Років п’ять тому – у час, який для багатьох з нас став найскладнішим, – мій знайомий знайшов сумнівний підробіток. Він вчився в технікумі, на повноцінну роботу його брати не поспішали, та й вибору було небагато. Тож хлопець ходив біля автовокзалу із прозорою пластиковою коробкою, на яку була наклеєна світлина дитини. А нижче – папірець з написом: «Допоможіть на лікування». Також були додані діагноз, назва лікарні, у якій перебуває дитина, та банківські реквізити. 

У відповідь на моє запитання, чи існують усі ці діти, хлопець чесно відповів: «Блін, та, звісно ж, ні». Куди насправді йде більша частина зібраних грошей, він не знав. Принаймні збирачі коштів багато не заробляли.

Знайомий уже за тиждень залишив цю сумнівну роботу, бо його замучила совість. Подібні організації, звісно, нікуди не зникли і продовжують існувати. Так само знаходиться молодь, що хоче трошки підзаробити та готова з чесним обличчям просити допомогти хворим дітям, дорослим, котам, собакам. Застереження щодо можливих шахраїв, які виманюють гроші, лунає навіть у вагонах метро. Проте жалісливі люди все одно вірять і хочуть допомогти.

Найстрашніше в цій справі – існування офіційно зареєстрованих фондів з гарною репутацією, які позиціонують себе як благодійні, але насправді наживаються на пожертвах. Далеко за прикладами ходити не треба: згадаємо сумнівний російський фонд «Федерація», зареєстрований у 2010 році. Його засновники влаштовували благодійні концерти за участі всесвітньо відомих зірок, а прибуток від заходів мав піти на потреби хворих дітей. Проте гроші до дітей так і не дійшли, а у фонді наголосили, що концерти проводилися лише заради привернення уваги до проблеми. 

Звіти «Федерації» ніколи не оприлюднювалися, інформацію про засновників та піклувальників знайти не так-то просто, а сам фонд неодноразово звинувачували у відмиванні грошей.

Проте справа «Федерації» далеко не наймасштабніша і не найгучніша. Нагадуємо про інші скандали, пов’язані з благодійними організаціями. Одна з найвідоміших і найсуперечливіших – «Сестри – місіонерки любові» на чолі з Матір’ю Терезою.

Хто така Мати Тереза і як вона починала свою діяльність

Аньєза Гондже Бояджиу (справжнє ім’я засновниці фонду) народилася в Північній Македонії в католицькій родині. У 18 років переїхала до Ірландії і вступила до чернечого ордену «Ірландські сестри Лорето». Незабаром змінила ім’я на Тереза – на честь канонізованої черниці. 

Згодом орден направив Терезу до Калькутти, де вона протягом 20 років викладала в жіночій школі. У 1948 році Аньєза заснувала спільноту сестер – місіонерок любові. Метою спільноти проголошувалося створення шкіл, притулків, лікарень для тих, хто цього потребує.

Близько 10 років організація не була надто відомою, але все змінило знайомство Терези з телевізійним журналістом Малкольмом Маггериджем. У 60-х роках він зацікавився християнством, хоча до цього вважав себе агностиком, працював над збіркою статей та есе про віру (книга Jesus Rediscovered була опублікована в 1969 році), зневажав  «сексуальну розпусту» та виступав проти протизаплідних пігулок. Мати Тереза, до речі, контрацепцію також заперечувала. А ще виступала проти абортів, навіть якщо дівчина чи жінка завагітніла від ґвалтівника.

Маггеридж почав популяризувати Терезу і навіть присвятив їй книжку Something Beautiful for God. А Тереза популяризувала самого Маггериджа, зробивши його всесвітньо відомим журналістом. У 60-х фонд благодійниці набирав усе більшої популярності, католики з усього світу готові були жертвувати кошти на користь сестер-місіонерок. 

CNS photo courtesy Missionaries of Charity)

Розширення діяльності. Критика

Організація вийшла за межі Індії: філіали почали з’являтися в інших країнах. Мати Тереза завойовувала нових прихильників.

Багато людей дійсно вважали її янголом. У 1979 році Тереза отримала Нобелівську премію «За діяльність у допомогу людині, що страждає».

У 90-х роках почала лунати жорстка критика на адресу благодійниці.

Головний редактор британського медичного журналу The Lancet Робін Фокс в 1991 році відвідав притулок організації, розташований у Калькутті.

Фокс був неприємно вражений: у притулку, який сама Мати Тереза називала будинком помираючих, він побачив хворих, які лежали поруч один з одним на матрацах, медсестер, що стерилізували шприці тільки проточною водою, відсутність необхідної кількості знеболювальних. Більшість сестер не мали медичної освіти і могли дати хворим невідповідні ліки.

Фокс відзначив, що бачив доглядальниць, які були лагідними та втішали пацієнтів, і дякував їм за це. Проте проблеми антисанітарії та поганого утримання від цього не зникали.

Фото Eddie Adams/AP/ТАСС

Були й інші нюанси: наприклад, усім хворим голили голову. При тому що для індійських дівчат та жінок поголена голова – це осоромлення. А помираючих Тереза нерідко хрестила, не питаючи в них дозволу. 

У 1994 році світ побачила документальна картина «Янгол з пекла», присвячена діяльності Терези. Над нею працювали журналісти Кристофер Хітченс і Тарик Алі. Документалка висвітлювала проблеми утримання хворих у притулках, заснованих благодійницею, та її зв’язок із неоднозначними персонами: сумнівними політиками та бізнесменами.

Мати Тереза тісно спілкувалася з президентом Гаїті Жаном-Клодом Дювальє, якого неодноразово підозрювали у використанні корупційних схем заради привласнення грошей народу. Проте Тереза захищала політика і казала, що він піклується про своїх людей. Підтримувала благодійниця й Індиру Ганді, коли остання після вимоги суду піти у відставку встановила у країні диктатуру. 

Тереза висловилася за висування на Нобелівську премію письменника Лісіо Джеллі, який очолював масонську ложу Propaganda Due. Учасників комьюніті звинувачували у вбивствах та гучних корупційних справах на території Італії. Крім того, ложа співпрацювала із неофашистським італійським рухом.

З різкою критикою діяльності Терези виступав індійський лікар та письменник Аруп Чаттерджі. Якийсь час він працював в одному з будинків благодійниці і знався на її фінансових справах. Чаттерджі наголошував, що більша частина коштів, які надходять до спільноти, витрачається не на лікування хворих, а на місіонерські роботи й потреби. До того ж організація Терези, будучи найвідомішою, навіть не входила до числа 200 найкрупніших у Калькутті. Для порівняння: організація «Асамблея Бога» допомагала 18 тисячам бідняків щоденно.

До Терези залишається багато запитань. Не можна не згадати про її ствердження, що хворі мають страждати, як страждав Ісус. За свідченнями очевидців, благодійниця не особливо переймалася відсутністю знеболювальних у своїх закладах. Сама їздила лікуватися до Каліфорнії у першокласну клініку, не захотівши отримувати медичну допомогу у своїх же закладах. Також у великій праці, де зібрані свідчення про Терезу з різних джерел, згадується про сумнівне розпорядження грошима благодійного фонду. У розслідуванні німецького журналу Stern ідеться про те, що лише 7% коштів, які надходили до фонду, йшли на благодійність. Решта ж залишалася на приватних банківських рахунках (і рахунку Терези в тому числі).

Те, що Мати Тереза дійсно допомогла багатьом людям, – факт. Те, що в її фонді все було не так прозоро, – теж. Чи була Тереза гідна Нобелівської премії та канонізації – питання, яке досі залишається відкритим.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram