Спецпроєкти

7 шкідливих звичок, від яких практично неможливо позбутися


1

Те, що ви любите поїсти на ніч пельменів із майонезом і вже півроку марно намагаєтесь кинути палити, ми знаємо. Нагадаємо про інші звички, які викорінити важче, ніж пробігти три марафони за день.

Вважати себе недостатньо розумним

Думати про героїню “Культу” Дарцю Борхес, яка до 16 років прочитала всього Кінга та Воннегута, і стидатися, що навіть “Воно” та “Бійню номер 5” не подолали. Порівнювати себе із ровесниками – власниками мегауспішних стартапів. Згадувати слова троюрідного дядька: “Такі ліниві нічого в житті не досягнуть”.

Про те, що ви читали купу інших книжок, працюєте у своє задоволення та доволі успішні навіть за мірками суспільства, у моменти самокартання забувається.

Вважати себе занадто розумним

“Про що можна розмовляти з людиною, яка неправильно пише слово “екзистенціалізм”?” “Ну і плебеї, думають лише, як більше заробити та що купити на вечерю. Їхнє хобі – це випити “Чернігівське” під чергове тупе шоу або серіал”. “Не піду на день міста у центр, там одні алкаші відплясують під відстійну музику. У мене є важніші справи – “Буття та ніщо” не дочитане, документалки про трійцю з Західного Мемфісу ще не додивився”.

Моніторити сторінки колишніх

Ви вже мільйон років тому розлюбили цю людину і перестали завмирати від розпачу, коли випадково зустрілися на вулиці. Але навіть гіпертривожна мама телефонує вам рідше, ніж ви моніторите сторінки колишнього/колишньої. Ви знаєте все – з ким він/вона вечеряє, де любить проводити час і яке кіно дивиться по суботах.

Не картайте себе. Моніторити сторінки колишніх – не найкраще заняття. Але, якщо це не заважає вашому особистому життю зараз, чому б ні. Зрештою, є вірогідність, що люди з минулого вашу сторінку теж час від часу вивчають.

Судити за музичним смаком

Ви можете скільки завгодно піднімати теми “кожен слухає що хоче” і “я не маю права засуджувати інших”, але музичний смак оточення продовжує викликати відразу. Вам соромно, коли на вписці друг вмикає російський реп. Ви смієтеся над “роцкерами”, що носять шкіряні штани з ланцюжками навіть у 30+. А людей, які на повному серйозі слухають Олега Винника або Потапа, і за людей не вважаєте.

Елітизм музичного смаку – смертний гріх, від якого так просто не позбутися. Одиниці переборюють звичку вважати ідіотами людей, що не чули про Throbbing Gristle та не зацінили новий альбом макулатури.

Судити за зовнішністю

У будь-якому разі хтось буде вам подобатися, а хтось – викликати відразу. Це нормально. Проблеми починаються тоді, коли ви намагаєтеся свою антипатію якось резонно виправдати. “У людей з великими носами поганий характер”. “Ти бачила взагалі, які гримаси вона корчить?” “Я ось вивчав фізіогноміку і точно знаю: людина з таким типом обличчя – мерзенний співрозмовник, і довіряти їй теж не можна”.

Ця звичка все ж таки може успішно лікуватися. Коли ви когось обговорюєте і поливаєте брудом, приписуючи неіснуючі якості, частіше дивіться у дзеркало. Побачите – в ці моменти у вас пихаті та нудні щі.

Прив’язувати речі/фільми/музику до певних людей

Ви не можете переглядати фільм “500 днів літа”, бо дивилися його з колишнім коханням. Під пісню Cranberries ви переписувалися з подругою і саме тоді полаялись. У вас є коробка з речами, що не хочеться надягати, бо вони нагадують про якісь погані події в минулому. Там є спідниця (3 невдалі співбесіди), улюблена футболка (найгірше побачення в житті) та ще мільйон речей, які викинути шкода, а носити вже неможливо.

Такі прив’язки контролювати надзвичайно важко, а змінювати ставлення до того, що вже “зіпсовано” – утричі важче. Єдине, що можемо порадити – обмінюйтесь речами з друзями або приносьте на фрімаркети і забийте на ці нещасні “500 днів літа”. І не слухайте улюблений альбом A-ha, якщо переживаєте хворобливе розставання – залиште ці пісні до кращих часів.

Скаржитися на життя всім підряд

“Цей придурок знову пішов зі своїми друзями, а я сиджу одна і монтую клятий вітальний ролик до свят, ненавиджу все на світі, і цю роботу, і цього кретина, і цей тупий ролик, хай він згорить”. “Ціни знов підскочили”. “У всіх дебати як дебати, а у нас цирк якийсь”. “У лікарні знову нахамили, не медицина, а якийсь совковий жах”. Боже, мене оточують одні ідіоти, у світі теракти, в Китаї помирають діти, що збирають айфони, за нами слідкують спецслужби, як страшно жити”.

Наогидніша звичка, але вона є у всіх. Навіть найоптимістичнішій людині хоча б раз на рік треба спалахнути та висказати думку про все, що її турбує. Головне – не скаржитися постійно. Тих, хто весь час скиглить, мало хто любить.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь