Cпецпроекти

Історії переможців: Андрій Худо — ресторатор, підприємець, візіонер


0 281 0

Андрей Худо (Андрій Худо) – ресторатор, підприємець, візіонер та інноватор. Я б хотіла назвати Андрія львівським Ілоном Маском – не тільки тому, що він одним з перших у країні замовив собі Теслу (і навіть не побоявся на ній поїхати до Майорки!), а тому, що саме з його проектів почався розвиток Львова як туристичного бренду України. Андрій – співзасновник Холдингу емоцій «!FEST», що з 2007 року відкрив більше 20 ресторанів у Львові і не тільки. Все починалось з «Криївки», через яку багато хто з нас вперше побували у Львові, та «Майстерні шоколаду», що стала «посольством Львову» у інших містах та навіть країнах.

Андрій Худо – сьогодні мій герой проекту #winners з Jaguar, – я зустріла його, звичайно, у Львові – на Leopolis Jazz Fest, і дізналась про його правила перемог у житті.

Нагадую, що ви також можете зі мною покататися на Jaguar (на XF, не і-Pace, що на фото), за умови переводу суми від 3333 грн на мою благодійну кампанію для лікування онкохворих дітей Kind Challenge тут: https://super.tabletochki.org/…/kind-challenge-tani-grinevoj.

– У моєму дитинстві було багато мрій: у 80-ті я мріяв бути футболістом (коли Блохін грав у «Динамо Київ»), наприкінці школи – хотів займатись підприємництвом. Це були 90-ті роки, жорстокі, грошей не було. Але я у Львові народився, виріс, жив, вчився і залишився, заробив перші гроші, створив бізнес.

Напевно, на мене сильно вплинуло те, що за часів Союзу я бачив величезні черги у магазинах.
Пам’ятаю, що в одні руки давали тоді стільки-то цукру чи олії. Я не розумів, як так можна будувати економіку, щоб не давати своїм людям купити те, що їм треба. Це була дурна система, я хотів розібратися, чому вона не працює.

– У мене була мета: заробити гроші. А вже після 20, коли я навчався у Києво-Могилянській бізнес-школі і побачив, як все працює у Штатах, пішли думки, що на власному бізнесі можна зробити набагато більше кайфу, грошей і змінити світ навколо себе.

Коли я був менший, то брав приклади з прочитаних книг. От навіть «Фінансист» Драйзера – це ще на століття далі, але там можна побачити, як побудована фінансова система Штатів і як простий чувачок з великим бажанням може зробити себе сам. Не скажу, що якісь конкретні приклади мене вразили, але сукупність знань, книжок і думок зіграла свою роль у тому, що хотілося рухатися вперед.

– У мене батько в 90-х займався бізнесом, це теж впливало – я бачив, що той, у кого були навіть невеликі гроші, але він мав голову і був спритний та пробивний, міг вистрілити шалено. Там такі соціальні ліфти були!

Зараз стало інакше: більш відкрито можна стартанути у бізнесі, але конкуренція вже інша, вже треба шукати ніші. Тому потрібно більш інноваційно і розумно підходити. Ніхто не є self-made man, який з нуля зробив себе і бізнес, я не можу жодного такого мільярдера в Україні назвати. От у Штатах інша історія: там був ринок, було середовище. Тому там можливо стати Марком Цукербергом чи Стівом Джобсом.

– Були колись «турбо»-фантики з машинками, і ти тоді дивився на них і думав: «Вау, як круто. Фераррі червона, агонь!» Не скажу, що це була супермета, але вона стимулювала щось робити. І таки мене змотивувало купити в 2015 році Теслу. Вони тільки з’являлись тоді, я чекав на неї 7 місяців з Штатів.

Коли перший раз сідаєш у Теслу після авто з двигуном внутрішнього згорання і їдеш з сім’єю, з малим (якому було 4 місяці), зі Львова на Майорку (7200км, це так цікаво!), вперше на супер-чарджери, ще навіть не знаєш, як вони працюють, – це ризиковано.
Але я собі думав «це ж інновації, що може бути не так». І дійсно все працювало добре, заряджалось.

– Мене напружує ситуація на сході, війна. Люди гинуть, це морально навантажує. Не пощастило нам з північним сусідом, не знаю, як це розрулиться у майбутньому. Що робити? Кожен має робити те, що може: хтось платить податки, започатковує власну справу, будує нормальне життя у країні.

– У мене була стратегічна сесія із менеджментом три року тому: ми поїхали до Ізраїлю. Обрали саме цю країну, тому що вона все життя живе у війні, із ворожими сусідами, і вони навчилися з цим жити. Тоді якраз вийшла книжка «Ізраїль – нація стартапів», ми її читали, їздили, дивилися. Я хотів заглибитися у це середовище, тому що там люди завжди живуть з такими страхами і ризиками, але вони сильні. Вони зробили круту і ІТ-галузь, і військову. Вони навіть овочі краще вирощують у себе на піску, ніж в Україні на чорноземі. Це феноменально. Треба вчитися у сильних.

Світ стає таким мінливим зараз. Ти маєш бути гнучким, адаптивним і швидким.

– Талант – це дуже важливо. Ми як країна, роботодавці і бізнесмени, здебільшого програємо війну за таланти. Ти зробив стартап – і ти вже у Каліфорнії, далі доріжку проторять консультанти, які можуть тебе за ручку провести. У нас в Україні взагалі цієї екосистеми немає.

Мені імпонує приклад трансформації Польщі. Вона змінилася – і люди стали багатшими: ти заробляв стільки-то і міг дозволити собі те-то, а тепер заробляєш втричі більше і можеш собі дозволити втричі більше. Ось це – конкретний результат, і це те, чого люди хочуть. До 20-ти років це зайняло у них: це приклад трансформації країни з пост-совка.

Потрібно зробити так, щоб цікаво було у країну вкладати гроші. У першу чергу, верховенство права і приватна власність. Поки не буде судів – нічого не буде.

– Я відчуваю, що ми робимо проекти, які змінюють цю країну. Свою роль «Криївка» чи та ж «Львівська майстерня шоколаду», у якої є «посольства» в інших містах, зіграли. Ти заходиш до «Майстерні» у Сумах, наприклад, а там кавалок Львова, де говорять українською мовою, де смачний шоколад, де ти п’єш класну каву.

Коли ми починали бізнес, на Площі Ринок була парковка для автомобілів, а тепер там – люди, там серце міста, яке пульсує.

Демографічна проблема України – це також страх. На бізнес буде негативно впливати зменшення населення. Коли з’явився безвіз і пішла еміграція людей на захід, це вдарило по народжуваності. Це виклики, над якими треба думати, з якими треба працювати. Вони тільки починаються.

– Найбільший факап – це те, що ми бізнес «Майстерня шоколаду» закрили у Польщі. А з таких, життєвих, – коли я на Теслі їздив на Майорку. Ми зарядилися, вже виїжджали з Іспанії до Франції, і тут на ходу тріскається переднє колесо, воно прямо вибухнуло. Я дзвоню до французької Тесли, а вони говорять, що нічим мені не допоможуть: «Ви з України – нічим не можемо вам допомогти». Не викликали мені евакуатор і навіть не могли сказати, де взяти нове колесо. А воно там специфічне – 21 дюйми. Я заселився у готель у Нарбоні і бачу, що справи не буде. Але мені допоміг хлопець з рецепції готелю, подзвонив своїм кентам у BMW. І мені з Парижу пригнали два колеса 21 радіуса. 24 години – і все поставили, помили машину. Це з таких життєвих факапів, які мені запам’яталися. Бо ти заблокований, не можеш нікуди їхати, з дітьми.

– Друзі взагалі у житті важливі.

Дружба – це одне з найважливіших надбань у житті для людини.
Бізнес – це лише одне із віддзеркалень життя, де ми проводимо багато часу. Друзі важливі, тому що вони тебе підтримують, можуть тебе щиро покритикувати, коли тобі треба.

Наша Facebook-страница
Теги:
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: