Спецпроєкти

«Макарони із сиром, дуріан та олів’є з ковбасою». Правила їжі Аніти Луценко


Ми питаємо людей, які не мають відношення до ресторанного бізнесу та гастросфери, про те, що вони їли в дитинстві, яку їжу ненавиділи та яку найдивнішу страву вони куштували у своєму житті. Цього разу своїми гастрономічними вподобаннями ділиться тренерка та ведуча проекту «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ Аніта Луценко.

Улюблена їжа мого дитинства — макарони із сиром. Особливо ввечері. Я їх їла для того, щоб ноги стали гладкими. Я завжди вважала себе занадто худою і хотіла більш товсті ноги. Тому вдягала на себе троє рейтузів і їла на ніч макарони із сиром. Років у 15-16 я погладшала і подумала: «Навіщо я з’їла всі ці макарони?!».

А от що я не любила у дитинстві, так це окрошку. Не розуміла її ані у дитинстві, ані зараз. Ніяк не збагну, нащо її заливати квасом або кефіром, бо це ж тоді виходить олів’є з водою. Для мене це просто загадка. У дитинстві у нас було чітке розділення цієї страви: тато їв із квасом, а мені всі інгредієнти заправляли майонезом, і я їла цю, так звану окрошку, як салат. Тобто як олів’є.

Якихось бридких спогадів про їжу зі шкільної їдальні у мене немає. Якщо чесно, у мене взагалі якась патологічна любов до їжі з їдалень, я дуже люблю приїхати, наприклад, на СТБ і зайти там в їдальню. Мабуть, це через те, що у дитинстві в мене було забагато доброї домашньої їжі, я не їздила в якісь там табори на літо, не їла у шкільній їдальні, бо там за це треба було платили, а грошей було небагато… Тому в мене прямо таке ностальжі, мабуть не вистачило мені тоді такої їжі: обожнюю картопляне пюре на воді, ці зелені квашені помідори, досі купую їх!

Взагалі-то у мене дуже мало якихось спогадів про дитячу їжу. Не пригадую, щоб мене нудило від манної каші чи від чогось ще. Пам’ятаю тільки, що не хотіла їсти бабусин борщ. Але бабуся переконала мене, що борщ треба їсти, бо так у мене будуть рум’яні щічки і мене любитимуть хлопці. Тоді мені було досить цього аргументу.

Зараз, до речі, я борщ дуже люблю. Щоправда, це єдина страва, яку я ніколи не готувала. Ну, як не готувала, одного разу щось там зробила: нарубала дуже багато капусти, картоплі тощо і… води у тому борщі практично не було, тому він пішов в унітаз.

Просто у мене настільки смачний борщ робить чоловік, що у нас у сім’ї це тільки його прерогатива. Але одного дня я також приготую борщ. Адже кожна пристойна жінка — до яких я себе відношу — зобов’язана вміти готувати борщ. Я навіть, коли писала список бажань на 2019 рік, записала там одним пунктом «приготувати борщ». Правда, я там не вказала, коли саме — в середині або наприкінці року. Тому часу у мене ще вдосталь.

У нашій родині не сильно переймаються з приводу їжі, ми звикли їсти прості страви. Салат або якісь овочі, печена риба або курка. Все дуже просто, базові рецепти без якихось супер приготувань, рулетів або чогось, що потребує величезної кількості сил і часу. Це просто не моє.

До радянських страв ставлюся по-різному. Холодець, наприклад, я раніше могла їсти, але потім я дізналася як його готують, що варять свинячі ноги і все таке і… ми з холодцем більше не разом. А ось до шуби з олів’є ставлюся чудово: двічі на рік — на Новий рік і який-небудь день народження — це обов’язкова програма моєї присутності у батьків. На Новий рік я навіть прошу маму зробити олів’є з якою-небудь ковбасою, а не з вареною куркою або індичкою. Я таке собі іноді дозволяю — для того, щоб було відчуття, що у житті не все так ідеально, як пишуть у журналах про правильне харчування.

Вдома готую я, чоловік відповідає лише за борщ, і то не кожного дня, це радше як виключення. Снідаю я завжди вдома, сніданок — це мій улюблений час дня. На сніданок я зазвичай готую або яйця, або сирники, або якусь кашу — вівсяну, пшоняну чи кукурудзяну. Яйця, сирники, каша — таким чином сніданки чергуються кожні три дні.

Іноді, правда, донька Мія просить приготувати піцу-млинець — вона так називає страву, коли я роблю величезний млинець (з кукурудзяного або звичайного борошна), смажу його на всю сковорідку, а потім розрізаю його на трикутні шматки як піцу. А зверху додаємо різні добавки: варення, арахісову пасту або фрукти-ягоди.

У мене фобія щодо всіляких жуків, тому я ніколи в житті не їстиму чогось, що повзає і ворушить лапками. Ніколи й нізащо.

Дуже люблю азійську кухню, можу приготувати вдома гречану або скляну локшину з овочами, куркою, креветками. Просто обожнюю суп Том Ям. Коли була вагітна, то їла Том Ям тричі на день. Можу сказати, що я скуштувала у Києві, напевно, всі супи Том Ям. Також готую його сама — обов’язково з великою кількістю перцю чилі. Люблю гостре, люблю, коли у роті палає від великої кількості чилі.

А ось всі ці азійські приколи з жуками і черв’яками я не розумію. Коли мене запитують, чи взяла би я участь у шоу «Останній герой», я завжди кажу, що точно ні. Бо якщо існує шанс один на мільйон, що мене можуть змусити там їсти якогось черв’яка або жука, то я туди точно не поїду. У мене фобія щодо всіляких черв’яків і жуків, тому я ніколи у житті не їстиму чогось, що повзає і ворушить лапками. Ніколи й нізащо.

Найдивніша їжа, яку я куштувала у своєму житті, був дуріан (фрукт, що росте у Південно-Східній Азії, вирізняється дуже різким неприємним запахом, — Ред.). Ми їли його, коли були у Таїланді. Ну, як їли — ми його відкусили, але ж він страшенно смердючий. Коли ми зрозуміли, що він жахливий, то викинули на узбіччя. А потім ще кілька днів, коли проїжджали це місце, там страшенно смерділо від того дуріану.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь