Зворотня сила ком’юніті: найвідоміші секти XX століття, які змінили історію
Зараз секти – це зазвичай будь-які сумнівні організації із релігійною концепцією. Проте раніше поняття було нейтральним і позначало школу або вчення (латинська).
У різних країнах законодавство щодо діяльності сект та релігійних груп відрізняється. У США, Німеччині та Великобританії Церква Сатани діє цілком законно, а у державах Середньої Азії вважається релігійно-екстремістською організацією. Діяльність свідків Єгови законодавчо заборонена у Китаї, Таджикістані, Ірані, Іраку, Росії, проте в Європі багато їхніх законних філіалів. Подібна історія із Церквою саєнтології – у Великобританії, Новій Зеландії та ПАР вона звільнена від податків як некомерційна організація, у Португалії і Австралії визнана офіційною релігією, а у Німеччині та Ірландії релігією не вважається.
В Україні з 1997 року існує так званий «Духовний центр «Відродження» на чолі із Володимиром Мунтяном, який вже відбував термін за шахрайство. Українськими експертами спільнота визнана як тоталітарна секта, проте її діяльність не заборонена.
Люди, які потрапляють до небезпечних тоталітарних сект, у кращому випадку встигають втекти і повернутися до нормального життя. Та є й ті, хто до останнього сліпо крокував за духовними лідерами. Ці лідери виманювали гроші, доводили до самогубства і змушували вбивати інших. Про такі найвідоміші найруйнівніші секти 20 століття, а також їхніх засновників ми і згадаємо.
Найвідоміші секти XX століття
«Храм народів» на чолі з Джимом Джонсом
Секта була заснована у 1955 році в США Джимом Уорреном Джонсом, який з дитинства цікавився релігією. Крім релігійного вчення, Джонса приваблювали і комуністичні ідеї.
Пробувши недовго у церкві Сомерсет Саутсайд через неможливість залучати до неї темношкірих, розчарований Джим вирішив заснувати власну релігійну групу. Так і з’явилася спільнота «Храм народів», яка на початку існування називалася «Церква Слова Христова».
Джонс наголошував, що в його релігійній групі є місце людям будь-якої національності чи занять. Тож не дивно, що до секти із радістю долучалися покинуті всіма люди, які втратили будь-яку надію на нормальне життя: бідняки, бездомні, наркозалежні і секс-працівниці. Джим та інші члени спільноти збирали гроші задля втілення масштабної соціальної програми. У 1960 році Джонс разом із дружиною відкрив їдальню для людей, які не могли самостійно купити собі їжу.
Також родина засновника секти допомагала знайти та орендувати дешеве житло, влаштуватися на роботу, ділилася їжею, одягом та вугіллям для опалення з тими, хто цього потребував. Паралельно з цим Джим розповідав про ядерний голокост, після якого ті, хто виживе, збудують соціалістичний рай. Голова секти висміював традиційне християнське вчення, називаючи Біблію «виправданням білих людей, щоб домінувати над жінками та знущатися над кольоровими людьми».
Ідеї рівності приваблювали багатьох людей, які відчували, що не входять до привілейованої більшості. Проте насправді у «Храмі народів» до верхівки входили здебільшого білі люди із гідною освітою, а темношкірі належали до робочого класу. Проте, незважаючи на такі протиріччя і досить жорсткі правила (наприклад, повна заборона спілкування із рідними), популярність «Храму народів» зростала.
У 70-х роках філіали секти з’явилися у багатьох містах. «Храм народів» отримав у розпорядження декілька будинків престарілих, шкіл та дитсадків. Паралельно з цим у пресі почали називати «Храм» сектою та деструктивним культом. Стривожені родичі адептів, які покинули родину через настанови Джима, вимагали від влади приділити якомога більше уваги діяльності спільноти.
Тоді Джойс покидає США.
У 1974 «Храм народів» став позиціонуватися як політична спільнота. Джим стверджував, що мріє про зміну суспільства завдяки ідеології комунізму. Цього ж року учасники «Храму народів» (більше 900 людей) оселилися у Гайані (Джонстаун), на орендованій ділянці землі. Там вони приводили території до ладу, вирощували овочі та фрукти і багато працювали.
Деякі випадкові відвідувачі казали, що побут учасників «Храму народів» близький до ідеального, інші ж казали, що Джим практикує тілесні покарання або навіть тортури за провину. Крім того, ходили чутки, що і Джонс, і інші члени секти вживають наркотики.
Найбільше масове ритуальне самогубство 20 століття сталося 18 листопада 1978 року. За день до цього американський конгресмен Лео Райан відвідав спільноту. Деякі її учасники одразу заявили, що хочуть поїхати з ним. Наступного дня Райана, трьох журналістів, що його супроводжували, і одного з колишніх учасників секти було вбито.
Того ж вечора Джонс, зібравши вірних послідовників, змусив всіх випити Flavor Aid з виноградним смаком, до якого був доданий ціанід. Двоє сектантів покінчили з собою в іншому місці. До цього вони зарізали власних дітей.
Того вечора загинуло 918 людей, серед яких 276 дітей.
Одне із найбільших масових самогубств назавжди увійшло до американської історії. Усі ЗМІ майоріли статтями і світлинами про діяльність секти і вечір, що забрав життя сотень людей. Це були не всі жертви: інсайдер «Храму» Майкл Прокс застрелився через 4 місяці після масового самогубства адептів. У 1983 колишній член храму Лоуренс Манн застрелив дружину і дитину, а потім застрелився сам.
На початку 1979 року «Храм народів« було визнано деструктивним культом, і його діяльність в США офіційно заборонили. Через масове самогубство американці надовго перестали довіряти представникам будь-яких нових релігійних рухів. А у напівзруйнованому Джонстауні досі ніхто не хоче жити через його дурну славу.
Про «Храм народів», його учасників і трагічне завершення історії випущений фільм «Три дні у Джонстауні». Секті присвячена серія документального серіалу «Секунди до катастрофи». Про Джима і його прибічників неодноразово згадувалося у популярних піснях (Guyana (Cult of the Damned) – Manowar, Koolaid – Accept, Jonestown Slumber Party – Loch Vostok) та відеоіграх (Outlast 2, Far Cry 5, Church in the darkness).
«Сім’я» на чолі із Чарльзом Менсоном
Американська секта кінця 60-х, що жахнула увесь світ. Її засновник з Огайо, Чарльз Менсон, здавалося, був просто приречений на те, щоб закінчити життя у в’язниці.
Народжений 16-річною секс-працівницею, що постійно пила і майже не займалася вихованням сина, Менсон у підлітковому віці почав красти і не раз опинявся у виправних закладах, з яких тікав.
Вперше за гратами Чарльз опинився у 1955 за перетин кордонів штату на краденій автівці. Вдруге майбутнього лідера найвідомішої секти заарештували у 1959. У 1967 Менсон і заснував «Сім’ю». На той момент йому виповнилося 32 роки, з яких 17 він провів за гратами.
Чарльз збирав навколо себе ще зовсім юних прибічників (в основному дівчат, яким не вистачало любові у родині). Потім, на суді, засновник секти казав – люди самі приходили до нього, втомлені від жорстокого світу, який їх не чув.
«Сім’я» оселилася на ранчо, власником якого був старий сліпий Джордж Спен. Менсон змушував дівчат із секти займатися сексом із Джорджем, щоб той дозволяв залишатися на ранчо. До речі, хлопців у «Сім’ю» Менсон заманював, також пропонуючи секс-послуги своїх прибічниць. А дівчата заради коханого Чарлі були готові на все. Як виявилося потім, навіть вбивати.
Менсон був палким фанатом The Beatles. Пісня Helter Skelter («Гармидер») з White Album стала для нього роковою. Чарльз переслухав її багато разів і заснував власну світоглядну концепцію.
Згідно з нею, мала розпочатися війна між негроїдною та європеоїдною расами. Після сутичок, казав Менсон, на планеті залишиться всього кілька тисяч чорношкірих людей. «Біла раса», за словами Чарлі, мала бути знищена, а він зі своїми прибічниками планував керувати людьми, що залишаться у живих.
Менсон втомився чекати на початок війни і вирішив її прискорити.
9 серпня 1969 року у будинку, де раніше мешкав музичний продюсер Террі Мелчер, було вбито 5 людей, що там перебували: вагітна дружина Романа Поланскі Шерон Тейт, стиліст Джей Себрінг, друг Поланскі Войцех Фріковськи, його дружина Ебігейл Фолгер і випадковий відвідувач маєтку Стівен Перент. На стінах були написи «Heаlter Skelter» (із помилкою) і «Pigs» («Свині»). Наступного дня у своєму домі були знайдені мертвими власники мережі магазинів Лено і Розмарі Ла-Б’янка. І знову написи на стінах – «RISE» («Повстання»), «DEATH TO PIGS» («Смерть свиням») і «WAR» («Війна») – остання вирізана на шкірі однієї із жертв.
Можливо, поліція шукала б вбивць куди довше. Але одна із учасниць «Cім‘ї» Сьюзен Аткінс, що потрапила за грати з іншого приводу, розповіла своїй співкамерниці про злочини секти. Крім того, ще одна з «дівчат Менсона», Лінда Касабіан, що бачила вбивства Шерон Тейт та інших жертв, вирішила свідчити проти свого духовного наставника.
Суд над «родиною Менсона» тривав декілька місяців – деякі з присяжних навіть втратили через судовий процес роботу. Смертна кара для всіх вбивць – самого Менсона, Сьюзен Аткінс, Патрісії Кренуїнкел і Леслі Ван Хутен – була замінена на декілька довічних ув’язнень. У достроковому звільненні учасникам «Cім‘ї» відмовляли раз за разом.
Менсон і Аткінс померли у в’язниці, інші продовжують перебувати за гратами.
Чарлі Менсон до кінця життя залишався популярним: він постійно давав інтерв’ю, а кількість фанатів лише зростала. Члени «Сім’ї» після арешту лідера ще довго намагалися продовжити його діяльність, проте за ними пильно слідкувала поліція.
Одна із послідовниць Менсона Лінетт Фромм у 1975 скоїла невдалий замах на президента Форда і потрапила до в’язниці. Вона залишилася вірною своєму лідеру, на відміну від багатьох колишніх учасників секти. Згодом вони визнавали, що потрапили під руйнівний вплив Менсона, до кінця не усвідомлюючи сутність ідеї «Хелтер Скелтер» і злочинів, скоєних представниками спільноти.
Чарльз дійсно міг впливати на інших людей і фактично закохувати їх у себе, незважаючи на відсутність нормальної освіти, не найпривабливішу зовнішність і свою жорстокість. «Сім’я» трималася на його лідерстві. На тому, як сильно юні дівчата любили Менсона і вірили йому.
Окремо варто згадати про вплив секти на маскульт. Брайан Уорнер назвав свій гурт Marilyn Manson, поєднавши ім’я Мерилін Монро і прізвище Чарльза Менсона. Про секту зняли не одну документалку, світ побачила автобіографія Чарльза, книжка прокурора Вінсента Бульйозі «Вся правда про Чарльза Менсона», роман Еммі Клайн «Дівчата», численні згадки про Менсона і його «родину» у кіно, серіалах, піснях тощо.
26 липня цього року у світовий прокат виходить фільм Тарантіно «Одного разу у Голлівуді», де також згадується діяльність «Cім‘ї».
«Велике біле братерство Юсмалос» на чолі із Марією Деві Христос
Тоталітарна секта на території колишнього СНД, яку заснувала Марина Цвигун. Засновниця народилася у Донецьку (тоді ще називався Сталіно), отримала журналістську освіту і була членом Спілки журналістів СРСР.
Життя Марини, за її ж словами, кардинально змінилося після клінічної смерті у 1990 році, яку спричинив черговий – за деякими даними, 10-й аборт. Після 3,5 годин «між двома світами» Цвигун нібито отримала Одкровення, згідно з яким вона «Месія Епохи Водолея и Мати Світу».
У тому ж році Марина разом з чоловіком Юрієм Кривоноговим збирає людей навколо «Великого Білого Братерства Юсмалос». Юрій взял нове ім’я – Юоанн Свамі, тобто Іоанн Святий, а Цвигун стала Марією Деві Христос.
Назва «Біле Братерство» запозичено зі вчення оккультистки Олени Блаватської, а ЮСМАЛОС розшифровується так: ЮС – Юоанн Свамі, МА – Марія Деві Христос, ЛОС – логос. Це найрозповсюдженіше тлумачення абревіатури. Ще один варіант — Юпітер, Сатурн, Марс, Місяць (рос. Луна), Оріон, Сиріус.
Цвигун розповідала людям, що є живим втіленням Іісуса, одночасно його матір’ю та нареченою. Марія також казала, що бачила бога і несе важливу місію – порятунок людства перед «Перетворенням планети Земля».
Цвигун створила власні заповіді, за порушення яких на людей нібито чекали страшні страждання. Вона запевняла, що Сатана прийде у світ під маскою Іісуса, і люди, які підуть за ним, будуть приречені. Порятунком, звісно ж, було одне – поклоніння Марії та дотримання її доктрини.
У багатьох містах України і Росії можна було побачити плакати із закликами каяття перед Страшним судом. Також на «агітках» було застереження про медичні книжки, кредитні картки, які називалися «відмітиною Звіря 666». Буквально за один рік спільноти «Білого Братерства» з’явилися майже у всіх містах СРСР.
Проти Цвигун порушили карну справу за статтею «Шахрайство» і оголосили про розшук засновниці секти. Але Марина втекла до Болгарії і разом із прибічниками почала подорожувати деякими європейськими країнами, намагаючись знайти нових адептів сумнівного вчення.
У 1993 учасники «Білого Братерства» намагалися масово вкоротити собі віку, проте представники правоохоронних органів завадили цьому.
Затримали Марину і її чоловіка у 1993, після спроби захопити Софійський собор у Києві та спалити його. Цвигун отримала тюремний термін, проте звільнилася раніше і відновила «Біле Братерство». А ще встигла вийти заміж за іншого чоловіка, намагалася офіційно зареєструвати свою секту в Україні (не вдалося) і у 2006 переїхала до Москви. Там знову змінила ім’я – тепер зветься Вікторією Преображенською.
Марина із головою поринула у культурну і творчу діяльність: пише картини, вірші, прозу, музику, створила «Космічне полімистецтво третього тисячоліття». В інтерв’ю Цвигун казала, що є «жінкою-першопрохідцем, яка в епоху патріархату першою повстала проти існуючих застарілих канонів та пригнічення жіночої сутності».
Марина і її перший чоловік знали, як впливати на людську свідомість, і маніпулювали учасниками секти. Останні свято вірили у вчення «Білого Братерства», жертвували власні гроші і майно, боялися Страшного суду і все більше віддалялися від реального життя, перебуваючи під впливом квазірелігії. Спроба ритуального самогубства ще раз доводить руйнівний вплив лідерів секти на свідомість адептів.
Після численних матеріалів про вплив вчення Цвигун і її чоловіка на психіку людей секта потроху почала розпадатися. Також цьому сприяли арешти верхівки і частини послідовників. При цьому законодавчо в Україні «Біле Братерство« не заборонено, а деякі книги Цвигун можна вільно придбати.
Сама Марина є у списках «Миротворцю», проте це більше пов’язано з її політичними переконаннями, а не з сектантською діяльністю.
«Аум Сінрікьо» на чолі із Сьоко Ахасарою
Японська секта, яка була заснована наприкінці 80-х. Її назва походить від слів «аум» (з санскриту «Всесвіт») і «сінрікьо» (вчення істини).
Засновник секти – Тидзуо Мацумото, який змінив ім’я на Сьоко Асахара. Був четвертою дитиною з семи.
Ще з дитинства Тидзуо майже не бачив через глаукому, тому вчився у школі для дітей із поганим зором. Не вступивши до медичної школи, юнак присвячував багато часу самоосвіті: вивчав фармакологію, традиційну китайську медицину та акупунктуру.
У 1981 році Асахара заснував аптеку, де торгував гомеопатичними препаратами, які нібито були «заряджені енергією, що допомагає вилікуватися». Він встиг заробили 40 мільйонів єн перед арештом за продаж підроблених ліків. Сплативши немаленький штраф, Тидзуо став банкрутом.
Після бізнесової невдачі 22-річний юнак вирішив створити власне вчення. Він кілька років займався йогою, вивчав медитативні практики і у 1984 створив центр «Аум-но-кай» (інша назва – «клуб Аум»). Асахара не полишив і «заряджені предмети», заснувавши нову фірму з їхнього продажу.
Вже у 1986 спільнота Тидзуо остаточно стала релігійною та перейменувалася в «Аум Синсен-но-кай» – «Суспільство духовно розвинених людей, що мають надприродні сили». За рік секта стала називатися «Аум Сінрікьо».
Асахара збирав навколо себе студентів із провідних японськіх університетів. Спільнота вважалася елітною і навіть була офіційно зареєстрована як релігійна організація. Але репутація секти з роками ставала гіршою: її верхівку звинувачували в обмані нових учасників і утриманні силою проти їхньої волі. Також Асахарі закидали вимагання грошей у адептів. Наприкінці 1989 року було вбито родину юриста Цуцумі Сакамото, який займався позовом проти «Аум Сінрікьо».
Сам Асахаро з декількома представниками секти намагалися потрапити до японського парламенту, проте безуспішно. Риторика спільноти потроху стає загрозливою та антисоціальною, вчення секти починає передбачати вороже ставлення до навколишнього світу.
Вперше учасники «Аум Сінрікьо» застосували газ зарин (отруйну речовину нервово-паралітичної дії) у 1994 році. Вночі 27 червня члени секти розповсюдили зарин у місті Мацумото, вбивші сімох осіб та травмувавши більше 200.
У січні 1995 року спеціалісти знайшли сліди зарину неподалік від фабрики, що належала секті, але представники спільноти відхрещувалися від цього і називали себе жертвами газової атаки. Через місяць було вбито нотаріуса Кійосі Карія, молодша сестра якого намагалася втекти з «Аум Сінрікьо». Його спалили, а залишки викинули до озера Кавагути.
У березні того ж року поліція заарештувала кількох членів секти, підозрюючи їх у викраденні студентів університету. Незабаром після цього учасники «Аум Сінрікьо» здійснили терористичний акт.
20 березня 1995 10 членів секти за наказом Асахари розповсюдили отруйний газ зарин у токійському метро. За даними поліції, загинуло від 12 до 27 осіб, ще кілька десятків отруїлися, а близько тисячі мали тимчасові проблеми із зором.
Через вплив газу багато людей, що знаходилися у метро в той момент, страждали від часткового паралічу, порушення мовних функцій та інших проблем зі здоров’ям. Дію газу на собі відчули кілька десятків тисяч людей.
Секта безуспішно намагалася відхреститися від теракту: у результаті обшуків в будівлях, що належали «Аум Сінрікьо», знайшли компоненти хімічної та біологічної зброї, серед яких – збудники сибірської виразки та лихоманки Ебола. У секти було стільки матеріалів для виготовлення зарину, що вони могли знищити близько 4 мільйонів людей.
Асахара був визнаний винним в організації газового теракту. Його повісили 6 липня 2018 року.
Крім нього, стратили ще 12 учасників секти, які були причетні до теракту: виготовляли зарин, розповсюджували його або віддавали накази іншим терористам.
У 1999 році «Аум Сінрікьо» перевела близько 5 мільйонів єн на користь постраждалих у метро. Крім того, у 2000 році секта мала сплатити ще близько 20 мільйонів доларів за нанесену шкоду. Після теракту у країні набув чинності закон, згідно з яким «Аум Сінрікьо» мала звітувати щодо діяльності кожні 3 місяці.
Влада регулярно перевіряла приміщення, які належали секті, і слідкувала за її учасниками. Останні вибачилися перед жертвами теракту у метро, сплатили всі штрафи та перейменували спільноту в «Алеф», забувши про поклоніння Асахарі. Але його прибічники й досі існують – не лише у країнах Азії, а й в усьому світі. Це десятки тисяч людей, яких захоплюють ідеї Асахари і його дуальне вчення.
Вплив на сучасність
Концепція тоталітарних спільнот на чолі із харизматичним лідером нікуди не зникла. Секти продовжують з’являтися, залучаючи нових учасників і поширюючі межі свого впливу. Деякі з них не несуть явної шкоди, інші ж – руйнують життя сотень і тисяч людей. Згадуючи про всіх жертв релігійних культів – обдурених, поневічених фізично або психічно, загиблих – людство має зробити висновки.
Сподіваємося, що ці висновки врятують нас усіх.
