“Зміни себе сам”: український програміст про біг та втілення дитячих мрій
Сьогодні у нашій рубриці “Зміни себе сам” Віталій Данченко, український програміст, друге життєве покликання якого – біг! І, можливо, сподівання маленького хлопчика, який мріяв бігати швидше від усіх, коли-небудь стануть реальністю!
Мені тоді здавалось, що я біжу так швидко, так швидко, що коли виросту, то зможу побити якийсь із світових рекордів.
Привіт. Мене звати Віталій і я програміст :) Працюю в компанії Gameprom, де ми розробляємо ігри для мобільних пристроїв. Інформатика і математика зі мною поруч була з самого дитинства і зараз намагаюсь її використовувати в повсякденних справах, в тому числі і для бігу. Намагаюся вести здоровий і активний спосіб життя.
Бігати я почав змалку. В 6 років мене батьки віддали в секцію кіокушинкай карате. Заняття проходили з осені по весну, а влітку була пауза в тренуваннях і я чомусь вирішив собі, що для підтримки фізичної форми потрібно бігати. Став намотувати круги на стадіоні Підшипник рідного Луцька. Мені тоді здавалось, що я біжу так швидко, так швидко, що коли виросту, то зможу побити якийсь із світових рекордів. Насправді пробігав я тоді не багато від 4-оьх до 8-ми кіл, а це півтора-три кілометри, та і не дуже швидко мабуть. Зате в школі на фізкультурі отримував тільки найвищі оцінки. Через декілька років мені набридло карате і я став приділяти більше часу навчанню. Спорт і біг я закинув остаточно, вчителі фізкультури уже перестали пропонували виступати за школу на змаганнях та і не хотів я. В пріоритетах була наука – математика, фізика, інформатика і хімія.
Друга хвиля занять бігом могла початися в університеті. З можливих спортивних секцій я вибрав найближчу по духу – легку атлетику. Але на першому ж тесті (а це був човниковий біг) показав такі результати, що вражений викладач відразу ставив автоматом залік. Для мене це стало останнім заняттям в університеті.
Далі після студентських років я суттєво набрав вагу. У 25 років я важив 85 кілограм. Слухати жарти друзів про надлишкову вагу набридло і я банально вирішив знову почати бігати. В комплексі з суровою дієтою за три місяці втратив більше 20 кілограм, але після схуднення бігати не припиняв. Якщо раніше я бігав, щоб схуднути, то зараз все навпаки – худну, щоб бігати. Перед важливими стартами ретельно слідкую за своєю вагою. Біг для мене став чимось більшим за хобі, тепер це невід’ємна частина мого життя.
Слухати жарти друзів про надлишкову вагу набридло і я банально вирішив знову почати бігати. В комплексі з суровою дієтою за три місяці втратив більше 20 кілограм, але після схуднення бігати не припиняв.
Перші заняття бігом було повністю хаотичними. Я біг скільки міг, і так швидко як міг. Дотримувався лише правила не збільшувати навантаження більше ніж на 10-15 відсотків щотижня. І так тривало більше року. Бігав я через день, а взимку взагалі не бігав. Весною 2012 року на Пробізі під Каштанами я познайомився з Валентином Десятником, який розповів мені про біговий клуб KM Running Club. Спочатку я вагався, тому що не уявляв собі як це – тренуватися з кимось. А що якщо вони бігатимуть надто швидко і я за ними не встигну? Мене це гложило дуже довго, але в кінці літа я все ж таки наважився прийти на перше тренування. Я був дуже вражений різноманітністю бігунів у клубі і відразу ж зрозумів, що компанія мені знайдеться. За місяць тренувань у клубі під контролем досвідчених тренерів я досяг більшого прогресу, ніж за рік самотніх і хаотичних пробіжок. Пробіг свій перший півмарафон, а згодом розпочав підготовку до марафону.
Перші заняття бігом було повністю хаотичними. Я біг скільки міг, і так швидко як міг.
З початку я бігав з телефоном в руці і відслідковував довжину і темп за допомогою різних програм. Це були і Runkeeper, і Nike+ та інші. Навіть півмарафон в Мюнхені пробіг так. В Nike+ є функція, яка відтворює оплески кожний раз, коли хтось лайкає або коментує запис в соціальній мережі. Це дуже мотивувало і підбадьорювало на дистанції. Але тренер постійно робив зауваження щодо телефону в руці, і тепер я бігаю з GPS-годинником. Після того, як руки звільнилися від зайвого баласту в долонях, бігти стало дійсно легше.
Щодо харчування, то я не впевнений, що це можна назвати системою, але деякі правила існують. Я виключив з раціону всю шкідливу їжу. Здебільшого харчуюся лише овочами, фруктами, кашами, відвареним або тушкованим м’ясом і молочними продуктами. Намагаюся їсти часто, але не великими порціями. В обов’язковому порядку зранку повинна бути вівсяна каша або “повільні” вуглеводи.
Я намагаюся брати участь в усіх бігових змаганнях, що проходять в околицях Києва. Будь-який старт додає у фізичному плані як декілька тренувань. Раз чи два за сезон їжджу приймати участь в міжнародних стартах. Мені важко виділити якесь змагання окремо. У кожному з них було щось унікальне і незабутнє. Звісно запам’ятався пів марафон в Мюнхені. Це був мій перший забіг за межами України. І на фініші я був дуже переповнений позитивними емоціями. Дякував всім вищим силам за такий поворот у моєму житті. Перший марафон і постійні вигуки від вболівальників “Go-go, Ukraine!” запам’ятаються на все життя. Подобаються старти, де тренер (Лєбєдєв Костянтин Леонідович) знаходиться на дистанції. Почуті від нього одне-два слова стимулють, як допінг. Ніколи не забуду півмарафон в Одесі, де він на другому колі підбігає і гукає: “Молодець! Молодець! Сьомим ідеш.” Це надало стільки сил, що вдалось обійти двох суперників, що здавалося вже неможливим перед цим.
Бігайте! Бігайте в будь-яку погоду і в будь-яку пору року! Не слухайте нікого, хто відмовлятиме вас від цього або казатиме, що ви не зможете. Зможете! І ніколи не пізно це довести. Савелій Самойленко почав бігати після 60-ти і став багаторазовим чемпіоном України та СРСР а також призером чемпіонатів Європи та світу. “Біг не зробить ваше життя довшим, але точно зробить його ширшим.” (с).
Фото: KMRC Running Club, Діма Коваленко, Віталій Данченко
