Ф'южн
по-українськи:

Через нього вибухають холівари в інтернетах та реальному житті, якщо спробуєш запостити на Фейсбуку, що готуєш його не «канонічно», а на овочевому бульйоні. Йому присвячують телесюжети: пам'ятаєте ті розслідування про «індекс борщу» на центральних телеканалах?.. Він – буряково-яловичний патронус українців. Він – це борщ. І наші пращури готували його геть інакше: з кульбабками, суницями, грушами, карасями або навіть із (шок-контент!) суницями. Іноді навіть нехтували м'ясним бульйоном, готуючи такий собі «скромний борщ» на квасі чи овочевому вареві. От саме такий пісний борщ радимо зготувати і поєднати з охолодженим соком. Після тарілки (а насправді двох-трьох) гарячезного борщу – те, що треба.

Думки на кшталт «ох, великий Ктулху, як же хочеться щось з'їсти» – не проблема. Ми летимо до найближчої пекарні – і вже за кілька хвилин те саме «щось», пишне і гаряче, наминаємо. У наших бабусь і дідусів було інакше: снеки (або якщо не по-хіпстерськи, то просто «закусь») доводилося готувати. Замісити тісто на яйцях, а потім перетерти з борошном, щоб воно розпалося на невеличкі кульки. Опісля ці горошинки відварити в окропі чи молоці, приправити олією та шкварками – і тільки після цього челенджу отримати «щось для перекусити», а точніше затірку. Ця страва смакує як вареники, виглядає як каша, а за калорійністю нагадує бургер. Тож радимо поєднати її, як і цей знаменитий бутерброд, із чимось солодким на кшталт Coca-Cola чи Coca-Cola ZERO (для тих, хто цінує чудовий смак та слідкує за калоріями).

«Ой-ой-ой, і наше рідне сало, ой-ой-ой, тебе не буде мало», – співав класик української поп-сцени. Дослідивши українські традиційні рецепти, підтверджуємо тезу – цей інгредієнт додають всюди і часто-густо. Приміром, до тетері, пшоняної каші, якою смакували персонажі Котляревської «Енеїді» та запорозькі козаки. Цю страву готували на м'ясній юшці або гречаному тісті, заправляли смаженою цибулею і обов'язково дрібно пошинкованим салом. Запивали квасом, медовим відваром або чимось міцнішим. Нам, офісним тепличним квіточкам, навряд потрібні аж такі ситні обіди, тому радимо заметчити цю страву з зеленим чаєм або питною водою.

Ми не стверджуємо, що українці винайшли глазуровані пластівці задовго до американських гастрокорпорацій, але… Наші пращури готували дуже подібну до сухих сніданків страву: нарізали невеликими шматочками пшеничні коржі, вмочували їх у медово-маковий соус і залишали застигати на декілька годин. Називали ці хрумкі снеки шуликами або ломанцями, а смакували їх зазвичай з киселем чи медовухою (не дуже сніданковий варіант). Ми пропонуємо заміксувати шуліки з тим, що не викликатиме дитсадівських флешбеків чи заплітання язика, – наприклад, ягідним морсом.

Ні, це не заклинання і не ім'я грапрестольного персонажа, а назва ситної української страви, прототипу модних боулів. Можливо, ти навіть колись випадково готував/готувала рокоткрумплі – надто вже прості й рандомні її інгредієнти. Картопля, сир, шматочок копченого м'яса, яйця – все це дрібно шинкують, приправляють зеленню, запікають і отримують рокоткрумплі. Подавали цей боул по-українськи з варенухою, напоєм із сухофруктів та зелені. Але почекай-но, не хапайся за величезний казан і яблука – ми ж все-таки за ф'южн! Поєднай рокоткрумплі з охолодженим чорним чаєм FUZETEA зі смаком персика та троянди.

Це – тільки частка наших гастрономічних фантазій. Далі експерементуй самостійно: міксуй гречаники з соєвим соусом, деруни з гранатовим соком, готуй холодець з соєвого м'яса і завжди пам'ятай, що українська кухня варта смакування!