8 способів здаватись розумником (у соцмережах)
Коли Енді Воргол говорив про те, що кожна людина має право на 15 хвилин слави, він, безумовно, мав на увазі (і передбачав) улюблені усіма соцмережі. Для багатьох з нас вони замінили робочий нетворкінг, стали майданчиком для самореалізації та творчості, пошуків рідної (і далі за списком).
Ми вирішили скласти інструкцію і запропонувати кілька ідей – як, майже не докладаючи зусиль, зробити з себе розумника з критичним мисленням. І, водночас, дати своєму фейсбуку нове життя, збираючи лайкоси просто так, на пустому місці.
Будьте в авангарді масових подій
Все, що необхідно для передбачення майбутнього колективного психозу – це календар міських подій. Тихенько заходьте на якесь місцеве лайфстайл-видання. У розділі анонсів чи у текстах «куди піти цього тижня» вивчіть, на що спромоглися промоутери та організатори вашого міста. Потім палість з вогняної рушниці усі їх нікчемні ініціативи, а особливо прискіпливо пройдіться по тим простолюдинам, які підуть на новий гастроярмарок або ж великий музичний фестиваль – і будуть постити звідти дуже багато сторіз. Більш абсурдне і менш аргументоване обурення – більше підтримки від тих, хто ліниво лайкає коменти.
Локальні акули пера (журналісти і копірайтери) давно не отримували прочуханів
Без вас тут не обійтись – тема вічна, справа благородна. Можете сміливо виривати з контексту шматок статті (або опису події у Фейсбуці, куди вас запросив горе SMM-ник/ця). І притягнути проблему за вуха у дусі: «столична журналістика/копірайтинг як завше на висоті». Вас зрозуміють без зайвих слів, залишиться тільки рахувати лайки, які поллються як та манна небесна.
Нещадно розкривайте залаштунки
У цьому світі нічого не відбувається просто так. Чесних та чистих по своїй суті ініціатив більше не залишилось. У будь-який інформпривід, який потрапив вам під гарячу руку, дуже легко засумніватись. А особливо у тих, які маркуються як «перемога» та мають значну підтримку громадськості. Шукайте у всьому подвійне дно, чийсь (можливо навіть не конкретної особи) піар. Не обов’язоково щось конкретизовувати чи наводити факти, досить висловити емоцію людини, що «сумнівається» – ваші коментатори зроблять усю чорну роботу за вас. У якісь Канаді легалізували марихуану? Опублікували матеріал про Україну у закордонному виданні? Українська рекламна агенція перемогла у Каннах? Вперед!
Скаржтесь на поганий сервіс (навіть якщо на те немає причин)
У людини, що вирішила пірнути у гастрономічну культуру нового типу, неприємностей на шлях вистачає завжди. Про кавові пригоди у столиці давно ходять міфи та легенди (і розриваються агресією треди у Фейсбуці), хтось готує несмачні бургери (які ще й розтікаються!), хтось неввічливий зі своїми відвідувачами… Замість того, щоб на місці владнати усі конфронтації та делікатні ситуації, набагато краще зробити про це пост – та тегнути усіх, до кого дотягнеться пам’ять та ваш рівень креативності – від директора закладу/мережі до мера міста. І не забудьте гастрокритиків. Навіть якщо об’єкт вашого невдоволення – невелика деталь інтер’єру, яка не впливає ні на що, це однозначно заслуговує на окрему публікацію.
Урбаністика – наше все
Забудовники знахабніли, міська влада – цирк на дроті, автомобілісти злетіли з усіх котушок і паркуються як мудаки навмисно, щоб потрапити в об’єктив вашого смартфону. Про зовнішню рекламу й говорити уже нічого: абияк розміщені вивіски пронизується серце болем (ще більше – якщо зафотошопити банер у тло старого міста). Без ваших актуальних постів на цю тему місто зовсім скоро уже не належатиме своїм жителям (хоч може так і є, але припиняти боротьбу і збирати обурені лайки не варто).
«Ми усі під контролем Великого Брата»
Ще один вічний (та простий у реалізації кейс). Досить просто зробити скріншот контекстної реклами (яка лізе з усіх дірок) та запостити щось у дусі «Вчора ходив/ла у магаз без телефону (!), а сьогодні реклама цієї мережі у мене у сторіз! За нами стежать!» Що, Ассанж і Сноуден робили усе дарма? Потрібно продовжувати їх справу, хоча б у Фейсбуці. А ще не забути дорікнути усім, хто проходить ідіотські тести «Що тут написано українською латинкою?» та «Які сонцезахисні окуляри тобі потрібні (цього літа)?».
