New friend every day: создатель бегового клуба Top Runners Игорь Кретов
Доброе утро!
Это Игорь Кретов – создатель бегового клуба TOP Runners, платформы Athletic-events, организатор десятков беговых мероприятий (среди них – ультрамарафон на Трухановом острове, Euromarathon и другие), ультрамарафонец и папа двоих детей.
Я познакомилась с Игорем, когда он еще работал в фешен-индустрии и ходил в костюме и с портфелем, сейчас же вижусь с ним исключительно в кроссовках. За четыре года Игорь стал одним из популяризаторов бега в Украине, пробежал тысячи километров, в том числе из Киева в Одессу и обратно. И удивительно, что Игорь попал в беговую неспроста: из модной индустрии его уволили из-за публикации его интервью про беговые увлечения… Игорь один из важных моих беговых знакомых, беговой хаб, который знает всех и вся и всегда даст хороший совет. И, разумеется, герой моей книги о беге.
Я почав бігати 27 вересня 2013 року. Я дуже гарно пам’ятаю цю дату – майже за місяць до того я пережив одну операцію, почав ходити і трохи переосмислив своє життя. Я тоді жив костюмним життям, і мене це не парило. Але першого разу просто вдягнув кросівки (куплені 10 років тому у магазині на Хрещатику) і побіг – все. Зробив перші шість км Оболонської набережної, прийшов додому щасливий, подумав, що я геній і в мене все класно. Тільки потім я зрозумів, що це завдяки приходу біговому – адреналіновому і ендорфіновому. Після того пішов в магазин, купив перші бігові кросівки – Skechers Performance кислотного кольору. Пробіг і перший півмарафон в них, і марафон. Потім подарував своєму товаришеві, і він пробіг перший марафон – легендарні кросівки!
У листопаді я побачив на Фейсбуці презентацію в “Найку” на Хрещатику якоїсь колекції. І я так сидів на роботі і думаю: а чого б не сходити? Там я познайомився з Nike Running Club. З ними пробігав більше півтора року. Всім раджу тупо не витрачати час, а одразу йти в біговий клуб. Не витрачати час бігати самому. Коли ти займаєшся з кимось, ти майже зовсім не травмуєшся, бо там є система тренувань. По-друге, ти завжди можеш купити щось дешевше з бігової колекції. Я придбав там свій арсенал 80% під час розпродажів у магазині.
Після Nike Running Club з’явилася ідея зробити клуб своєї мрії. Я знав, що є найстаріший біговий клуб, але він був кастовий і складний, не для мене, як мені здавалось. А я хотів доступний, щоб люди приходили, їм було дуже комфортно. Не займатися в жахливих приміщеннях з холодним туалетом, або взагалі без нього. І саме в цьому я побачив, що люди можуть займатися масово спортом, коли ти їм даси комфортні умови. І саме тому, коли ми придумували всю концепцію Top Runners, центральною частиною цього став НСК “Олімпійський”. З душовими, з теплими туалетами, зі всім. Нікого туди не пускали з бігунів, ми були першим клубом, хто відкрив для бігунів НСК. І воно пішло.
Тим часом у мене була робота, я приходив додому десь о 9 вечора. Я працював в МТI, дуже корпоративний чувак був. Добирався додому до 8 вечора, півтори години їхати транспортом... Уже потім я зрозумів, що можна бігти з роботи додому і корисно час використовувати. Я прорахував, що 11 км - це така фігня, і навіть став переодягатися на роботі, дививути оточуючих, що приносив із собою рюкзак і перевдягався у смішні такі колготи.
А потім біг. Але в МТІ працює віце-президент Сергій Батрудінов, який бігав у КМРС. Я дивився на нього і думав: чувак старший за мене, а так офігезно бігає, йому вистачає часу. Я почав бігати з роботи додому. А коли не було настрою чи були якісь обставини, я був на якихось заходах, я знав, що я не можу прибігти з роботи додому, я приїжджав додому і бігав десь о 9–10-й вечора.
Я вже потім зрозумів особливості свого організму. У мене було безсоння – я не міг спати до 3-ї ночі. Я тупо не знав, що робити. А коли я став бігати, я почав проганяти літри свіжого повітря через себе. Я почав гарно спати, класно їсти, я став висипатися. Все стало нормально.
Між життям і тривалим бігом я бачу дуже чіткі паралелі. Колись я займався КВН, був актором і директором команди КВН, ми були в українській лізі з Масляковим. Я завжди казав, що дуже легко бути талановитим на секунду, на один жарт, і дуже важко це робити конвейєром. Те, що робить зараз «95 Квартал» – це машина-конвейєр. Вони змогли стати не лише акторами і зірками на секунду. Це праця, яка реально дуже нудна! Це і є марафон.
Коли я біг марафон Київ – Одеса, я отримав травму через те, що не тренувався. І всі 9 днів ультрамарафону я тупо шкандибав через те. Це була суто моя провина, я цього більше не допущу.
Коли я бігав, у мене теж були свої інсайти, я не знав, як повернути це все в русло бізнесу. Я ще працював в МТІ, але в мене вже маячила на горизонті пропозиція в Москві. Я потім їздив на співбесіду з “Адідас-Росія”. Я думав, що було б цікаво попрацювати в сфері спорту. Я прицілився. А потім все змінилося в ситуації Україна-Росія. І я не поїхав. І ми придумали Top Runners. І це є моїм постійним місцем роботи, 100% зайнятості.
Потім мене покликав Дегтярьов на фотосесію для “Форбса”. Ми зробили фотосесію бігунів з корпоративного сегменту. Там вийшов “Форбс”, 12 травня 2015 року я прийшов на роботу. Моя начальниця показує мені “Форбс”: “Як це розуміти”? Я кажу: “Це привід пишатися. Тут написано, що я працюю маркетинг-директором МТІ”. Вона сказала: “Ви стали займатися спортом більше, ніж працею.” Я сказав: “Я що, займаюся спортом під час роботи? Я роблю це поза роботою, в свій власний час”. “Але це не має значення, ви все одно будете звільнені”. Я зібрався, виключив комп’ютер і пішов. Все.
12 травня я втратив роботу. В мене вдома вскрили предбаннік, де були мої речі. Я заходжу вранці: нема велосипеду. Вкрали велік. Я ще спіткнувся і розбив колінку. Думаю: ну клас, день ніштяк, треба над цим всім подумати”. А потім я йшов додому, розумів, що літо буде досить цікавим.
Ми познайомилися влітку 2015 року. Кузін мене познайомив зі своїм учнем – Величко. Ми бігали на Трухановому острові… Ми поспілкувалися. А Кузін сказав, що є така людина, що хоче створити таку компанію, щоб робити масштабні заходи. В серпні 2015-го я йому представив бізнес-план. Я порахував просто, що з цією профільною компанією буде. Ми почали працювати в вересні 2015-го, а зареєстрували Top Runners в жовтні. З тих пір ми працюємо.
Я звик включати радар, щоб він працював на 360 градусів. Я іноді просто бачу якісь можливості, незаймані галузі, я думаю: тут можна щось робити. Навіть коли життя б’є по морді, я думаю: а чого це робиться? В мене принцип: все, що не робиться – це на краще.
У людини, яка приходить займатися бігом, є 2 ключові запитання. Перше: від чого ти біжиш? А інше: куди ти біжиш? Куди – це мета. Це твоє підгрунтя, завдяки якому ти прийшов у біг. І треба чесно відповісти собі: я біжу від того, що я депресянковий, жирний, від того, що в мене начальник дурак. Я біжу від буденності, від проблем, від психології, від комплексів. І коли ти знайшов відповідь на перше питання, тобі треба відповісти на інше: куди ти біжиш? Де твій фініш? Який напрямок твого руху? І чим швидше ти відповіси на ці штуки, тим легше і комфортніше тобі буде. Я можу сказати на сьогодні – біг дав мені зараз все. Перше: я одружився на дівчині, яка народила мені чудову дівчинку. Моя жінка Ліля прийшла займатися до нас в клуб. Якби не було клубу, в мене б не було цього щастя.
Коли ми пробігли з Києва до Одеси в 2017 році, ми зібрали гроші для Карини Шупер. Ми зібрали 20 000 за 10 днів. Зараз до нас на “Лаврані” підійшов один бігун. Підійшов і сказав: “Ви могли б нам допомогти зібрати кошти для дітей з вродженими вадами”. І от зараз ми будемо збирати гроші на апарат для підтримання життя дітей в рамках “Київ Євромарафону”. Це те, що мені дає біг, – задоволення від того, що ти допомагаєш людям, трохи змінюєш на краще цю країну.
Весною сталася така фігня, що біг просто врятував життя моїй мамі, я кажу це дуже чесно. Вона потрапила в ДТП, її в Єгипті збила машина. Я вилетів туди. Вона була майже непритомна в лікарні. Я просто зрозумів, що ми не можемо сплатити рахунки за лікування. Тупо не можемо, і все. А вони набігли космічні. Медичного страхування не було. Я просто зрозумів, що в нас не вистачає грошей. Біда приходить раптово, ти не можеш прорахувати. І тобі телефонують і кажуть: “На післязавтра треба 2000 євро”. Їх десь треба взяти. Ти сидиш у шоці. І ти не розумієш, це розвод або правда. І ти починаєш щось робити, організовувати. Але я з цим справився. Потім, коли туди прилетіли, просто зрозуміли, що тут треба щось робити. Я подумав: зроблю такий формат, як пробіжка… Якщо я зможу протягом цих двох днів зібрати ці кошти, ми їх передамо. І я зробив таку штуку, яку назвав Mom Charity Run. Там дуже багато іноземців, дуже допомагали. Я просто сказав: “Люди, якщо ви можете допомогти грошами, в мене борги”.
В Європі на забігах всі збирають кошти на щось. І це нормально. Хочу, щоб так було і в Україні.
З кожного забігу ти можеш винести щось до свого життя. Ти можеш допомогти комусь фізично, фінансово або познайомити з кимось. У нас є родини, які познайомилися на першому Love Run. Вони вже одружилися.
Дуже важливо не бігати змагання в навушниках. Я іноді бігаю в навушниках, але вони просто закривають вуха, без музики, щоб від вітру. Мозок тренується під час бігу також: якщо він отримує аудіосигнали думок, ти можеш пропустити всі інсайти.
Все #newfriendeveryday читать тут: https://newfriendeveryday.bit.ua/
