Бути собою незручно,
але весело»

«

Про дитинство, навчання та булінг

Мене булили у танцювальній студії. Підтримувала і мотивувала продовжити заняття мама. Вона завжди мріяла, щоби я танцювала, вмовляла не кидати, іноді навіть змушувала ходити на тренування.

Я з тих дітей, які не мали дитинства. У цьому, звісно, є свої плюси і мінуси. Складно було поєднувати школу і танці, іноді пропускала школу, потрібно було надолужувати. Те ж саме було в університеті. З плюсів – купа тренувань, змагань, школа, курси англійської зробили мене дисциплінованою. Я дійсно вмію цінувати час.

Про сродну працю

Насправді раніше я ніколи не думала, що танці будуть справою мого життя. Вважала, що це несерйозне заняття, яким не вдасться заробляти гроші. Я мріяла про фундаментальнішу роботу, заради неї вступила в економічний університет. Думала, стану топменеджером в міжнародній компанії.

Та в долі були свої плани: щоразу, коли я намагалася йти з танців, відбувалися події, які повертали мене до них. Коли вступила у виш, з'явилися «Танці з зірками». Я пішла заради інтересу, та, якщо чесно, не дуже хотіла йти. І вийшло так, що, хоч я й була наймолодша учасниця, перемогла у проєкті. Відтоді моє життя кардинально змінилося.

«Вважаю, що моє заняття танцями – це доля».

Про улюблений танець

Програма спортивних бальних танців поділяється на європейську та латиноамериканську. До другої входить пасодобль – танець, який символізує кориду, боротьбу тореадора, протистояння. Партнерка в цьому танці може виконувати роль плаща тореадора, Кармен чи навіть бика. Усе як у житті. У пасодоблі чітко простежується протистояння чоловічого та жіночого.

Пасодобль мені близький – у ньому можна проявити силу характеру, готовність йти вперед та змагатися, але водночас і проявляти свою гнучкість та жіночність.

Про графік і спонтанність

Я часто сама від себе втомлююся. Якщо усвідомлюю, що втомилася і нічого не хочу робити, влаштовую собі день без плану і графіка.

Коли з'являється мала дитина, час на себе в принципі обмежений, тому дні без плану так важливі. У цей час за дитиною дивиться бабуся, а я роблю те, що хочу. Якщо хочу довго сидіти в інтернеті і щось читати – довго сиджу і читаю. Ключове – не дивитися на годинник, не думати «встиг-не встиг». Для мене це класне розвантаження.

Про ставлення до гаджетів та діджитал-детокс

Я від гаджетів не залежу, сиджу в телефоні тільки по роботі. У вільний час краще почитаю книжку, погуляю, поспостерігаю за природою. Хоча гаджет – ресурс також і важливої інформації, все одно стараюся дивитися, що відбувається навколо, підмічати моменти.

Я поки що мінімізую появу гаджетів у житті своєї дитини. Звісно, від них нікуди не дінешся, і син вже свайпає по екрану не гірше від мене. Однак я хочу, щоб він грав в офлайн-ігри, бігав, веселився, бо це і є дитинство.

Гаджети – це наш тунель, ми туди повертаємося, коли нам сумно і нудно. Коли ти наодинці із собою, найпростіше – дістати телефон. Значно складніше (і, на мою думку, правильніше) знаходити заняття до душі, робити так, щоби не відчувати порожнечу без гаджетів.

Про відпочинок

Мені часто хочеться божевілля, іноді я його навіть планую. Не можу сказати, що я стовідсотково сімейна людина або тусівниця. Я живу за настроєм: сьогодні хочеться побути вдома з родиною, завтра – поїхати серфити на Балі. Класно, коли можна бути різною та задовольняти свої різні потреби.

Зізнаюся, від карантину я прокайфувала. У мене був напружений графік, і я нарешті отримала змогу видихнути. Не потрібно було кудись їхати, щось вирішувати, могла побути наодинці із собою, провести більше часу з дитиною. Страждань не було – я заповнювала свій простір тим, що мені подобається.

Я завжди за те, щоби пробувати нове, вчитися новому. Я навіть почала пекти. Зробила перші в житті паски, вони вийшли класними, і я вирішила, що в мене талант. Звісно, помилилася – пиріжки з м'ясом, які готувала після цього, геть не вдалися. Та круто, що спробувала робити щось незвичайне.

Про догляд за собою

Будь-яка діяльність потребує системи. Це стосується і догляду за собою. Якщо систематично це робити, матимеш хороший вигляд. Якщо періодично – результату не буде.

Я людина результату. Тож навіть коли я втомлена і немає сил, завжди змиваю косметику – для мене табу лягати із залишками макіяжу.

Запорука здорової шкіри – очищення. Я двічі вмиваюся гелем, потім користуюся тоніком, щоби максимально очистити шкіру. Обов'язково наношу крем, обираю відповідний залежно від періоду життя. Коли я задіяна у зйомках і часто ходжу з гримом, обираю один крем, у лайтовіші періоди – інший.

Для мене завжди важлива натуральність. Я ціную натуральні справжні речі, зокрема й косметику. Наші мами та бабусі доглядали за собою саморобними засобами, масками зі зрозумілих компонентів. Та зараз у нашому ритмі життя часу на те, щоби робити таке самій, може бракувати. Тож я використовую такі доглядові засоби, які можуть дати ефект натуральних.

Денний крем для чутливої шкіри обличчя – зволожує та заспокоює шкіру протягом дня

Відновлювальний нічний крем – відновлює шкіру протягом ночі та надає відчуття підтягнутости зранку

Очищувальний тонік – підтримує чистоту та свіжість шкіри

Лінійка NIVEA NATURALLY GOOD
для природньо красивої шкіри

98% інгредієнтів природного походження

2% додаткових інгредієнтів для забезпечення стабільности й безпечности формули

органічні компоненти у складі
(ромашка, арганова олія, зелений чай)

склад косметики прозорий й доступний для докладного вивчення

Про харчування

Надаю перевагу органічним продуктам, і мій син також їсть здорову їжу. Та зізнаюся – іноді хочу з'їсти якусь гидоту, не завжди вдається себе обмежувати. Я дуже люблю борошняне, обожнюю булочки. І розумію, що маю це якось компенсувати: тренуванням, навантаженнями.

Стараюся їсти шкідливе, якщо дуже хочеться, в першій половині дня, а не на ніч. Якщо хочеться перекусити булочками на ніч, вмовляю себе відкласти це до ранку, домовляюся із собою для мінімізації негативних наслідків.

Про екофрендлі-звички

Я дуже екофрендлі. Мене злить те, що люди роблять із планетою. Розумію, що одна не зміню ситуацію у світі, але це мій внесок, і я можу показувати приклад іншим людям.

Я відмовилася від пластикових пакетів – у машині завжди є екоторбинки. Іноді забувала прихопити ці торбинки в магазин, але згодом звикла. Якби у нас в країні були розвинені умови для сортування сміття, я це робила б. У нас ці умови є, але все одно вони не найкращі. Біля місця, де я живу, немає сортувальних баків. Звісно, стараюся не користуватися пластиковими пляшками, купую все у склі. Це невеличкий внесок, та він важливий, і до цього я привчатиму свою дитину.

«Бути собою незручно,
але весело»

Що значить бути собою?

Фраза, яка мене зачепила: найнезручніша відповідь собі – найправильніша. Часто ми даємо неправдиві відповіді про себе і віддаляємося від правильних через усталений образ життя, вік чи соціальне положення.

Бути собою незручно. Та коли зізнаєшся в чомусь про себе, розумієш свої потреби і що бути собою – насправді весело. А потім стає комфортно. Звісно, за секунду стати собою неможливо: нас виховували в певних умовах і обмеженнях, ми живемо в соціумі, який теж чогось вимагає. Потрібен час, робота над собою та своїми страхами.

Коли ми стаємо собою, прислуховуємося до себе, то сформоване роками оточення цього зазвичай не схвалює. Однак воно теж змінюється: одні люди йдуть, інші приходять. Ми підлаштовуватимемося, та люди теж змінюватимуться. І обов'язково з'являться ті, хто прийматиме тебе таким, як ти є.

Головне – підлаштовуватися, якщо справді цього хочеш, приймаючи людину. Не тому, що ти боїшся, не тому, що потрібно, а з власного бажання, коли ти готовий і хочеш це зробити. Це ключова історія сімейних стосунків – робити, не очікуючи чогось навзаєм, щиро, йти на компроміси, якщо треба, але не на шкоду собі. Це про підлаштування через прийняття, а не через страх.