Спецпроєкти
ІСТОРІЯ БРЮЧНОГО КОСТЮМУ
Кюлоти, кльош, галіфе, джогери, капрі. Вузькі чи широкі, зі стрілками або без, вельветові, шкіряні або оксамитові. Твідові чи шовкові жакети, смокінги, піджаки-бушлати. Хто б ще всього 100-150 років тому зміг би подумати, що жінки матимуть такий величезний вибір брючних костюмів?
Насправді ж це все не просто про моду. Це про свободу, рівність, про боротьбу за жіночі права і перемоги.
Що і як носити жінкам, ще два-три століття тому диктувала не мода, а закон. За вихід у люди у брючному костюмі жінка могла сісти у в'язницю або заплатити чималий штраф.Такий закон ухвалили у Франції у 1800 році. Після революції брюки стало носити багато жінок, ось і довелося лякати їх в'язницею, якщо вони вдягали те, що «не відповідає їхній статі». На носіння брюк жінкам видавали спеціальні дозволи. Тільки уявіть: за все століття такі папірці отримали всього дев'ять жінок! Пов'язано це було передусім з тим, що у брюках жінки могли б працювати ким завгодно, а відтак відбирали б хліб у чоловіків.
«Брючні» революціонерки
Суспільство почало вважати, що цей вид жіночого одягу аж ніяк не для зручності, а для... зваблення чоловіків. Доходило навіть до того, що жінок у блумерсах закидували каміннями і овочами. А після ще й допитували поліцейські як порушниць спокою.

У 1894-му місіс Джордж Джонстон вигадала новий вид брюк спеціально для їзди на велосипеді. Спідницю викроїла так, що її можна було зав'язати навколо ніг як шаровари, а після катання знову перетворити на спідницю.

Далі «брючну» моду і жінок у них уже було не спинити. Костюми не боялася вдягати суфражистка Елізабет Мілер. Жакети та брюки носила легендарна письменниця і феміністка Жорж Санд – і їй було начхати на осуд з боку чоловіків.
Звісно, задовго до запеклої боротьби за «брючні» права жінки все ж носили штани. Історики, наприклад, мають відомості, що у кам'яному віці жінки найімовірніше ходили у хутряних комбінезонах. Брюками «грішила» Жанна д'Арк, на бали-маскаради у XIX столітті жінки вдягалися в чоловіче, а чоловіки – в жіноче.
Але справжня «брючна» революція сталася в 1850 році. Тоді брюка вдягнула американка Амелія Блумер – активістка, запекла борчиня за права жінок. Вона вимагала надати жінкам право голосу, а ще – дозволити їм носити те, що зручно, і не питати при цьому дозволу в чоловіків. На власну лекцію вона заявилася у блумерсах з коротким жакетом. Власне, це й не зовсім брюки, а коротка і широка спідниця, під яку Блумер вдягла панталони. Але своїм образом вона шокувала публіку і викликала страшне обурення. Та попри це, Амелії почали сотнями надходити листи від жінок з усієї Америки з проханням поділитися викройками сумнозвісних блумерсів.

Блумерси з жакетами стали модними, але з часом і цей невинний костюм опинився у центрі скандалу.
На початку XX століття жінки зрозуміли, що брючні костюми - це зручно і стильно, їх почали носити відомі, вольові і сильні жінки. Коко Шанель одягала брюки спочатку на заміські прогулянки, а потім почала активно носити і у повсякденному житті. Брюки-кльош з тільняшкою, які вона «позичила» в моди моряків, твідовий жакет, піжами - все це було плодом фантазії саме Коко Шанель. Та все ж на важливі події вона вдягала сукні.
Законодавиці брючної моди
Суспільство закривало очі на зухвалість жінок, які носили брючні костюми, аж до 60-х років XX століття. Саме тоді Андре Курреж представив світу суто жіночий костюм з завуженими брюками. А кількома роками пізніше – в 1966-му легендарний Ів Сен-Лоран представив одразу кілька моделей брючних костюмів у своїй колекції разом з головною родзинкою жіночим смокінгом. І тут теж міг би спалахнути грандіозний скандал, але смокінги почали вдягати ікони стилю Катрін Денев і Лайза Міннеллі.
Коко Шанель можна назвати головною законодавицею «брючної» моди, а законодавицею моди саме на брючні костюми стала Марлен Дітріх.

Вона була їх палкою прихильницею: і в повсякденному житті, і на екранах. Марлен не боялася експериментувати з костюмами, вдягала їх поза кадром і знімалася. Вона була у жакетах, брюках-кльош, у морській уніформі, носила краватки під брючні костюми. На прем'єру стрічки «Шанхайський експрес» Марлен взагалі заявилася у смокінгу з метеликом, тримаючи в одній руці тростину, а в іншій цигарку, чим викликала справжній фурор. Її костюмами захоплювалися, вони шокували, дивували і дратували. У 1931-му році паризький мер навіть намагався вигнати Дітріх з міста за «неналежний вигляд».
Саме Марлен Дітріх пустила брючні костюми в маси. Ще більшої популярності такі комплекти набули після двох світових війн, коли жінкам довелося працювати нарівні з чоловіками і для цього був необхідний зручний одяг.
Кіномоду на брючні костюми підхопила і красуня Кетрін Хепберн. Вона також активно знімалася у брючних костюмах і носила їх у повсякденному житті. Щоправда, не настільки сміливо, як Дітріх. Наприклад, коли Кетрін зупинялася в готелі Claridge's, їй довелося заходити через чорний вхід, щоб уникнути публічного осуду.
Брючні костюми сильних світу цього
Брючні костюми любила принцеса Діана. Вона взагалі була модною експериментаторкою: носила краватки і метелики, вдягала смокінги, костюми-трійки і завжди виглядала стильно і вишукано.

Палкою прихильницею брючних костюмів є іспанська королева Летиція – дружина короля Філіпа VI. Ця любов настільки вірна, що Летиція навіть вдягнула брючний костюм на власні заручини.
Багато стильних і модних костюмів є в гардеробі найбільшої бунтарки королівської британської сім'ї Меган Маркл. І навіть Єлізавету II не раз помічали у брючних костюмах.
Брючні костюми є в гардеробі кожної зірки. Селебриті красуються в них на червоних доріжках, ходять на звані вечері, знімаються в кіно та фотосесіях. Селін Діон наприкінці 80-х здивувала всіх на церемонії «Оскар», бо вдягнула білий брючний костюм… задом-наперед.
Своїми костюмами всіх зачаровує Вікторія Бекхем: завужені або широкі брюки, яскраві або навпаки нюдові жакети і, звісно, класичний чорний брючний костюм. Дженніфер Лопес, здається, бачили у брючних костюмах усіх кольорів веселки. А Леді Гага епатувала публіку своїм аж занадто оверсайз-костюмом.
Сьогодні брючний жіночий костюм є в колекції кожного знаного модельєра. Вже немає ані заборон, ані забобонів навколо цього предмету гардеробу. Брючний костюм на жінці це зручно, вишукано і дуже сексуально.
Скандали з брючними костюмами
У червні 2021-го депутатку Кондестеру Січвале вигнали з засідання парламенту Танзанії через… завузькі брюки.
Скандал стався просто під час дебатів. Січвале була вдягнена у жовтий жакет і брюки. На неї пожалівся один з однопартійців. Спікеру парламенту він заявив, що брюки занадто обтягують жінку, а оскільки «парламент – це дзеркало суспільства», то потрібно замислитися, який приклад подають жінки у такому одязі. І спікер депутата підтримав.
Січвале як зловмисницю вивели з зали з проханням одягнутися пристойніше. Депутатки і соцмережі вибухнули обуренням. Втім, спікера це не збентежило. Він заявив, що на одяг жінок уже не вперше нарікають і попросив службу безпеки не допускати у залу жінок в обтислих брюках.
«Зніміть це негайно!»
Гучний скандал у 2019-му році розгорівся навколо іспанського будинку моди Loewe. У центрі була нова модель брючного костюму, яка занадто сильно асоціювалася з одягом в'язнів концтаборів. У комплекті були брюки в чорну смужку і куртка з нагрудною кишенею. Коштувала така дизайнерська фантазія 1840 доларів. За деякий час костюм зник з сайту і з виробництва, а модний будинок вибачився, переконуючи, що дизайнерів просто не так зрозуміли.
фото: Carmar Denim
У 2018 брюки стали об'єктом насмішок, адже і брюками їх було важко назвати! Бренд Carmar Denim створив джинси всього з 20 грамів тканини і продавав їх за 168 доларів. А носити їх пропонував комплектом з купальником.

Ось такий нехитрий костюм, від якого в XIX столітті б втратили б свідомість від жаху. Джинси вирізані майже в усіх частинах. Сміливо можна сказати, що їх там скоріше немає, аніж вони є.
Хто б міг подумати, що всього за сім років до того, у 2011-му, брюки стали символом захисту і цнотливості. Сталося це після скандалу з ексголовою МВФ Домініком Стросс-Каном, якого звинувачували в сексуальних домаганнях до 32-річної покоївки. Усім співробітницям нью-йоркського готелю Sofitel, де проживав Стросс-Кан, дозволили вдягати на роботу брюки. Здається, що тут такого? Але для цього готелю, в якому десятиріччями була традиційна уніформа – спідниця і блуза, – це було дуже серйозне рішення. До брюк жінкам почали також видавали кишенькові пристрої з тривожними кнопками, аби у випадку небезпеки вони могли негайно сповістити охорону.