«Мені складно дотримуватися дрескодів – одягаюсь як хочу»

Стиль не формується за мить. Він відточується роками, часто під впливом обставин і певних обмежень. І не завжди виходить таким, який сприяє самовираженню людини. Разом із Xiaomi говоримо зі співачкою Jerry Heil про те, як формувався її стиль, які речі вона може назвати улюбленими та чому давати одягу «другий шанс» – вдала ідея.

Робити класні фото ще зручніше зі смартфоном Xiaomi 11 Lite 5G NE. Він забезпечує якісну зйомку за допомогою основної камери на 64 Мп, ультраширококутної камери на 8 Мп та телемакрокамери на 5 Мп.

Xiaomi 11 Lite 5G NE – легкий, тонкий та стильний. Він є в п'яти кольорах – Truffle Black, Bubblegum Blue, Peach Pink, Mint Green та Snowflake White.

Правда, зараз я не ходжу по барахолках, бо в мене немає цього таланту – знаходити там дійсно класні речі. Але коли мені хтось щось «підганяє», я з радістю приймаю. І з друзями ми часто можемо обмінятися одягом чи аксесуарами.

У школі я почувалася незатишно в плані одягу, адже моду диктувала мама й суворі умови Василькова. Мої багатші однолітки їздили за речами до Києва – тоді тільки з'явився ТЦ «Магелан», і я просто залипала на те, як деякі дівчата одягаються. А я носила синтетичні в'язані гольфи з ринку.

Мій стиль сформувався завдяки нестачі коштів та доступу до певних речей, які я хотіла мати в дитинстві, але не могла собі дозволити. Пам'ятаю, стягувала додому все, що бачила – з ринків, магазинів – і намагалася з того всього відібрати та зробити щось своє, унікальне. З віком мало що змінилося (сміється).

Що стосується публічних заходів, то завжди раджусь зі стилістами. Останні пів року, починаючи з кліпу «Тук-тук-тук», тісно співпрацюю з Анастасією Велегурою. З кожним днем ми розуміємо, що відчуваємо одна одну все більше.

Не розумію, навіщо люди одягаються в стилі «бо так модно», але потім не відчувають себе комфортно. Я не практикувала подібне навіть у підлітковому віці. Тоді не було можливості, а зараз — бажання. Це навчило мене дослухатися до своїх смаків. Буває, вони збігаються з модою — і це круто. Якщо ні — ще краще: задаю тренд!

Вибираючи одяг, я постійно залишаюся на зв'язку зі своєю стилісткою: кидаю їй фото своїх луків і запитую, що вона про них думає. Коли приходжу в магазин – аналогічно.

Загалом, купуючи нові речі, я дотримуюсь трьох правил:
1. Ніколи не приміряю одяг в магазинах. Наберу всього, приношу додому, а потім розумію, що потрібно здати або віддати.
2. Купила нову річ — віддала стару. Зараз я тільки починаю практикувати такий підхід. Це важливо, що не збиралося вдома купа мотлоху.
3. Ніяких нудних речей! Думаю, з мого образу це і так зрозуміло — люблю виділятися і бути яскравою.

Зараз мій стиль – це суміш різного й несумісного, але в результаті це те, що задає тренди. Єдиною ниткою через всі мої образи йде моя дурливість: мені складно дотримуватися певних дрескодів і правил – одягаюсь як хочу.

Що стосується виходу в особистих справах, усе залежить від настрою. Можу одягнути те, що виберу зранку, або підготувати одяг звечора – у мене немає певних звичок. Найкращий універсальний одяг – піжама. І спати, і на робочу зустріч, і на побачення, і на сцену – в ній усюди зручно (сміється).

Мій улюблений одяг – як правило, від українських дизайнерів. Останнім часом вони мене сильно тішать: презентують колекції, значно якісніші, ніж у закордонних брендів. Класно, що ми така продвинута країна в цьому сенсі.

Також люблю носити чужий одяг – особливо своїх родичів. Обожнюю ритися в шафах бабусі, мами та тітки, часто можу знайти там красиві вінтажні речі. Буквально декілька місяців тому була в бабусі та знайшла в шафі старе пальто своєї тітки. Йому вже багато років, але має стильний вигляд. І тітка мені його подарувала. Тепер це пальто – одна з найулюбленіших речей у моєму гардеробі.

Я люблю аксесуари, але постійно забуваю їх носити. Напевно через те, що за своєю природою мені потрібно мінімум мішури – люблю бути такою, яка я є. Але водночас аксесуари з одягом створюють вишуканіші образи.

Один з «аксесуарів», який я точно не забуваю брати із собою –смартфон. Це мій другий мозок чи третя рука. Не розумію, як можна кудись піти без телефона.

Напевно, я не вмію відпочивати: куди я б не поїхала – все одно з телефоном у руках. Бути на зв'язку – частина моєї роботи як блогерки. Завжди потрібно бути ввімкненою та генерувати контент.

Один з «аксесуарів», який я точно не забуваю брати із собою –смартфон.

Моя улюблена функція в телефоні – голосові замітки. Мені часто сняться мелодії моїх майбутніх пісень. Буває, прокидаюся зранку й швидко записую на аудіо, щоб не забути.

Також є класні програми для створення «демок» у телефоні. Це зручно, коли їдеш у подорож, наприклад, і не береш із собою ноут. Буває, надихаєшся чимось – і в голові з'являється певний саунд, а відтворити його немає змоги.

Смартфон виручає. Розумні люди придумали застосунки, на яких можна награти мінімальний біт та «фортепіанку». Якщо не зробиш цього відразу, щойно мелодія з'явилася, точно забудеш за декілька годин.

Тому смартфон – та річ, яка в будь-якій ситуації має бути зі мною.