Cпецпроекти
ЧОТИРИ ІСТОРІЇ ПРО КНИГИ
З появою сучасних ґаджетів і пристроїв для читання ми все менше ходимо в бібліотеки і шукаємо друковані книжки. Ажде все, що потрібно, можна знайти у смартфоні. Так кажуть. Але чи так це насправді?
bit.ua разом із всеукраїнською соціальною PR-кампанією «Читай & Фантазуй», яка реалізується за підтримки УКФ, розпитали чотирьох молодих бібліотекарів про специфіку їхньої роботи, читачів і фінансування.
Професія бібліотекаря давніша, ніж багато хто може уявити. А про те, що Мао Цзедун чи Джакомо Казанова працювали бібліотекарями, мало кому взагалі відомо. Сьогодні я вже майже не працюю «в полі» як директор бібліотеки, проте потреба у вмінні знайти відповіді на нечітко сформульовані питання виникає постійно.
У бібліотеку я прийшов працювати випадково вісімнадцятирічним студентом другого курсу педагогічного університету. Мене запросили на ½ ставки на посаду «Оператор ЕОМ». Що символічно, перший запис у трудовій був від 1 квітня, а як відомо серйозні речі іноді починаються як жарт. Невеличка зарплата, комп'ютер з інтернетом і принтером та кавоваркою – що ще потрібно студентові? До речі, до того часу практично не вживав каву, хоча у книжковій атмосфері це майже обов'язковий напій.
У мене є свобода робити чудові проєкти, а коли не хочеться – не робити. А ще завдяки цій роботі познайомився з чудовими людьми з різних сфер, з якими іноді інакше, як на презентації книжки, майже неможливо зустрітися.
По-перше, це нерозуміння близьких. Мій сусід, коли я сказав йому, що працюю в бібліотеці, зауважив, що якщо не хочу казати де, то не треба так жартувати. По-друге, фінансові обмеження. Найкращий бібліотекар в Україні (на мою думку) – Тетяна Борисова – пішла працювати в Нацбанк, тому що не змогла на бібліотечну зарплату знімати житло в Києві.
Є речі, які демотивують. Наприклад, коли одна київська інституція, керівництво якої взагалі не уявляє, як працюють бібліотеки, вирішує, які книжки потрібні і як їх треба популяризувати.
Також якщо в бібліотеці немає нових книжок, передплати, комп'ютерів, сучасного програмного забезпечення, то потреби у тренінгу з написання «місії, візії та цілепокладання» теж немає.
На жаль, відвідувачів зараз менше, ніж у часи, коли я починав тут працювати. Працюю у професійній спеціалізованій бібліотеці, тому запити не змінилися (ми обслуговуємо педагогів). Сьогодні наша бібліотека конкурує за користувача з різними іншими джерелами інформації. Не бачу тут трагедії, і розцінюю це радше як виклик змінитися і стати кращими чи, якщо коректніше сказати, – актуальнішими.
Книга сама по собі досконала, як наприклад, відкорковувач для пляшок. За 500 років він майже не змінився. І загалом кухонне приладдя принципово не змінилося за 15 сторіч. Так і бібліотеки, театри чи музеї будуть існувати й далі.
Якось перед Різдвом у нас у місті випало так багато снігу, що рухатися могла тільки важка техніка. Громадський транспорт не ходив, легкові автомобілі засипало. Директор бібліотеки прийняла рішення всім співробітникам залишитися вдома, а я зголосився прийти на роботу пішки – чергувати. Ну а що? Живу я поряд, екстремальних умов не боюсь. У житті бібліотекаря завжди є місце для пригод, знаєте. Якось дістався, сиджу сам у читальній залі, п'ю чай, вирішив прочитати журнал, ввімкнув аудіосистему – тихо заспівав Джо Дассен. У будинку крім мене – ще черговий-сторож. Краса, одним словом. Однак раптом у приміщення заходить літня жінка, яка принесла книжки і хоче взяти нові, бо вже немає з дідом що читати. Уявіть собі мій подив! Як вона за такої погоди наважилася взагалі вийти – дивина! Я ж гадки не мав, які книжки їй порадити і де розташовані «жіночі детективи на одну сюжетну лінію».
Я працюю у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1–4 класів. Наші користувачі – діти, а це найвибагливіші відвідувачі. Потрібно не просто задовольнити їхні запити, а й зацікавити.

Також у нас є проєкт «Казкові сніданки». Це захід для дітей 3–5 років. Бібліотекар читає казку або невелику книгу і потім з дітьми робить щось руками. Проте зараз цей проєкт перейшов у формат онлайн. Крім того, ми робимо аудіоказки, де я допомагаю записувати історії для аудіоформату. Тож бути бібліотекарем у наш час навіть дуже цікаво.


З бібліотекою я знайома з дитинства, адже моя мама працювала бібліотекаркою. Там я проводила багато часу. Часто заходила після школи і допомагала розставляти книги. Іноді ми разом робили книжкові виставки. Якось під час роботи в бібліотеці я зрозуміла, що мені це подобається, і я теж хочу бути бібліотекаркою. Мама мене підтримала.
За професією я працюю не так давно – трохи більше як пів року. Однак надзвичайно задоволена.
Завдяки цій професії щодня ти дізнаєшся про щось нове, розвиваєшся. У мене є можливість проявити якийсь свій креатив і тішуся тим, що моє керівництво це оцінює і всіляко цьому сприяє. На базі нашої бібліотеки відбувається дуже багато заходів, тож є гарна можливість поспілкуватися та познайомитися з цікавими людьми.
Оскільки в мене досвіду роботи за професією не так багато, то особисто мені не доводилося мати справу з якимось труднощами. Можливо, тільки зі стереотипами щодо професії. У нас не всі досі розуміють, хто такі бібліотекарі.
Єдиний мінус, на мою думку, – це те, що у нас доволі довгий шлях проходження нової книги до читача. Хотілося б оперативніше отримувати книжкові новинки.
У нашу бібліотеку приходить дуже багато людей, особисто мене це тішить. Це гарний показник того, що все більше людей цікавляться книгами, все більше людей читає.

Серед користувачів дуже популярні комікси, детективи, фантастика, вімельбухи, книги з віконечками та інші незвичайні не тільки на вигляд, а й за текстом книги.
Наша бібліотека актуальна тим, що у нас досить багато нових, цікавих книжок – ми моніторимо книжковий ринок і намагаємося задовольняти потреби наших читачів.Та й зовнішній вигляд бібліотеки приваблює. Світлі приміщення, комфортні й сучасні зони для читання. Бібліотеки не стоять на місці, а намагаються йти в ногу із сучасним світом. Читати зараз модно і актуально.
Я знімаю відео з майстер-класами. Коли виникла така ідея, досвіду у зйомках в мене не було. Звичайно, я вчилася, дивилася різні навчальні ролики, експериментувала. Щось вдавалося відразу, щось ні. Однак сам процес надзвичайно цікавий. Кожен тиждень ми з колегами обираємо книгу і придумуємо, що ж можна виготовити. Це колективна праця, за допомогої якої виникає такий цікавий продукт. Сам процес зйомки та монтажу – це ніби маленька магія. Особисто мене вона захоплює. Усі наші користувачі, які стежать за виходом наших казок та відео, залишають позитивні відгуки. Це мотивує, бо хочеться працювати над собою, розвиватись у цьому напрямку і це інший, нетрадиційний спосіб популяризації книги.
Особисто для мене Всеволод Нестайко – це один з найкращих дитячих письменників, і я щиро раджу прочитати бодай одну його книгу.
Загалом моя думка така: потрібно просто читати. Якщо якась книга вам не сподобалася – не зупиняйтесь і не зациклюйтесь. Пробуйте різні книги різних авторів, і я впевнена, що обов'язково знайдуться саме ті автор і твір, з яких почнеться ваша любов до книги.
До моїх обов'язків входить довідково-бібліографічне обслуговування читачів, укладання каталогів, алфавітних та систематичних каталогів, створення методичних посібників, контроль нових надходжень.
Оскільки моя мати бібліотекар, у дитинстві я багато часу проводила в бібліотеці. Це комфортне для мене середовище, де багато цікавої інформації. У наш час бібліотеки перетворюються у простір, де відбуваються культурні та іноді розважальні заходи. У професії я 7 років. Мені подобається, що тут потрібні точність, концентрація, увага до інтересів читачів.
Не можу сказати, що мріяла про цю роботу, до того ж це не єдина моя сфера. Я поєдную роботу бібліографа з іншою діяльністю.
Кожна людина має власні смаки, переконання, і це потрібно враховувати, коли підбираєш людині літературу. Дуже приємно, коли людина в захваті від книги, яку ти порадив прочитати. Особливо, якщо ця людина є читачем вже кілька десятків років і перечитала начебто все, а тут ти із чимось, що залишилося непоміченим.
А ще бібліотекар – це трошки психолог. Часто люди приходять заради спілкування, особливо люди похилого віку. У бібліотеці, де я працюю, діють навіть клуби за інтересами: люди збираються раз на два тижні заради спілкування. Вони діляться одне з одним своїми віршами, обговорюють якісь філософські ідеї, займаються творчістю.
Усе просто: єдина проблема – це відсутність споживача культури. Держава не сприяє розвитку бібліотек, тому ми маємо застарілі приміщення без ремонту, які не можуть бути головним осередком культурного життя окремого району міста. Більшість бібліотек ще живі лише завдяки ентузіазму тих, хто там працює.
Немає гідного фінансування та сприяння розвитку.
Зазвичай це школярі, яким потрібна література зі шкільної програми, та люди зрілого віку, які просто люблять книжки.
Бібліотека – це атмосфера. Дуже особлива.
Якось до бібліотеки завітала давня читачка, але не заради книжок, а з подарунком: вона віддала бібліотеці унікальну колекцію старовинних фотографій Києва. Ми ж надали ці фотографії для сканування до електронного архіву України.
Також були подарунки у вигляді колекційних книжок з поштовими марками. Це завжди цікаво, особливо мені, бо одна зі сфер діяльності пов'язана із старовинними речами.
Люблю класику та наукову літературу з мистецтвознавства, історії мистецтв, промислового дизайну. Серед авторів, яким надаю перевагу та яких можу рекомендувати іншим, такі: Арчібальд Кронін, Вільям Фолкнер, Кнут Гамсун, Сомерсет Моем, Джон Голсуорсі, Джек Лондон, Хуліо Кортасар.
Мій улюблений твір – це «Місяць і мідяки» Сомерсет Моема.
Я працюю на абонементі у відділі обслуговування учнів 5–9 класів. Основний обов'язок – це рекомендація або підбір літератури за запитом читача, оформлення та видача. Зазвичай день починається вже з обслуговування.
У професії я вісім років. Рішення було спонтанне, проте свідоме. Що більше я дізнавалася й вивчала, то більше мені це подобалося. Так я згодом і потрапила в бібліотеку.
Я вірю у свою роботу, бо знаю, що роблю корисну справу – допомагаю формувати культуру читання у підлітків.
Багато хто знецінює професію бібліотекаря. Дивується, що на неї ще потрібно вчитися.
Не всі бібліотеки добре фінансують. Якщо це сільська бібліотека, то там елементарно немає комфортних умов праці.
Зараз багато хто читає книжки, це модно. Та й бібліотека – це ж не тільки книжки! Це місце і для відпочинку, і для навчання, це атмосфера.
Одного прохолодного весняного вечора до нас завітала читачка з коробкою, в якій були кошенята. Їх хтось викинув. Залишити собі дівчина не могла, і пройти повз також. Тому звернулася до нас, бо знала що це місце, де їй точно допоможуть. До справи долучилися всі: як і працівники, так і користувачі. Телефонували знайомим, шукали того, хто б забрав тваринок. Історія закінчилася добре: всі кошенята знайшли свій новий дім.
Мій улюблений сучасний автор – Ніл Гейман. Рекомендувала б читати різних авторів і різні жанри, поки не знайдеш те, що буде до вподоби саме тобі.
Як бачимо, бібліотеки – це значно більше, ніж тихі і безлюдні зали у старих будівлях спальних районів. Навіть зараз у, здавалося б, цілком цифрову еру є безліч поціновувачів «аналогової» літератури, і це не може не-тішити. Не останню роль у цьому відіграють і самі бібліотекарі, адже присутність в індустрії сучасних, натхненних та захоплених своєю справою людей – кращий аргумент в очах майбутніх молодих читачів.
Ми хочемо вірити, що «класичне» читання і надалі знаходитиме своїх адептів – людей, що цінують не тільки зміст книги, а й атмосферу, настрій та дух читання. Погодьтеся, жодний екран не дасть вам цього відчуття.
#ЗаПідтримкиУКФ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: