Ньюзрум: каким будет англоязычный канал об Украине Ukraine Today
24 августа, в День независимости Украины, в эфир выйдет первый англоязычный канал об Украине Ukraine Today. Владислав Недогибченко побывал в ньюзруме канала за несколько дней до старта и узнал, каким же он будет.
В многоэтажке на Фрунзе уместились производственные мощности медиа-холдинга “1+1”. Обстановка и корпоративная этика соответствующая. Я попал на UT 20-го августа, но если бы не знал заранее, вряд ли бы сказал, что канал еще не запущен. Все, кто мне попадался, были жутко заняты. В частности, генеральный продюсер Ukraine Today Татьяна Пушнова, которую мне удалось выдернуть из череды офисных перемещений всего на 20 минут.
– Ви планували запускатися 24 серпня. Все по плану?
– Ну начебто.
– А з чим ви починаєте?
– Це буде абсолютна класика інформаційного мовлення. Новинні сюжети формуватимуться в блоки: найактуальніші новини, бізнес-новини, культурні новини. Прямих ефірів і ведучих на першому етапі у нас не буде. Для нас головним референсом наразі є Euronews.
Позиціонуємо себе як голос нової Європи. І ця нова Європа — це Україна, Польща, Балтика, Румунія, Грузія, Росія… і, частково, Туреччина. Вона для нас дуже важлива.
– Чим саме?
– Тим, що вона теж стоїть на межі між двома світами. Але вона трішечки інша.
– Тобто я так розумію, що у вас не планується роботи ведучих в кадрі, аналітики…
У нас не буде цього на першому етапі, але ми плануємо використовувати нашу чудову студію, в якій зараз виходять ТСН, ТСН Тиждень і «Сніданок». Вона у нас дуже крута і було б дурницею не скористатись цим. Ми це плануємо ближче до січня.
– Дуже напрошується порівняння Ukraine Today і Russia Today.
– Всі питають, це прекрасно.
– Я не намагаюсь тут бути оригінальним, але це справді запитання, адже Russia Today – канал, який мавже повністю працює з подачі уряду Росії і декларує його позицію…
– Ніхто не казав, що тролінг – це погана маркетингова стратегія. І ми саме так і сприймаємо цю назву.
Коли мене запросили керувати цим каналом, назва вже була подана на патент, то вирішили її не міняти. Це наш м’який тролінг наших… не можу сказати, що колег з Russia Today.
Ми хочемо показати, що бути інформаційним каналом і не займатися пропагандою — це набагато цікавіше. І правильніше. А Russia Today матимуть змогу подивитися, як це можна робити (сміється).
– Купу нині існуючих українських інформаційних каналів і передач багато хто звинувачує в зайвій емоційності. І фактично в тому, що це контрпропаганда, хоч і меньш радикальна. Я особисто чув такі звинувачення і в бік ТСН.
– Дивіться, ТСН виходить на розважальному каналі. Це не класика інформаційного мовлення, це канал, який працює з певною аудиторією, і програма ТСН повинна задовольняти її інформаційні потреби. Це по-перше.
По-друге, стратегія, в якій працює ТСН полягає в тому, що у кожній новині мають бути присутніми наші журналісти. А вони – люди.
Треба бути біо-роботом, щоб не емоціонувати стосовно щоденної втрати 15, а то й більше українських чоловіків. Не можна не емоціонувати, якщо ти є громадянином цієї країни, стосовно того, на що перетворюється один з найбагатших її регіонів.
Не можна не емоціонувати з приводу цих дітей, які втратили свої помешкання чи матерів, які втрачають дітей.
Я зараз це кажу, і в мене мурашки по шкірі. Ти не можеш цього розповідати відсторонено, так, як цього вимагають всі правила журналістики.
– А Ukraine Today?
– Це буде чиста інформація: оперативна, об`єктивна, відповідатиме усім журналістським стандартам. Люди, яким ми це все розповідаємо, мають інші інтереси. Вони живуть в інших країнах. У них зовсім інше уявлення про світ, і їм цю інформацію треба подавати відсторонено.
Ми не будемо займатися контрпропагандою. Це не наша мета.
– А як ви вважаєте, те, як працюють інші канали в Україні – це нормально? І які головні проблеми, якщо ні? Чи є у вас претензії до якості роботи з інформацією?
– Які в мене можуть бути до них претензії? Якби я ними керувала, тоді можливо я б могла сказати, що мене щось не задовольняє.
– А з точки зору кінцевого продукту?
– З точки зору кінцевого продукту я є користувачем… зовсім іншого кінцевого продукту. Я послуговуюсь, в першу чергу, інформагенціями та повідомленнями своїх журналістів. І я не можу вам сказати зараз: ось, це фігня, це мені не подобається.
Час від часу я дивлюся «5 канал», «112», коли вони дають картинку з місця подій: Верховної Ради, Майдану Незалежності.
– Я просто поясню – мене тут цікавить більше не оцінка певних каналів чи програм, а “температура по палаті”. Якість того, що виробляється в Україні. Чи є якісь проблеми, які треба зараз переборювати?
– Україньські новини тільки вчаться бути незалежними і об’єктивними. Це не проблема, це їхня заслуга — те, що вони цей процес почали і намагаються бути справжніми новинами.
– А чи є у UT взірець, на який треба рівнятися?
– Відзначу, що у Russia Today дуже якісна картинка. Вони гарно знімають будь-які, навіть, найжахливіші речі. Звісно, мені не хочеться бути схожими на RT, але якості продукту треба досягати і досягати.
Наш основний референс – це Euronews, хочеться бути такими ж оперативними, цікавими і впізнаваними.
– Я чого все про якість питаю. Мені просто цікаво: от є наприклад американська школа Едварда Марроу 50-х років, який формував певні стандарти телебачення…
–
Якщо вже так, то мій ідол — Крістіан Аманпур. Це для мене вершина журналістики. Коли людина, починаючи з малого, досягла… не скажу, що вже вершини, але дуже високого рівня. Це людина, яка спочатку була «младшим помощником младшего конюха», потім стала кореспондентом в гарячих точках, зараз веде дуже популярну міжнародну програму — в прямому ефірі спілкується з багатьма світовими лідерами, і знає їх особисто.
Це вибудовування і кар’єри, і якості того, що вона робила все життя — ось це взірець.
– Це напевно стосується не тільки журналістики.
– Так, але у нас, якщо журналіст починає працювати добре, він одразу думає про те, як би йому стати народним депутатом, прес-секретарем президента, whatever.
Найчастіше українські журналісти не бачиать горизонтального розвитку. Тих, хто бачить – дуже мало. Більшість із них працює в ТСН, це дуже круто. Серйозно.
– Чи готовий український глядач до класичної, чесної інформації без напускних емоцій? Ще до Євромайдану багато моїх друзів і колег критикували цей тип сюжетів в ТСН з сімейними драмами, з яких буквально давили сльозу.
– Я розумію, про що ви говорите.
– … І в мене особисто це дисонувало з рештою інформації.
– Я розумію, але це новини. Драма стає предметом новин, коли її можна екстраполювати на суспільство. Зараз у нас теж драми, але іншого рівня.
Ми завжди вимагали від журналістів ТСН вбудовувати події в соціальний контекст. Чому? Згадайте Врадіївську подію – це сільське повстання. На той момент журналісти ТСН навчилися бачити соціальний аспект у драмі. Вони першими приїхали на місце події, першими зробили це ТОП-новиною, у Врадіївці у нас була найбільша кількість ПТС’ок серед усіх українських каналів.
Ми розуміли, які наслідки можуть мати події у Врадіївці. Це не просто побутова ситуація, хоча в нашій країні часто когось гвалтують, будемо чесними.
Вона стала результатом конкретної соціальної трагедії. Якщо робити матеріал в такому ключі, тобі як професіоналу буде легко розуміти і відчувати ці новини.
– Та все ж таки, чи готовий український глядач до такого собі умовного ВВС?
– Умовне ВВС не розраховане на українського глядача.
Попадая в сам ньюзрум, напрашиваются сравнения с одноименным сериалом – за компьютерами сидят люди, на английском языке обсуждают новости и с особыми закруглениями произносят слово Poroshenko. Все похоже, только в другом масштабе и пока что без ежесекундных эмоциональных спичей.
В конце помещения за одним из столов здесь сидит Питер Дикинсон, ранее главред What’s On и продюсер Jewish News One, а теперь – глава редакции UT. С ним мы сначала пытаемся общаться в маленькой пустующей монтажке, но почти сразу же и туда возвращаются сотрудники. Одним словом, сейчас редакция – довольно плотный механизм.
– Каково это, запускать первый англоязычный канал об Украине?
– Чувствуется важность. Особенно сейчас. Пару лет назад это было бы не так заметно, но сейчас, на фоне войны, это приобретает другой масштаб.
– Большая часть команды – native speakers из других стран?
– Все редакторы – иностранцы. У нас есть люди из Англии, Канады, США.
– Как воспринимается все происходящее здесь в западных медиа и среди обычных зрителей?
– Это сложно, потому что западные новости работают по другим стандартам. Там всегда важно показать два мнения, две стороны, давать разные взгляды. И хотя 95% жителей Европы поддерживаеют Украину, когда доходит до второго мнения, они показывают российскую позицию. То есть то, что дают российские СМИ.
На украинские медиа при этом мало кто ссылается, потому что мало кто их знает и мало кто привык с ними работать. Но нам хочется надеяться, что скоро в сюжетах об Украине будут цитировать UT.
– Чего не хватает уже существующим украинским новостям?
– Если сравнивать с Россией, то большинство новостных программ здесь честнее и адекватнее.
– А в сравнении с западными СМИ?
– Ну… иногда не хватает четкой передачи сути. Тут играют роль разные традиции работы с информацией. В англоязычных новостях за первые 10 секунд рассказывается суть сюжета, и только потом журналист дает подробности. Здесь же часто и в середине сюжета не совсем ясно, что хотел сказать журналист.
