Спецпроєкти

Архітектурна кома:

навіщо волонтери рятують занедбані будівлі Києва і як у цьому допомагають відкриті дані?

Історичні пам'ятки багатьох міст потребують реставрації. Київ – не виняток: у місті безліч покинутих будівель, зведених у минулих сторіччях. Вони ще зберегли колишню красу, та її псують вибиті шибки, дах, що обвалився, прогнила підлога та стіни, від яких відколюються шматки.

Зазвичай з роками ця краса зникає: будинки просто зносять, а на їхньому місці зводять, наприклад, ТРЦ. Так частково стирається історія давнього міста, і від історичних пам'яток лишаються тільки світлини.

Насправді напівзруйнованим історичним будівлям можна подарувати нове життя. Саме цим займається проєкт «Мапа реновації». Його волонтери вивчають і картографують закинуті споруди, щоб зберегти архітектурну спадщину, запобігти її знесенню, надати можливість бізнесу викупити чи орендувати такі будівлі задля реновації.
У партнерстві з проєктом USAID/UK aid «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS» ми поговорили із засновницею проєкту «Мапа реновації» Дар'єю Корбою та експерткою у сфері відкритих даних Катериною Оніліогву.

Вони розповіли, чому потрібно берегти історично цінні будівлі, як можна відновити архітектурні пам'ятки та як цьому сприяють відкриті дані.
співзасновниця проєкту
«Мапа реновації», архітекторка
керівниця напряму відкритих даних проєкту «USAID/UK aid «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS»
Дар'я Корба
Катерина Оніліогву
Як з'явився проєкт «Мапа реновації»
і чому він потрібен столиці
За словами засновниці «Мапи реновації» Дар'ї Корби, думка створити проєкт з'явилася зі спостереження за закинутими і занедбаними будівлями прямісінько в центрі Києва. Ці будівлі роками не реставрувалися, і з часом ціна їхнього відновлення тільки зростає. Тому іноді їх вирішують просто знести замість спроб відновити історичні пам'ятки.

Дар'я впевнена – прекрасна історична забудова столиці має жити. Цю думку розділяє команда ентузіастів і волонтерів, завдяки яким і існує проєкт.

«Місія "Мапи реновації" – повернути до життя закинуті будівлі міст. Архітектори, юристи, програмісти, урбаністи, картографи – усі ми працюємо над збереженням своєї історії, хочемо зупинити навмисні підпали, незаконні перепродажі та вандальні реконструкції будівель».
Нині на сайті «Мапи» вже є дані про 227 закинутих будівель Шевченківського району Києва. Міські активісти можуть використовувати сайт для пошуку інформації, необхідної для захисту будівель: документи з відкритих реєстрів, актуальні фотографії, судові рішення. Бізнес, зі свого боку, може відшукати будівлю під реновацію для себе: хтось мріє відкрити власний коворкінг, а хтось – кафе.
Як відкриті дані допомагають рятувати історичні будинки?
Відкриті дані – ті, які будь-хто може вільно використовувати і поширювати, пояснює Катерина Оніліогву. В Україні відкриті дані найбільше асоціюються з державними даними.
Вони допомагають боротися з корупцією завдяки відкритості та прозорості інформації для всіх. Знайти їх можна на Єдиному державному порталі відкритих даних.

Катерина також розповіла про нещодавнє дослідження, у якому оцінили антикорупційний та соціальний вплив відкриття даних у сфері будівництва та архітектури. У ньому розглянули, які сервіси на основі відкритих даних допомагають інвесторам безпечно інвестувати в будівництво та придбати житло, а також як боротися з порушенням містобудівного законодавства, рятувати архітектурну спадщину. Тобто, відкриті дані – це не тільки про боротьбу з корупцією.

Серед прикладів використання відкритих даних – й історії «Мапи реновації». Досліджуючи дані про історичні будівлі, волонтери можуть виявляти порушення, здійснювати громадський контроль й запобігати недбалим реконструкціям чи незаконним знесенням історичних будинків.

«Мапа» та відкриті дані в дії:
три історії порятунку історично цінних будівель Києва
«Мапа» та відкриті дані в дії: три історії порятунку історично цінних будівель Києва
Проєкт «Мапа реновації» робить все можливе, аби історичні будівлі столиці отримали шанс на нове життя. Розповідаємо про три будівлі, які рятували волонтери, та які стали їхніми успішними кейсами.
Садиба Товариства швидкої медичної допомоги на Рейтарській, 22
1.
У Києві перша швидка з'явилася раніше, ніж в інших містах Російської імперії та навіть Парижі. Відомо, що архітектор садиби Йосип Зекцер помер саме у «своїй» будівлі – його не змогли врятувати після того, як він потрапив під колеса трамваю.

Окрім станції швидкої, тут були центральна міська санепідемстанція, Сан-Автотранс, прищеплювальний пункт, диспансер, будинок самоосвіти, статистичне бюро з власним видавництвом. Також свого часу на Рейтарській працював видатний хірург Микола Амосов.
Двадцять років будівля занепадає, та всі розмови про її реставрацію не переходять у дії. Через побиті шибки та дірки в даху будівля дедалі дужче руйнується, пошкоджено перекриття й оздоблення фасаду.

Ціна реставрації зростає і зростає щороку.
Дар'я розповідає – аби врятувати садибу, представники проєкту терміново розпочали діалог між владою, представниками профільних департаментів, громадою та зацікавленим бізнесом.

Пам'ятками місцевого значення в Києві опікується Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Вони радо допомогли встановити контакти з балансоутримувачем будівлі. Ним виявився Київський ендокринологічний центр.
Тепер йдеться про протиаварійні роботи з балансоутримувачем, Департаментом охорони культурної спадщини та зацікавленими інвесторами, яким небайдужа доля цієї цінної історичної будівлі.


Щоб розпочати процес порятунку будівлі, волонтерам довелося дослідити низку даних. У пригоді стали Реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр культурної спадщини. Дані з цих реєстрів, на жаль, поки що закриті, тому волонтерам проєкту довелося робити платний витяг з Реєстру речових прав та додатковий запит для уточнення деталей щодо охоронного статусу у Департамент КМДА та у Міністерство культури.

З першого реєстру дізналися, що будівля перебуває в комунальній власності та має балансоутримувача. З другого – деталі про охоронні статуси будівлі. Це допомогло краще зрозуміти подальші кроки на шляху до відродження пам'ятки.
Садиба на Хорива, 2
2.
Садиба складається з п'яти споруд: трьох будинків на червоній лінії забудови та двох флігелів. Усі їх було зведено в 1830-1898 рр.

Комплекс цінний тим, що він є частиною цілісної історичної забудови Подолу. Дивлячись на нього, можна легко уявити, яким було місто 100 років тому.
Компанія, якій належить садиба, тишком-нишком вилучила будівлі комплексу з Реєстру пам'яток ще у 2015 році. А щоб уникнути відповідальности за незаконний демонтаж, через суд статусу пам'ятки позбавили весь комплекс. Це обурило активістів і Мінкульт.
Під час дослідження документів стосовно комплексу в пригоді став Реєстр судових рішень, речових прав і Державний реєстр нерухомих пам'яток України. Крім того, команда проєкту дослідила історичні дані всіх будівель комплексу, описала стилістичні особливості та архітектурну цінність. Це дало змогу надати додатковий охоронний статус кожній окремій будівлі.

Під час переможного судового засідання додатковий охоронний статус і став доленосною деталлю. Так ці будівлі врятували з-під ковша бульдозера, і на місці історичного комплексу не з'явився ТРЦ.

Будівля Осипа Родіна на Гончара, 71
3.
Двоповерхову споруду звели 1882 року за авторським проєктом архітектора Володимира Ніколаєва. А на початку ХХ століття з'явилася надбудова третім поверхом з елементами стилю модерн.Ця цегляна садиба є одним із двох збережених зразків забудови кінця ХІХ століття у цьому кварталі.
Від початку ХХ ст. будинок не піддавався руйнуванням і перебудовам. Дотепер збереглися автентичні конструкції будівлі, її силует і стиль фасаду, а це 140 років історії.
Волонтери «Мапи реновації» відшукали архівні креслення та оригінальний проєкт будинку. Зрозумівши, наскільки цінною є садиба, команда проєкту у 2020 році ініціювала надання їй статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, тобто такої будівлі, що має архітектурну та історичну цінність.

Дискусія навколо садиби зародилася, коли забудовник, що зводить житловий комплекс поруч з будівлею, публічно заявив, що вона не має цінності.

Дослідивши відкриті дані з Реєстру речових прав, Реєстру ДАБІ, Реєстру містобудівних умов та обмежень і містобудівного кадастру, волонтери проєкту зрозуміли, що будівлі, ймовірно, загрожує знесення. Це підтверджували й рендери ЖК на місці дореволюційного будинку.

Представники «Мапи реновації» започаткували публічну дискусію навколо цінності будівлі. Зрештою забудовник визнав цінність будинку Осипа Родіна та заявив, що має намір шукати шляхи для його збереження. Восени 2020 року споруду внесли до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини відповідно до Закону України. Цей статус гарантує захист будівлі від знесення.
Під час написання цього матеріалу Окружний адміністративний суд Києва позбавив будинок Осипа Родіна статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. Будинку знову загрожує знесення. Нині судові тяганини щодо будівлі тривають. «Мапа реновації» братиме активну участь у її захисті. Ніхто не збирається здаватися.

Детальніше про ситуацію з будинком Осипа Родіна можна прочитати у телеграм-каналі проєкту.
ВАЖЛИВО!
Як відкриті дані допомагають відновлювати історичні споруди?
«Історії з будівлями, про які розповідала Дар'я, доводять – дані, які відкривають державні органи, є основою допомоги при порятунку будівель.

У трьох історіях відкриті дані стали фундаментом для боротьби зі знищенням чи недбалим ставленням до історичних споруд. Дані допомогли волонтерам краще зрозуміти, які проблеми у цих будівель, чи загрожує знесення будівлі, кому написати запит, з ким почати діалог.

Також тут важлива не тільки наявність відкритих даних, але й уміння ними користуватися. На мою думку, аналіз даних – це одна з головних навичок будь-якої громадської організації», – коментує Катерина.


За її словами, одне із завдань проєкту TAPAS – показати потенціал відкритих даних і навчити інші організації їх використовувати. Чотири роки поспіль проводиться Open Data Challenge – національний конкурс IT-проєктів на основі відкритих даних, які несуть соціальну користь і мають антикорупційний потенціал для суспільства. Учасники мають можливість отримали фінансову та менторську підтримку для розвитку свого проєкту. І саме «Мапа реновації» стала одним із 19 переможців конкурсу, увійшовши до п'ятірки лідерів 2019 року.
Де шукати відкриті дані, щоб зберегти історичну будівлю?
Дозволи на будівництво у форматі відкритих даних на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних або на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва. Тут можна знайти інформацію за пошуком адреси, кадастровим номером. Для історичних даних є реєстр ДАБІ. Сервіс URBANDATA використовує ці самі дані, але простіші в користуванні.
Серед відкритих даних – три реєстри, які є основними для аналізу:
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань – тут інформація про компанію, власника, їхню адресу. Реєстр є на держпорталі відкритих даних або в Опендатабот.
Єдиний державний реєстр судових рішень – на Держпорталі відкритих даних або через сервіси, створені на основі відкритих даних, – Бабуся або Суд на Долоні.
Державний реєстр нерухомих пам'яток України – має найбільший потенціал зберегти культурну спадщину, адже містить перелік пам'яток. Зараз реєстр є неповним і не автоматизованим, що може стати причиною зловживань.
Для отримання інших важливих даних наразі необхідно робити письмовий запит до розпорядників, оскільки їх ще не опублікували у форматі відкритих даних. Але ці дані мають бути відкритими через свою цінність у збереженні архітектурної спадщини. Серед таких даних:
Інформацію про цільове призначення землі шукайте на публічній кадастровій карті, де можна замовити витяг про земельну ділянку.


Інформацію про зареєстровані речові права на нерухоме майно за адресою чи даними фізичної або юридичної особи можна отримати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Кроки до реновації споруди: як рятують історичні будівлі?
1. Збір документальних даних із відкритих реєстрів чи запитів до держструктур.
Кроки реновації для кожної будівлі свої. Та якщо узагальнити, то за словами Дар'ї з «Мапи реновації», етапи можуть бути такими:
2. Комунікація із зацікавленими сторонами реновації і формування візії проєкту.
3. Передпроєктне дослідження: архітектурний аналіз параметрів будівлі, конструктивний аналіз технічного стану, попередня оцінка аварійности, прорахування коштів на відновлення, урбаністичний аналіз довкілля, перемовини із владою.
4. Розроблення можливих сценаріїв використання будівлі.
5. Дослідження зацікавлености цільової аудиторії в потенційній реновації, соціальне дослідження.
6. Розробка бізнес-моделі та передпроєктної архітектурної пропозиції.
7. Залучення інвестицій.
8. Протиаварійні роботи або консервація будівлі.
9. Створення архітектурного проєкту.
10. Реставраційні роботи, реновація.
Як долучитися до збереження історичних будівель?
«Мапа реновації» продовжує картографувати та збирати дані про закинуті будівлі Києва. У майбутньому на сайті з'являться й інші міста.

Якщо хочете допомогти зберегти містам їхній історичний вигляд і врятувати закинуті будівлі – заповнюйте форму волонтера на сайті Мапи реновації. Ваш фах значення не має: люди будь-яких спеціальностей можуть приєднатися до проєкту і бути корисними.

Долучайтеся до команди волонтерів «Мапи реновацій» і повертайте місту красу. Бо спільними зусиллями історичні будівлі можна зберегти.