Сортування сміття: з чого почати та як не заплутатися. Досвід bit.ua
Сміттєві плями в океанах, виділення метану на звалищах, загибель тварин через пластикові відходи – здається, що це жодним чином не пов’язано з черговою викинутою пляшкою до загального смітника. Та якщо поглянути на кількість сміття, що продукує кожен з нас, і усвідомити, що все це розкладається сотні-тисячі років, стане трохи лячно.
Сортування сміття вдома чи офісі – невеликий, але важливий вклад у чисте довкілля. Адже всі перероблені відходи стають ресурсами та зберігають природу чистою.
Ми вирішили бути свідомими та зробити власний вклад у збереження довкілля. Тож хочемо розповісти історію сортування в нашому офісі: як виникла ідея та з якими труднощами ми стикнулися.
Партнер турботи про планету та нашого спецпроєкту – корпорація «Біосфера», виробник товарів для дому та особистої гігієни. Місія якої – турбота про споживача у всіх сферах життя.
Як ми почали сортувати
Ми часто замовляємо доставку їжі в офіс, а влітку до усього цього пластику додалося ще й дуже багато упаковок від напоїв.
Одного дня пакети з ресторанів і пляшки від різної води не помістилися до наявних в офісі відерець і утворили купу відходів просто на підлозі коридору. До кінця робочого дня ця купа стала такою, що її було важко помістити в пакет для сміття на 100 літрів.
Мабуть, саме через сезонне збільшення сміття наша сейлз-менеджерка Іра запропонувала все це сортувати і здавати на перероблення. Її емоційне повідомлення було про те, що нам як прогресивному медіа варто перестати вбивати планету.
Ми замовили спеціальні контейнери з перероблених матеріалів з наліпками “скло”, “пластик”, “макулатура”. Коробки гарно помістились у коридорі офісу – там, де раніше могло нагромаджуватись дуже багато пакетів зі сміттям. Ці тари для сміття обійшлися нам у 358,2 грн з доставкою.
На початку нашого офісного сортування ми якось колективно спробували розібратися, що сортувати та куди кидати. До Іри, Інни та Жанни – наших офісних експерток у сортуванні в багатьох колег часто виникали запитання типу “а цей стаканчик куди?” Якщо він паперовий, то мав би бути в картоні. Але насправді одноразові стаканчики не просто паперові, бо там є спеціальний тонкий шар певного пластику, щоб папір не розмокав. Різниця одноразових картонних і одноразових пластикових стаканів у тому, що картонні легко спалюються і на їх виготовлення справді йде в рази менше пластику. Але і ті, і ті не підлягають переробленню.
До речі, про спалювання. Ми думали, що здаватимемо сміття ще і на спалювання, проте швидко закинули цю ідею. Виявилось, що тоді його треба віддати на спеціальну сортувальну станцію, якої не знайшлось на Подолі у пішій доступності від офісу.
Нюанси сортування ми всі дружно з’ясовували вже у процесі. Насправді у команді троє людей сортує сміття вдома. І між ними навіть виникали дискусії, наприклад, чи класти миту одноразову тарілку до паперу.
Які виникали труднощі
Ми часто гуглили, куди класти відходи. Наші знання про те, що може бути переробленим, а що ні, постійно розширювались. І в певний момент буквально першого тижня ми зрозуміли, що у контейнерах зі стікерами “скло”, “картон” і “пластик”, опинилось надто багато того, що не підлягає переробленню.
Тоді ми роздрукували прості й короткі інструкції, щоб не відповідати на однакові запитання, що і куди класти. І все йшло до того, що доведеться перебрати вміст контейнерів і розділити його по-новому.
Але цього так і не сталось. Наша прибиральниця, яка працює в офісі двічі на тиждень, одного дня зібрала весь вміст контейнерів і віднесла за звичкою до одного спільного сміттєвого бака на вулиці. Вона навіть зателефонувала про це розповісти та була здивована, коли почула, що зробила неправильно. Прибиральниця досі думає, що ми почали здавати сміття для заробітку. На жаль, багатьом не зовсім зрозуміло, навіщо сортувати свої відходи та зменшувати використання пластику.
Ще однією складністю виявилось розібратись, хто і як буде все відсортоване здавати. Були такі, хто пропонував перекласти цю відповідальність на прибиральницю, аби не носити самому.
Ставлення команди до сортування
У перші тижні команда намагалась мити майже все. Мили та сушили навіть одноразові тарілки. А згодом перестали це робити. Не тому що зрозуміли, що вони не переробляються, а просто через те, що заплутались. І почали викидати все у сміттєві відра.
Ми ж не позбулись смітників, у які викидається все, що неможливо здати на перероблення. І в перші тижні у них потрапляло дуже мало відходів. А буквально за місяць у цих відрах почали опинитися навіть PET-пляшки, які потрібно було класти в контейнер “пластик”, бо вони ж чи не єдині, що приймаються на перероблення.
“З пластиком все складно. Там є PET-1, що можна переробляти, а є інші маркування, які не можна переробляти. Кришка, пляшка й етикетка зроблені з різних пластиків. А ще є білі пластикові пляшки з-під молочних продуктів і чорний пластик. Якогось біса дуже багато різних пластиків існує і їх теж треба розділяти”.
“Сортування сміття крута ініціатива, але ти йдеш до неї через біль. Завжди простіше скинути все в один мішок, ніж йти спочатку мити посуд, а потім стояти серед контейнерів і думати, в який же буде правильно викинути. Але в цей момент потрібно вмикати усвідомленість і думати не лише про себе і зручність, але і про важливість сортування”.
Ми досі не склали графік хто і коли має виносити вторсировину і поки цим займаються ті, хто і вдома сортує. А також приєдналися до процесу ще двоє колег: сейлз-менеджер Вова та акаунт-директорка Вероніка. Нам доводиться перебирати вміст кожного контейнера, бо там все одно опиняються ті відходи, які не приймають. Доводиться все одно викидати РР-пластик у загальну урну.
Куди відносили відсортоване
Варто розповісти й про наш досвід із пошуком, куди ж здати відсортоване. Ми вирішили, що возити сміття далеко від офісу – поганий варіант.
Наша лінійна продюсерка Інна знайшла пункт прийому вторсировини просто на гугл-картах і зателефонувала уточнити актуальний графік роботи. Виявилось, що у пішій доступності є пункт, де приймають скло, метал, макулатуру і пластик PET-01. Тому ми ще раз переглянули, що і як сортуємо, перестали збирати PP-відходи та інші види пластику PET. Зате почали у контейнер до скла додавати бляшанки – їх приймають.
Зараз ми збираємо папір, скло, жерсть та PET-пляшки (PET-01).
Поки ми здавали відходи тільки двічі. Обидва рази у пунктах прийому було досить людно – переважно туди приходили ті, хто заробляє на здачі сировини. Ми попросили зважити все те, що ми принесли, тільки одного разу – і отримали 14 грн.
Що змінило сортування в нашому житті?
Ми перестали користуватись одноразовим посудом – просто більше його не купуємо. У кожного з команди з’явилася своя чашка або склянка. Ми користуємося спільними тарілками, виделками, ложками. Ці нововведення значно зменшили кількість одноразового посуду, що раніше потрапляв на сміттєзвалища.
Досвід колег
Сортувати сміття я почала чотири роки тому. В цілому усвідомила, скільки сміття може продукувати щоденно людина – і мене це налякало. До того ж історія з сортувальними станціями почала розвиватись, і я зрозуміла, що мені не важко почати.
Також у мене був позитивний досвід. Я їздила в гості до сестри, яка живе в Польщі. Вже на той момент там існували досить суворі правила: сортування було обов’язковим і передбачались штрафи за невідсортоване сміття.
В інших подорожах я також помічала, що в багатьох країнах більш свідомо підходять до перероблення сміття. Сміттєві баки біля нашого будинку мене лякали. І я розуміла, що вторсировина повинна перероблюватись.
Ми завели з чоловіком кілька баків на балконі. Зі склом, картоном і металом було нескладно розібратися, а з пластиком перший час були проблеми.
Частину пластику, що ми приносили на перероблення, не приймали на сортувальній станції. Тому доводилось розбиратись із маркуванням на упаковках. Але з часом сортування стало частиною нашого життя.
Протягом місяця ми збираємо сміття на балконі й вивозимо його на станцію. Іноді можемо складати все в один бак, і потім я сама все сортую за правильними категоріями. Це для мене певного роду медитація.
Труднощі були в тому, що через певний час сортувальна станція біля нашого дому зачинилась, а інша перестала приймати певні види пластику. Тому відсортоване сміття відвозимо на різні станції.
Біля дому в нас з’явився контейнер для скла, і я відносила частину сміття туди. Ми розмовляли з представницею “Україна без сміття”, і вона запевнила, що вміст таких контейнерів справді відвозять на перероблення.
Дуже надихає розуміння того, що ти можеш якось допомогти цьому світу, не залишивши після себе тонни сміття. І коли ми віддаємо всі наші пакети працівникам станцій, є відчуття задоволення та навіть гордості.
Ми стараємось надихати наших друзів, щоб вони також починали сортувати. Моя подруга, наприклад, не має часу відвозити вторсировину, тому раз на місяць викликає кур’єра, який забирає відсортоване сміття.
Головне, щоб було бажання. Якщо його немає, то відмовки завжди знайдуться. Але, на мою думку, сортувати можна навіть у невеликому приміщенні, виділивши трішки площі для цього.
З приводу сортування в нашому офісі – більшість колег не робили цього вдома. А деякі не вірили, що станції коректно переробляють. Але це в будь-якому випадку посіяло зерно для роздумів у кожного. Я помітила інтерес колег, бо багато хто запитував, що куди класти, в який контейнер. За кілька місяців нашого експерименту колеги пристосувалися, і сортування перетворилося в нашу колективну ціль. Зараз я бачу великий прогрес. Вважаю сортування дуже важливим, особливо в епоху споживання.
Для мене особливо неприйнятно, що є люди, які кидають сміття просто на землю. І, безумовно, заради екології та вкладу в довкілля варто усвідомлено ставитися до сміття. Бо щодня ми стикаємося з тим, що невинна природа страждає від діяльності людини. Ресурси планети обмежені, тому важливо не лише брати, але й повертати.
Не можу сказати, що повністю сортую все сміття, придатне для перероблення. Я вдома збираю окремо тільки те, що приймають у пункті прийому вторсировини. І про всяк випадок ще весь пластик відношу до окремого контейнера. Але, якщо чесно, я не впевнена, що контейнери справді вивозять на перероблення, а не на звалище.
Звичка збирати макулатуру в мене ще з дитинства, дякувати батькам і постійним зборам макулатури в гімназії – ми класом старались поставити рекорди щороку за обсягами здачі – продовжує Інна.
Скляні та пластикові пляшки я почала здавати роки три тому. Порожні скляні банки завжди відвожу мамі, вона консервує у них варення та соління. А також у мене є ваза для кришечок від води.
Не знаю, чи можна віднести це до складнощів, але мені завжди трохи соромно нести пакет зі скляними пляшками до пункту прийому. Він завжди гримить і цокає, і здається, що всі звертають увагу на тебе.
Я рада, що в офісі ми почали сортувати сміття. Але трохи дратує, що доводиться перебирати його щоразу перед здачею. Дратує, що не всі дотримуються правил і, наприклад, хтось продовжує викидати серветки у макулатуру – не дуже приємно перебирати щось, якщо там є використані серветки, погодьтесь. У тому, щоб розділяти і повторно використовувати ресурси, бачу тільки позитив. Мені не важко помити банку з-під оливок, якщо я знатиму, що її перероблять. Не важко занести пакет зі сміттям до сортувальної станції раз на місяць.
Замість висновків
Ми на власному досвіді переконалися, що сортування сміття може стати буденною звичкою. Звісно, спочатку буде складно, тому варто починати з малого. Зробіть шлях сортування простішим, щоб не заплутатися і не кинути.
Для себе ми визначили основні правила:
- сортування пластику почали з пляшок PET1;
- відмовилися від одноразового посуду в офісі;
- збираємо універсальні одноразові кришечки;
- небезпечні відходи (наприклад, батарейки) складаємо в окремий контейнер.
Розуміння того, що ми робимо вклад у чисту екологію дуже тішить. Зміни справді варто починати з себе. Троє людей з нашого офісу змогли надихнути всіх колег почати більш свідомо ставитись до сміття. І ми сподіваємося, наша історія стане прикладом для інших.