Сучасне материнство: як українки поєднують роботу і сім’ю
bit.ua продовжує спецпроект про людей із незвичайними кар’єрними історіями, чия сміливість змінює життя, допомагає будувати кар’єру та зберігати work-life-баланс. Наші сьогоднішні героїні – молоді матері, що на своєму прикладі довели: вигідно поєднати материнство і кар’єру можливо.
Тетяна Дорохова, керівник із розвитку нових форматів COMFY
Створюючи формат магазинів COMFY 2016 року, Тетяна виношувала проект разом із дитиною і впроваджувала у життя уже із донькою. Вона буквально відійшла «на хвилинку», щоб народити, і повернулася до роботи на четвертий день після пологів.
Марія Назаренко, керівник e-commerce напрямку
Майже до самих пологів керувала контакт-центром COMFY, а через чотири місяці після народження доньки вирішила вийти на роботу і взяла на себе нову роль – управління інтернет-магазином.
Про роль роботи у житті
До сих пір багато хто вважає, що із появою дитини жінка змінюється – через регулярні викиди окситоцину їй більше не цікаві кар’єрні досягнення, друзі і взагалі все, що відбувається у світі. Дитина – це весь її світ після пологів. Однак, це далеко не завжди так. У XXI столітті, маючи можливість користуватися усіма благами цивілізації, маючи рівні права із чоловіками, ідея вибору між дітьми і кар’єрою здається дуже притягнутою за вуха. Чи дійсно малюку потрібна лише мама і цілодобово? Якщо чесно, то ні. Дитині потрібна турбота, безпека, їжа і комфортна психологічна обстановка. Тому, якщо жінка має сили і бажання вийти на роботу, це для неї є важливою частиною життя і самореалізації і вона здатна налагодити всі аспекти материнства у робочому режимі – немає ніяких причин відмовлятися від кар’єри: психологи стверджують, що діти, чиї мами працювали, частіше обирають роботу до душі і стають більш реалізованими.
Робота є дуже важливою частиною мого життя. Я обожнюю динамічний ритм, виклики і мультизадачні середовища. З народженням дитини нічого не змінилося. Дитина не зробила мене іншою людиною, просто утворився новий всесвіт, який гармонійно вписався у вже існуючі.
Я точно не з тих матерів, які готові присвятити себе лише дитині. Діти виростають, у них з'являються свої інтереси, своє життя. А що у матері? Що вона повинна робити далі? Я дуже люблю свою роботу, вона мене драйвить і приносить задоволення. Я би точно не хотіла від неї відмовитися.
Про реалістичні очікування
Ще до пологів дуже важливо продумати кілька різних варіантів розвитку подій. Можна скласти детальний план виховання дитини, обрати дату виходу з декрету, але важливо розуміти: життя точно зміниться. Не буде так, як ви запланували. Тому потрібно бути готовою до будь-якого розвитку подій: можливо, дитина потребуватиме всієї вашої уваги, або у вас може початися післяпологова депресія – тоді треба буде зосередитися на собі і попрацювати із психологом. Є варіант, що ви самі захочете залишитися у декреті якомога довше, бо робота була не така вже і цікава. А може, вже через тиждень вам захочеться в офіс. Будь-який варіант – нормальний, якщо і матері, і дитині комфортно.
У мене двоє дітей, і я народила їх, вже працюючи у COMFY. Діти були бажаними і запланованими, але щоразу я не знала точно, як швидко зможу вийти із декрету. Це залежить від емоційного фону, а його можна дізнатися лише після народження дитини – наскільки ви з нею зможете домовитися, поєднати свої графіки і працювати ефективно. Після народження старшої доньки я пробула у декреті рік і чотири місяці. Потім зрозуміла, що і дитині потрібен соціум, спілкування, зміна обстановки, і мені. Народивши молодшу Кіру, я на четвертий день після пологів приїхала в офіс забрати ноутбук. Остаточно повернулася на роботу, коли малій ще не виповнилося і місяця. Але мені пощастило – Кіра дуже спокійна дитина, і вона добре відреагувала на мій режим.
Я повернулася до роботи, коли доньці було чотири місяці, але я цього не планувала попередньо. Думала, щонайменше рік точно побуду вдома, а вже потім діятиму залежно від того, якою буде дитина та наш з нею побут. Виявилося, що певний режим дня у нас вибудувався досить швидко. Варвара росла неконфліктною оптимісткою, а мені запропонували нову посаду з досить гнучким графіком. Проаналізувавши всі ризики і переваги та отримавши підтримку чоловіка і мами (яка і стала найкращою нянею для нашої доньки), я вирішила, що хочу і можу знову працювати. Було не стільки складно, скільки страшно: чи питиме вона сціджене молоко з пляшечки, чи не травмуватиме її постійна зміна головної людини, чи не думатиму я тільки про доньку на роботі? У прийнятті рішень я зазвичай послідовна, тому ми провели експерименти із годування та проведення деякого часу окремо. Побачили, що мала прекрасно почувається, радіє бабусі, до якої звикла заздалегідь, а я можу переключатися і цілком довіряю і мамі, і малюкові. Жодного разу після цього я не коливалася і не хотіла покинути роботу. Але це скоріше результат прискіпливої оцінки наших можливостей і доброї підготовки всієї родини.
Про розподіл часу та пріоритетів
Режим дня – це секрет успіху працюючої мами. Його треба скласти і (увага!) дотримуватися. Віднесіться до режиму, як до розкладу поїздів, – він незмінний і виконується вчасно і завжди, що б не сталося. Це вбереже вас і дитину від стресу, косяків у балансі «робота-сім’я», надасть можливість спати і жити.
Намагайтеся організувати всі справи у межах умовного «золотого трикутника»: дім-робота-дитсадок. Це зекономить час. Створіть сімейні традиції, пишіть плани на вихідні, чітко регламентуйте робочі години, особливо, якщо у вас гнучкий графік. Це лише здається складним, але, повірте, режим – це ваш баланс, здоров’я нервової системи і щастя у сім’ї.
Я проводжу з дітьми увесь час, окрім робочого. Ми разом усі вихідні, кожен ранок та вечір, усією сім’єю їздимо відпочивати. Щоранку та вечора ми обов'язково обіймаємося і цілуємося всі по черзі – коли прокинулися, перед тим, як піти на роботу, та перед сном – це непорушне правило. Я відводжу молодшу дочку у садок, чоловік – старшу до школи. Після занять наші батьки доглядають дітей, а від батьків вже забираю їх я після роботи.
Наша донька – раннє пташеня, щодня вона прокидається близько п‘ятої ранку. Зранку близько двох годин ми проводимо разом: граємось, роздивляємось книжки та бавимось. Потім приходить бабуся, ми дуже радіємо, снідаємо і розходимося у справах. Завели традицію не робити сумні обличчя через розставання, і це теж корисний лайфхак: всі махають один одному, посміхаються, ніхто не робить трагедії із розставання до вечора, і донька сприймає все цілком позитивно.
Про допомогу
Сучасне суспільство надає жінкам всі можливості для поєднання кар’єри та материнства, однак багато працюючих мам все одно відчувають на собі величезний тиск і при цьому не хочуть просити про допомогу. Варто змиритися з фактом, що самій виховувати дитину і працювати – дуже виснажливо. Вам потрібна буде підтримка: чоловіка, батьків, нянь, колег. Просто зрозумійте це і не соромтеся приймати допомогу.
Ми із чоловіком встановили ранкове чергування і висипаємось через день. І він – перша людина, без якої не було б ані роботи, ані балансу. Абсолютно все, що стосується догляду, розваг чи виховання, ми із чоловіком робимо разом, і це дозволяє мені бути кар‘єристкою без почуття провини. Також я дуже вдячна мамі, без якої у нас теж нічого б не вийшло. Був період, коли під час вагітності я місяць лежала у лікарні. Я дуже вдячна колегам, які поставилися з розумінням та підхопили невідкладне. Коли стало можливим, я працювала віддалено (що прекрасно відволікає довгими одноманітними днями, які проводяться на лікарняному ліжку), але тільки тоді, коли всі загрози минули, я дійсно змогла стати корисною.
Мені з самого початку дуже допомагає чоловік – він забрав на себе багато обов'язків. Наприклад, закупка продуктів – я про це навіть не думаю. Він відвозить старшу доньку до школи. Готуємо ми разом – для нас це, скоріше, розвага, аніж обов’язок. Підтримка була і на роботі. Коли я народила молодшу дочку Кіру, ми запускали новий, серйозний проект. Я ж особисто одночасно запускала два проекти – нову людину і новий формат Comfy. І мене дуже підтримували колеги, керівництво. Починаючи з того, що я без проблем могла їздити додому і годувати дитину, і закінчуючи тим, що я завжди мала змогу розраховувати на колег – вони підхоплювали якісь завдання, і разом ми відмінно впоралися із запуском нового формату. Важливо сказати, що у нас дуже сильний емоційний зв'язок з батьками. Ми бачимося щодня, вони забирають дітей з садка і школи, доглядають за ними, поки ми із чоловіком на роботі. З самого початку те, що за дочками доглядала моя мама, а не няня, мені дуже допомогло психологічно – я спокійно їхала на роботу, знаючи, що з моєю дитиною людина, якій я довіряю на сто відсотків.
Про почуття провини і «хороших мам»
Почуття провини – це біч усіх працюючих мам. Нічого хорошого це почуття не приносить, а тому з ним треба боротися. Як? По-перше, правильно розподіливши баланс і приділяючи дитині достатньо уваги в неробочий час. По-друге, чітко усвідомивши, навіщо ви виходите на роботу, і що доброго вона приносить у ваше життя: самореалізацію, гроші, можливості. Згадуйте про це кожного разу, коли буде «накривати» і здаватиметься, що ви погана мама. Якщо треба – придумайте і запишіть своє антикризове кредо для таких моментів слабкості. У стресі ми часто можемо ідеалізувати життя, якого у нас нема. І коли вам здається, що залишившись з дитиною вдома, ви б цілими днями співали і танцювали, згадайте, що матері у декретній відпустці також постійно нервують і часто почуваються «поганими» – тільки причини у них інші.
Почуття провини у мене не було. Я вірю, що бути щасливою можна різними шляхами. Чи то проводячи час разом 24/7, чи то маючи менше часу, але не менше бажання спілкуватися і вивчати одне одного. У моєму світі хороша мама ставиться із розумінням до потреб дитини, піклується про її емоційний стан, не б‘є дитину і не самовиражається за її рахунок. Хороша мама буває домогосподинею, яка відволікає дитину мультиками, поки готує обід, або фрілансером, яка пів дня ніби вдома, а ніби на роботі. Хороша мама може займатися тільки малюком і присвятити йому весь час, а може мати трьох чи п’ятьох і ділити свою увагу та поцілунки. Хороша мама — це не про зайнятість чи соціальний статус, а про внутрішню віру у свої сили, яку ми транслюємо. Я зробила все можливе, щоб моя донька весь час проводила з людьми, які їй раді, у яких є час і натхнення з нею спілкуватися, які достатньо відпочивають і переключаються, щоб мати ресурси для надскладної роботи з догляду за малюком. Я думаю, що я хороша мама. А чи так це насправді, покаже час.
Почуття провини перед дитиною було. У мене воно трапляється щоразу, коли я їду у відрядження. Тільки у цьому випадку. Мені здається, у нас у менталітеті вшитий цей ген – обов'язково треба відчувати себе винними. Я із цим борюся і не хочу передати його дочкам. Хороша мама – це людина, яка любить, піклується і підтримує. Моя старша дочка вже стала підлітком – це досить складний період для всіх нас. Я намагаюся чути її, розуміти і приймати те, що ми всі різні. Не ламати дитину під себе. Це важливо для підтримки взаємозв'язку, адже коли діти стають старшими, однієї тільки безумовної любові недостатньо. Потрібна повага, і я намагаюся проявляти її до своїх дочок. А наскільки хороша я мама – покаже час.
#COMFYPeople – соціальний проект COMFY, мета якого – показати, хто стоїть за успіхом такої великої компанії. Більшість з цих людей не представляють компанію публічно, але вони – такі класні і різні, зі своїми неймовірними історіями – і є творцями того COMFY, який знає вся Україна.
COMFY пишається своїми співробітниками і тим, як їм вдається реалізовувати себе на роботі та за її межами. В компанії впевнені, що запорука успіху бізнесу – це класні люди, які живуть повним життям.