Cпецпроекти

Після народження третьої дитини у мене діагностували рак. Тепер я допомагаю людям з цим діагнозом


Привіт. Мене звати Дарина, і я маю рак. Я вже бачу, якими великими стають ваші очі, тому що в мене занадто гарний вигляд як на людину з раком. Хоча мені особисто не дуже зрозуміло, який саме вигляд повинен бути в людини, яка має рак.

Це я вам ще не сказала свій вік, адже в 36 я справляю враження значно молодшої, а якщо дізнаєтеся, що в мене троє дітей, то я точно почую: «Та ну, і що, всі твої?» Так, мої! Мною народжені і вигодувані моїми ж грудьми.

От саме після годування третього сина я знайшла ущільнення і як жінка, яка несе відповідальність за своє здоров’я, звернулася до профільного спеціаліста. Мені ставили різні діагнози, лікували мазями та крапельками та відпускали додому на три місяці, оскільки нічого страшного лікарі не знаходили. Так  минуло два роки, поки моє ущільнення не змінилося в розмірах та формі, і я врешті почала хвилюватися. Лікар запропонував провести операцію безпосередньо в його кабінеті на кушетці, але про всяк випадок відправив до Національного інституту раку.

Туди я потрапила через три тижні, в мене ж нічого страшного – я і не поспішаю. «Де ви були всі ці роки? У вас рак молочної залози другої стадії», – слова, які прозвучали для мене дивно. В сенсі? До лікаря ходила. Ось мої документи. Але я вже не могла  заперечити того факту, що в мене онкологія.

Мені видали папірець із написом «Залозова карцинома», і я собі тихенько сіла на стільчик в
інституті раку та почала ґуґлити. Після перших трьох сайтів хотілося вмерти прямо там, так само тихо. Але я подумала: ні, треба хоча б точний діагноз дізнатися.

У той момент я навіть не могла усвідомити, що на мене чекає. Я не знала, що втрачу праву молочну залозу, яйники, можливість мати дітей, отримаю супутні діагнози та гормональне лікування на 10 років. Я мала плани, домовленість про роботу, мрії, які я вже ніколи не втілю в життя. Але на сьогодні я жива. І крапка.

Звичайно, я мала вибір – здатися, стати жертвою, звинувачувати всіх навколо або жити, боротися із захворюванням та обставинами і стати щасливою, незважаючи ні на що. Очевидно, що я обрала другий варіант.

Мій внутрішній стан сьогодні – це результат моєї роботи. Як я живу, який маю вигляд, як ставлюся до ситуацій. А це, повірте, був тернистий шлях. Я ніяк не могла прийняти хворобу, тішила себе думками, що все швидко мине, моє життя стане таким, яким було до діагнозу, я вживала багато алкоголю та пройшла через депресію.

Я мала три операції, на моєму тілі понад пів метра шрамів, але я намагаюся прийняти те, що не можу змінити, і полюбити те, що зі мною назавжди. Я й досі жінка, прекрасна жінка.

Звичайно, я не завжди була така крута. Раніше, коли я бачила лису та худу людину, то боялася говорити слово «рак» вголос, а якщо вона ще була в медичній масці, – я переходила на інший бік вулиці. Змінити своє ставлення я змогла, лише пройшовши шлях онкопацієнтки.

Тому зараз я – громадська діячка у сфері онкології і докладаю зусилля, щоб ви перестали боятися слова «рак». Якщо поґуґлити, то навіть можна знайти мої фото після мастектомії зі шрамами, адже я дуже хочу підтримати тих жінок, які почули діагноз «рак молочної залози», і сказати їм: «Я з тобою!»

Насправді в цьому діагнозі було і щось гарне. Я знайшла подругу, про яку давно мріяла, яка була моєю загубленою половинкою. Вона – моя сестра по діагнозу і сестра по духу, разом з нею ми вирішили створити проект Soul Sisters, адже ми змогли знайти підтримку одна в одній і хотіли поділитися цим з іншими жінками, які тільки почули свій діагноз. Ми не знали, чого саме хочемо, ми не знали, куди конкретно рухаємося, але ми точно знали, що це необхідно.

Ми почали говорити. Говорити багато, голосно та наполегливо. Ми вирішили, що найдієвіший спосіб боротьби зі страхом – це знання. Тому наша головна мета – зробити рак зрозумілим. Ми навіть слово нове вигадали – «канцеросвіта», щоб точно одразу було все зрозуміло. Разом з тим знання допоможуть онкопацієнту/-ці бути обізнаними у своєму діагнозі та ставати суб’єктом взаємовідносин із лікарем.

На сьогодні ми вже наче дорослі. Ми – офіційно зареєстрована громадська організація, що має проекти, бухгалтера та розрахунковий рахунок.

Ми довго шукали «свій» проєкт, який був би якірним і залишився б після нас. Для нас таким
проєктом став рівний консультант в онкології. Це людина, яка має досвід життя з діагнозом, адаптувалася до нього, лікувалася та пройшла спеціальне навчання з онкопсихологами і консультує тих, хто тільки зіштовхнувся з діагнозом.

На сьогодні ми маємо чотирьох таких консультантів та групи взаємопідтримки, де пацієнти діляться своїм досвідом, інформацією та підтримують один одного. Модераторами виступають рівні консультанти.

Для реалізації наших ідей ми потребували фінансування, тому створили соціальне підприємство Soul Sisters Shop. Це товари зі змістом, адже всі гроші від продажів йдуть на діяльність громадської організації. Там можна купити для себе або людини, яка лікується, футболки  зі словами підтримки чи мотивації, хендмейд-товари, листівки. Також ми маємо особливі товари, гроші від продажу яких повністю йдуть на лікування конкретної людини. Усі хендмейд-товари виготовлені ось цими ручками, зверніть увагу – зараз там багато теплих шапочок!

Купуючи товари зі змістом, ви приєднуєтеся до нашої великої мрії.

Правда, офіційно нас все ще двоє, тому не питайте, як ми все це встигаємо.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: