Чому ти бісиш інших: незручна правда, яку ніхто не скаже
Ти бісиш. Це стовідсотково і навіть не обговорюється. Можливо, ти навіть розумієш, чому. Якщо ні – дізнайся найвірогідніші причини.
Ти часто ниєш. Вже з кількох десятків метрів люди можуть розгледіти гримасу невдоволення, яка, здається, навічно осіла на твоєму обличчі. Розмову зазвичай починаєш із привітання і перерахування власних проблем, а закінчуєш приблизно так само. Приводи для скарг і ниття ти завжди знайдеш, тому не дивно, що друзі якось підозріло часто не беруть слухавку і відмовляються від прогулянок, посилаючись на неймовірну зайнятість.
Ти інфантильний/а. Внутрішня дитина, що вміє дивитися на світ незамуленим поглядом і бачити всю його багатогранність і красу, – це прекрасно. Але не твій випадок. Ти – зовнішньо доросла людина, яка панікує від маленького порізу на руці і ледь не втрачає свідомість, почувши слово “відповідальність”. А ще забуває прибратися у кімнаті, провалює всі дедлайни та хизується тим, що їй знову не продали пиво без паспорту.
Ти вчиш інших жити. Самі вони точно не впораються. Не зможуть знайти футболку потрібного розміру, відкоркувати вино, обрати друзів, професію, чоловіка/дружину, президента. Коли ти із серйозним виразом обличчя роздаєш поради направо і наліво, нагадуєш іншим їхню нав’язливу бабусю, яка вважає, що знає у цьому житті абсолютно все.
Ти не вмієш слухати. Друг лише почав розповідати про свою подорож до Нідерландів, а ти вже пропускаєш його слова повз вуха в очікуванні моменту, коли зможеш розказати щось цікавіше. І неважливо, що твої історії не стосуються теми розмови – тобі це ніколи не заважало. Як і відсутність цікавості з боку інших.
Ти цілодобово втикаєш у телефон. Тут без коментарів.
Ти вмикаєш на тусах відео та пісні, які нікому не подобаються. Вчергове відкриваючи вкладку з YouTube зі словами “зараз дещо покажу”, ти навіть не уявляєш масштабів ненависті, спрямованої у твій бік. Оточуючі переглядаються, вичавлюють усмішку і кажуть щось на кшталт “так, це непогано”? Не тішся: є велика вірогідність, що ці відео бісять їх більше, ніж школярів – необхідність носити змінне взуття і робити домашку.
Бо людей має хтось бісити. Ти можеш не підпадати під жодний з цих пунктів, але все одно когось біситимеш. Наприклад, звичкою розтягувати слова чи, навпаки, ковтати закінчення, коли швидко щось розказуєш. Або зачіскою, формою нігтів, кольором лаку, підбіркою улюблених книг, ходою, зростом, манерами, зухвалою чи тихою поведінкою. Усім не сподобаєшся, як би ти цього не хотів/ла. Але це не привід бути найгіршою версією себе.
