Як 21 століття руйнує звичну модель сім’ї
Старше покоління бідкається, що “молодь зараз несерйозна і узаконювати стосунки зовсім не поспішає”. Наші батьки та дідусі-бабусі переживають, що звична модель родини — офіційний моногамний гетеросексуальний шлюб та діти — може зруйнуватися.
У чомусь вони праві: нинішнє покоління людей 20+, незалежно від статі, не сильно мріє про штамп у паспорті, а кількість розлучень у світі впевнено тримається на позначці не нижче 50% від кількості шлюбів. В Україні, наприклад, у 2018 році відсоток пар, що офіційно розірвали стосунки, зріс ледве не вдвічі порівняно з 2017.
Чи означає все це, що традиційна сім’я відходить у минуле? Вирішили розібратися, у чому причина меншої популярності офіційного шлюбу, і чому вона так різко впала саме у 21 столітті.
Більше людей обирають кар’єру. І жінки, у тому числі. Так, для останніх залишається безліч перепон, проте зараз шансів стати успішними значно більше, ніж у минулому столітті. Люди прагнуть здобути досвід (і, безперечно, мати непогані гроші), а вже потім планувати сім’ю, дітей і будиночок біля моря, де можна провести безтурботну старість.
Не у всіх людей є право на шлюб. Деякі представники і представниці ЛГБТ-руху і раді б узаконити стосунки, але це можна зробити лише у 29 країнах світу. Серед держав, де одностатеві пари можуть побратися, — Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Канада, Швеція, Норвегія, ПАР, Данія, Ісландія, Португалія та інші. В Україні ж одностатеві шлюби поки заборонено реєструвати, а у багатьох країнах не визнаються зареєстровані в іншій державі гомосексуальні шлюби. Але саме цю сумну тенденцію 21 століття потроху знищує: за останні роки все більше країн дають дозвіл на узаконення стосунків гомосексуальних пар.
Люди серйозніше підходять до питання сім’ї. Одруження заради самого одруження цікавить все менше юнаків та дівчат. Вони хочуть подумати, якийсь час пожити разом, звикнути до спільного побуту і залишити шанс спокійно розійтися, якщо ужитися ніяк не виходить. До планування дітей теж почали ставитися інакше — більш усвідомлено. На щастя, зараз куди більше наукової та наукпоп-літератури, є можливість звернутися до спеціалістів і порадитися, а не виховувати дитину лише за заповітом батьків.
З’явилося більше інформації про токсичні стосунки. Молодь вже не думає “б’є, значит, любить”. Б’є — значить, треба тікати, звертатися до служб, що допомагають жертвам насильства, знімати побої, писати заяву до поліції. Хоча статистика і досі приголомшлива: щорічно в Україні близько 1,8 мільйона жінок страждають від домашнього насильства, а звертаються до правоохоронних органів менше 40%. Люди, що вважають емоційні та фізичні знущання частиною нормального життя, залишаються, проте свідомих з кожним роком стає все більше. І розлучень через домашнє насильство — теж.
Насправді неузаконені стосунки та ідея стосунків з декількома людьми водночас далеко не нова. Ще за часів існування Римської імперії ставлення до стосунків та сексуальності змінювалося від консервативно-патріархального до повної свободи робити будь-що. Поліаморія як поняття , про яке зараз всі говорять, фактично зародилося ще у 1848 році в Йельському університеті. Богослов Джон Хамфри Ноес запровадив термін “вільне кохання”. А от слово “поліаморія” почали вживати вже наприкінці 90-х років. Матеріали про вільні стосунки та історії поліаморів набули поширення вже у 21 столітті.
Не варто забувати і про сексуальну революцію 60-х та 70-х років, під час якої у свідомості людей зруйнувалися сексуальні стереотипи, а традиційна сім’я втратила статус цінності. Секс до шлюбу вже не вважався чимось соромним, і можна було не приховувати, що займаєшся ним задля задоволення, а не для продовження роду. Тож і полігамія, і поліаморія — не примхи нового покоління, а давні моделі стосунків, про які зараз просто частіше розповідають у ЗМІ.
