав своєму сину Едді Расселу, представнику четвертого покоління Расселів, який, власне, і є зараз майстром дистилерії. Джиммі та Едді Рассели разом створили Russell’s Reserve — 10-річний бурбон лімітованої серії, що є найкращим свідченням сімейного здобутку, майстерності та традицій. Більше того, з 2015 року вони є єдиними на весь світ батьком і сином — діючими майстрами дистилерії. Сьогодні вже син Едді та онук Джиммі — Брюс Рассел — приєднався до команди Wild Turkey у якості національного амбасадора. Таким чином, вже п’яте покоління сім’ї Расселів зберігає секрети майстерності Wild Turkey.
