Cпецпроекты

Сооснователь Prometheus Алексей Молчановский — об онлайн-образовании в Украине


0 1265 11
Как изменилось онлайн-образование за эти годы и какие перспективы у него в Украине - рассказывает сооснователь платформы онлайн-образования Prometheus Алексей Молчановский.

Найголовніше досягнення в напрямку онлайн-освіти в Україні за час, що пройшов із моменту запуску Prometheus, на мій погляд – те, що наш проект дав можливість більшій кількості людей вчитись онлайн. Хоча серед українців було багато тих, які вже до появи Прометеуса вчились на онлайн-курсах, але за ці півтора року їх кількість, на наше переконання, суттєво зросла. Хочеться констатувати той факт, що онлайн-освіта стала справді доступнішою, українці перестали її “боятися”, все більше людей знають про ці можливості.

З точки зору постачальників онлайн-освітніх продуктів, то тут також є певний прогрес. Існує платформа EdEra для навчання школярів, Відкритий Університет Майдану також виходить в онлайн-формат, деякі університети серйозно розглядають можливості створення власних онлайн-курсів. Багато викладачів та громадських організацій також зацікавились цим форматом.

Наразі маємо 200 тисяч користувачів. Приблизно 20 тис. закінчили принаймні один курс, відповідно, отримали сертифікати. Майже 30 тис. проходжень курсів, тобто згенерованих сертифікатів (треба пам’ятати, що часто трапляються випадки, коли користувачі проходять більше, ніж один курс).

3

Найбільш популярні курси — це «Основи програмування» Нікіти Павлюченко, «Фінансовий менеджмент» Олексія Геращенка, «Англійська мова» Іванни Табачук, «Психологія стресу» Наталії Стефаненко, «Комунікаційні інструменти для побудови репутації» Анастасії Нуржинської, «Основи тестування програмного забезпечення» від Львівської ІТ Школи.

Далеко не все можна перенести онлайн, але є багато складових класичного навчального процесу, які можна інтегрувати в формат онлайну.

Повноцінно замінити традиційне навчання онлайн-курси, звичайно, не можуть. Наша команда вважає, що найкращим рішенням є створення курсів у форматі змішаного навчання — коли частина матеріалу надається у форматі онлайн, а частина — у класичному форматі в класі. Так можна досягнути найкращого рівня навчання студентами. Власне це і доводиться останніми дослідженнями, зокрема в Сполучених Штатах, де такий формат стає нормальним явищем як в середніх школах, так і в університетах.

В нас на платформі є користувачі, які вже закінчили 5-7 курсів і тому, вочевидь, виділяють багато часу на онлайн-навчання. Я би оцінив так, що на проходження одного типового курсу на Прометеусі потрібно десь порядку 3-5 годин на тиждень, якщо виконувати всі запропоновані завдання.

В нас було очікування, що ми зможемо ефективно співпрацювати з українськими університетами. Ми рухались за моделлю Coursera та edX і хоча розуміли, що українські університети дуже інертні в своїй масі, але все-таки гадали, що вдасться домовитись про реальну розробку курсів та співпрацю. Про співпрацю-то ми домовились, але курси університети самі не були готові робити. Тому в один момент ми перемкнулись на роботу з окремими викладачами. А пізніше, коли стали більш популярними та упізнаваними, то до нас почали звертатись представники громадських організацій. З іншого боку, за кількома винятками, не дуже легко співпрацювати з бізнес-компаніями — потенційно вони зацікавлені у створенні онлайн-курсів або для широкого загалу, або для своїх співробітників, але процес саме розробки йде досить повільно.

1

Очевидно, що до появи нашого проекту та загалом індустрії масових онлайн-курсів існувало багато ініціатив з дистанційного навчання, особливо в межах академічного середовища. Але зараз бачимо, що формами онлайн-освіти почали цікавитись і окремі компанії, які, наприклад, запускають курси з програмування чи іншої ІТ-тематики, намагаються впроваджувати формати змішаного навчання. Я вже згадував кілька інших ініціатив — Edera, ВУМ. Тому 100% маємо активний рух. З іншого боку, важко назвати цей рух в багатьох випадках ефективним та конструктивним. На мій погляд, через брак ресурсів — людських та фінансових — нам ще є багато куди розвиватись.

Наша поточна задача — зробити кілька спеціальностей з ІТ: програмування, веб-розробка.

Від самого початку ми планували створювати не окремі курси, але цикли, або спеціальності, — послідовності курсів, які об’єднані окремою тематикою. Наразі маємо дві таких спеціальності: “Підприємництво” та “Громадянська освіта”.  Наразі вже працюємо над циклом курсів з аналітики даних. Також є бажання розвивати напрямок мовних курсів. Є навіть попит на курс з української мови для російськомовних українців. Особисто я мрію про цикли з природничих, математичних дисциплін, цикл курсів з історії, зокрема, історії України. Коротше кажучи, є куди розвиватись.

Цифри (тих, хто закінчив курси) показують, що українці спраглі до якісної освіти, зокрема, і в онлайн-форматі. Середній показник закінчення курсів на Прометеусі навіть трохи вищий за середній по світу (10% проти 7%). Можливо, ми ще достатньо сильно відрізняємось від західної (американської, насамперед, аудиторії) в двох аспектах. По-перше, наші користувачі не такі активні на форумах. Мені здається, що це пов’язано з традицією середньої та вищої школи, де майже не пропагується активне та самостійне навчання, де студентів рідко заохочують ставити питання, а інформаційний потік здебільшого спрямований в один бік — від викладача до аудиторії.

4

По-друге, багато курсів гуманітарного напрямку в США (а відповідно і на таких платформах як Coursera чи edX) в якості практичної роботи використовують формат написання есеїв. В онлайн-курсах ці есеї перевіряються у формі peer-review, коли студенти переглядають роботи один одного і щоб отримати оцінку за свою роботу ти мусиш перевірити кілька робіт інших студентів. Ця перевірка проводиться за певними правилами, що їх виставляє викладач. Ця практика на американських платформах поширена зокрема і тому, що вона не є чимось незвичним для звичайного університету. І мені здається, що українцям такий формат ще невідомий, тож ми також хочемо його потроху впроваджувати в курсах на нашій платформі.

Запуск курсу від ідеї до реалізації — це достатньо кропіткий процес, в який включено багато людей на різних етапах. І чим далі ми розвиваємось, тим більше людей долучається.

Отже, спочатку викладач повинен скласти розширений план власного курсу, де має чітко розуміти, які теми в якому вигляді будуть представлені у форматі відео-лекцій чи в інший спосіб. Далі переходимо до написання сценаріїв лекцій (це може нагадувати конспект з тез лекції). Коли готовий сценарій, переходимо до зйомок і монтажу відео-лекцій. Окремо створюються слайди та інші демонстрації, які пізніше будуть вмонтовуватись у відео-лекції. Паралельно або після запису відео викладач працює над контрольними завданнями. Також в цей момент може бути запушена реєстрація на курс і проводиться PR-кампанія.

Перед запуском курсу в публічний доступ починається розміщення його на сайті, агрегація всіх матеріалів курсу. Ми також вирізняємо поняття “активної фази” курсу — це коли кожного тижня видаються нові матеріали в публічний доступ, а викладач та/або його асистенти працюють на форумі. Це є важливою складовою роботи на курсі, адже якщо немає активного форуму, то курс важко буде назвати успішним. Власне, успіх онлайн-курсу часто визначається активністю учасників у спілкуванні один з одним.

Таким чином, команда підготовки та створення курсу включає окрім викладача, методиста курсу — людину, яка допомагає викладачу оформлювати курс, переводити його з офлайну в онлайн-вигляд, режисера та оператора, які відповідають за запис відео-лекцій, дизайнера, контент-менеджера, PR-менеджера, адміністратора технічної підтримки. Це, очевидно, мінімальний склад учасників та ролей, який може розширюватись за потреб.

5

Коли з’являлись платформи Coursera та edX, то вони фактично переводили офлайн-курс в онлайн-формат. Зараз вже стало зрозуміло, що онлайн-курси докорінним чином відрізняються від офлайн-курсу. Тобто якісний онлайн курс — це не просто копія офлайн-курсу на веб-платформі. Онлайн-навчання працює за своїми правилами. Зокрема, мова йде про фактор “кліпового сприйняття”, коли користувачам важко довго тримати фокус уваги на одному типі матеріалу. Наприклад, рекомендована тривалість відео-фрагменту лекції становить порядку 6 хвилин — далі увага користувача суттєво падає і тому є сенс переключитись на інший тип завдання.

Ми раді, що нашим сервісом зацікавились урядові установи. 

Тож все це призводить до більш фрагментарних курсів. Класичні академічні курси розбиваються на блоки по 4-5 тижнів. Рік тому навіть з’явилось таке поняття як нано-МООС — це онлайн-курси надкороткої тривалості (загалом 1-2 години), протягом якого розкривається якась одна конкретна тема. А далі користувач може комбінувати ці маленькі курси у власну навчальну траекторію — як конструктор Лего. Щось подібне можна бачити на відомій Академії Хана (Khan Academy).

Ми раді, що нашим сервісом зацікавились урядові установи. Адже є велика потреба перекваліфікації цілої армії чиновників. Тож онлайн-навчання може бути дійсно каталізатором в цьому процесі і дозволить вирішити, звичайно, не всі проблеми, але суттєво зменшити витрати: людські, часові та фінансові.

7

Наразі ми закінчуємо готувати курс по системі електронних закупівель ProZorro. Це не простий курс, тому на кожну окрему лекцію маємо окремого викладача. Тому є питання побудови цілісного курсу, так щоб він не виглядав нарізаним з різних шматків. За прикладом курсу для Мінекономіки до нас почали попередньо звертатись деякі інші міністерства. Зокрема, ми починали працювати з Міністерством освіти, щоб створити онлайн-курси підвищення кваліфікації для педагогів середніх шкіл України.

Відверто кажучи, на початку, коли платформа тільки з’явилась, то з керівництва університетів, здається, нас ніхто не зрозумів. 

Відверто кажучи, на початку, коли платформа тільки з’явилась, то з керівництва університетів, здається, нас ніхто не зрозумів. Потім ми змогли переконати Київський Національний Університет, Києво-Могилянську Академію та Український Католицький Університет, що для них це може бути корисним і підписати з ними договори про співпрацю. Особистим розчаруванням для мене став рідний Київський Політехнічний Інститут, де мою пропозицію робити онлайн-курси від кращих викладачів університету сприйняли дуже холодно — про що говорити, якщо один з проректорів тільки в 2015 році дізнався про існування Coursera, яка на той час вже мала мільйонну аудиторію.

Втім, наразі ситуація вже змінюється. З Київським Національним Університетом ми ведемо тепер перемовини, щоб деяки курси з нашої платформи можна було зараховувати офіційно як заміну традиційним курсам на певних спеціальностях. Багато менших університетів серйозно вже розглядають питання створення власних онлайн-курсів і ведуть перемовини з нами з цього питання. Дуже радий, що Український Католицький Університет у своїй стратегії до 2020 року затвердив, що 10% всіх університетських курсів повинні отримати формат MOOC. Тому для мене очевидно, що крига зійшла і процес поволі розгоратється.

6

Наразі ми бачимо кілька напрямків розвитку, які, власне, копіюють те, що відбувається на Заході (і це нормально). З одного боку, будуть з’являтись курси від університетів, це буде повільний та поступовий процес, курси не будуть аж такими захопливими одразу, але вони будуть мати глибину — тому, що їх будуть робити кращі викладачі цих університетів. Тут важливо розуміти, що для університету онлайн-курси мають ще ефект реклами при боротьбі за вступника. З іншого боку, буде збільшуватись кількість платних комерційних онлайн-курсів різної тематики,які будуть орієнтовані на конкретний практичний попит від суспільства.

І, нарешті, поступово окрім суто онлайн-курсів буде відбуватись розгортання та опанування досвіду змішаного навчання: використання онлайн-курсів у традиційній освіті університетів і компаній. Тут є величезний спектр підходів і ми будемо бачити появу освітніх ініціатив, як громадських, так і комерційних, які будуть опановувати ці підходи. Щодо світової практики, то це все там вже присутнє. А наша задача на цьому етапі — брати краще та інтегрувати його в українських реаліях. На моє відчуття, ми відстаємо десь на рік-півтора, максимум — два від загальних тенденцій у світі.

Українську освіту в майбутньому я бачу людино-орієнтованою: в центрі уваги стоятиме кінцевий споживач — студент. Також ми поволі будемо нарешті переходити до освіти саме як бізнесу в гарному розумінні цього слова, тобто коли освітній продукт буде враховувати економічні чинники, потреби споживачів освітніх послуг та ринку. І, нарешті, в українській освіті з’явиться конкуренція: між університетами за студента, між студентами за викладача, між університетами за викладачів і т.д.

20 апреля вы можете послушать доклады на iForum в потоке «Образование», который курирует Алексей Молчановский.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
Рекомендуемое
 

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: