9 правил емоційної фотографії
від Романа Єременка

Одинадцять років тому я займався журналістикою, а друг раптом запропонував попрацювати у фотоагентстві: познімати весілля та дитячі свята. Так я випадково став фотографом, і відтоді це справа мого життя. Після агентства 5 років знімав у клубах для сайту Geometria. Згодом напрацював власну базу клієнтів, відтоді працюю на себе.

Усі зйомки я роблю репортажними: чи то весілля, чи сімейна домашня фотосесія, чи івент, чи навіть портретна зйомка в студії. Не просто знімаю людей, а показую їхній стиль життя: які речі їх оточують, що вони тримають у руках, які бренди носять та яким телефоном користуються. Відображаю характер і звички людини через предмети та інтер'єр.

За такого підходу 50 % успіху — у спонтанності та невимушеності, 50 % — у продуманому сценарії. Не можна зовсім не контролювати процес — тоді люди просто стоятимуть і не розумітимуть, що їм робити. Наприклад, якщо це сімейна фотосесія вдома — прошу приготувати разом сніданок. Інколи підказую, як краще стати, але більшість часу вони займаються своїми справами, а ти просто ходиш довкола і ловиш вдалі моменти.

У кожного бувають ситуації, коли думаєш: «От зараз мене можна хоч у фільмі знімати». Наприклад, коли їдеш у красивій автівці під час світанку, у гарному костюмі на якусь ділову зустріч. Моє завдання: створити такий момент і зафіксувати його. Але щоб він мав природний вигляд, а не штучний.

Водночас фотографу варто бути готовим до всього. Одного разу я робив портрети хірурга, а він раптом покликав мене познімати його за роботою, на справжню операцію з видалення злоякісної пухлини. Коли йшов, підкошувалися ноги, але в результаті вийшло добре.

Часто до мене приходять люди, які пережили якийсь стрес, змогли з ним впоратися й почати нове життя. Вони переосмислили подію, зробили нову зачіску, купили новий одяг і тепер хочуть зафіксувати на світлинах процес свого переродження. У таких людей вогник в очах, і завдання фотографа — просто його зафіксувати, спіймати момент, а не примусити таку людину зіграти якусь емоцію.

Я довго не хотів водити, але коли дружина завагітніла, все-таки отримав права й купив машину. Перший час було дуже стресово, боявся сідати за кермо й щоразу казав: «А може, все-таки на метро?». Але, як це часто буває, через рік ти вже навіть у найближчий супермаркет під'їжджаєш на автівці.

Тепер уже не уявляю, як можна працювати фотографом без власної автівки. Інколи в мене по 3-4 зйомки протягом дня. Щоразу сподіватися на таксі й тягати за собою величезний набір техніки — дуже незручно та ненадійно. З машиною я завжди впевнений, що вчасно приїду на фотосесію, а в багажнику про всяк випадок лежать кілька запасних штативів і світловідбивач. Тож автівка стала моїм невіддільним помічником у роботі.

Спершу я був абсолютно невибагливим до автівок. Головне, щоб була зручна підставка для кави: люблю пити каву в дорозі. Але три роки тому ми почали співпрацювати з групою PSA (і, що знаково, саме із Citroen C3 минулого покоління), і я відкрив себе в новій ролі. Я почав брати в них автомобілі на тест-драйв, порівнювати їх, і тепер для мене важливі м'якість і прохідність. Дедалі більше хочеться їздити в масивних великих м'яких машинах.

Обожнюю те, що робить Група PSA. Peugeot 2008 та Citroën С5 Aircross — це найм'якші машини, на яких я будь-коли їздив. Заїжджаєш на «лежачого поліцейського», а вони не підстрибують, а перекочуються. До Citroën С3 я маю особливі почуття, адже він був першим автомобілем, який я взяв на тест-драйв (перші ніколи не забуваються! :)).

Це дуже прикольна автівка. Виразна зовнішність одразу натякає на неординарність та творчість людини, яка її обере. І ще він значно м'якший за всі автомобілі цього класу. С3 — ззовні невеликий автомобіль, проте тільки на перший погляд. Усередині місця вдосталь для цілої родини! А відразу так і не скажеш. Так і вір очам.

С3 створений для динамічного міста — проворний, маневрений, легко ниряє у повороти та паркується у найтісніших місцях. Та ще й виділяється на фоні сірості пост-радянської архітектури. Я їздив на ній і за місто, теж було добре, але місто - це його стихія.

Протестувавши С3 нового покоління, не можу не зазначити, що він став ще красивішим. Привабливий вигляд, оновлений «передок» із більш виразною решіткою радіатора, яка плавно перетікає у фари (о, ці дворівневі фари!), безліч пакетів персоналізації, щоб зробити своє авто унікальним у потоці. Не зміг не зацінити нові сидіння поліпшеного комфорту Advanced Comfort — це те, що останнім часом стало важливим для мене в машинах. Порівняно з минулим поколінням, побільшало варіантів оббивки салону, і тепер можна обрати інтер'єр «під дерево». А ще в ній багажник на 300 літрів — влізуть не тільки всі мої штативи та світловідбивачі, а й речі сім'ї, коли буду їхати з дитиною.

У нього величезні колеса. Під час тест-драйву я їхав по снігу та льоду, а він тримав дорогу дуже добре. До того ж було ще й комфотно, адже ями «з'їдалися» на раз-два. Єдине: довелося трохи «притертися» з новою шестиступеневою автоматичною коробкою передач та педалями — вони більш чутливі, ніж я звик, але до цього швидко адаптуєшся.

Крім того, у новому С3 є 12 допоміжних систем для водія, які значно спрощують перебування за кермом, серед яких уже в базі, крім стандартних датчиків паркування та круїз-контролю з обмежувачем швидкості, є система попередження про вихід зі смуги руху та система розпізнавання знаків. І, звісно, бензиновий двигун PureTech, за який ми всі так любимо Citroën. Новий С3 може розганятися до 188 км/год, а першу сотню долати за 9,8 секунд. Витрати палива в змішаному циклі за паспортом від 4,7 до 5,2 л на 100 км залежно від мотору.

Щоб кайфонути від авто на повну, то, на мою думку, С3 треба брати топову комплектацію і заточити її під себе, хоча й базова комплектація зовсім не бідна. Він має 7 різних кузовів на вибір, 4 кольори даху та кілька видів салонів. Загалом, можна обрати один із 97 варіантів оформлення, є дуже яскраві кольори — для сміливих людей, які не бояться виділятися. Їдеш на Citroën С3 і трошечки прикрашаєш собою місто, змушуєш посміхнутися людей — і в самого настрій поліпшується. Як людині з візуальним мисленням, мені це дуже імпонує.