10 мітів про людей з інвалідністю
Існує безліч упереджень щодо людей з інвалідністю. Упередження виникають через низький рівень інформованости, через страх перед незвичним і незрозумілим. Також на сприйняття людей з інвалідністю впливають стереотипи, від яких давно час позбуватися.
3 грудня – день інформування суспільства про людей з інвалідністю. Мета – не святкувати і не викликати співчуття до людей з інвалідністю, а проінформувати. Разом із ГО «Бачити серцем» ми вже робили тест про ввічливе та тактовне звертання до людей з інвалідністю, а у цей день підготували добірку найпоширеніших мітів щодо людей з інвалідністю.
Міт 1. Люди з інвалідністю користуються тільки колісними кріслами, їм потрібні пандуси і можливість безперешкодного проїзду в місті – цього цілком достатньо
Ні, не достатньо. Крім людей, які мають певну форму фізичної інвалідности й справді користуються колісними кріслами, є ще безліч інших, які можуть ходити. Це люди із синдромом Дауна, розладами аутичного спектру, вродженими і набутими порушеннями розвитку, деякими формами ДЦП. І це теж не все.
До речі, пандуси, підйомники, ліфти часто не є зручними для людей з інвалідністю. Деякими пандусами такі люди, наприклад, не можуть піднятися самостійно. При проєктуванні нових споруд потрібно передбачати зручні пандуси та інші можливості доступу для людей, які користуються колісними кріслами.
Міт 2. Люди з порушеннями розвитку нічого не відчувають і не розуміють
Почуття мають всі люди без винятку. Люди з особливостями ментального розвитку так само сумують і радіють, люблять і ненавидять, почуваються в безпеці або нервують. Іноді свої емоції вони виражають бурхливо, голосно, при цьому завжди відкрито і щиро. Якщо люди з порушенням розвитку входять до спільноти, в якій важливо виражати свої почуття у якийсь конкретний спосіб, вони можуть цього навчитися. Варто лише їм допомогти.
Міт 3. Людям з інвалідністю постійно потрібна допомога, найчастіше фінансова
Гроші – далеко не основна потреба людей з інвалідністю. Для багатьох найважливішою є потреба в спілкуванні. Хтось страждає від самотности й неможливости часом вибратися з дому, тому проста розмова з кимось уже робить людину щасливою.
Міт 4. Діти з інвалідністю народжуються тільки в неблагополучних сім’ях
Деякі люди думають, що понад 90% дітей з інвалідністю – діти алкоголіків чи наркоманів. Поширений стереотип, що у здорової людини така дитина не народиться. За релігійною версією цього міту, дитина з інвалідністю народжується тільки у гріховних батьків.
Здоров’я матері й батька – важливий фактор, але не вирішальний. Часто трапляються мутації, які не можна передбачити чи запобігти їм. Є безліч непередбачуваних генетичних і хромосомних змін, ускладнений перебіг вагітности або перенесені інфекційні захворювання матері, лікарські помилки тощо. Важко підрахувати кількість факторів, які можуть (або не можуть) впливати на те, якою народиться дитина. Хлопчик або дівчинка з інвалідністю може народитися в абсолютно благополучній родині у здорових людей.
Дитина з інвалідністю – це не кара Божа, не покарання, не непідйомна ноша на все життя. Це насамперед Дитина.
Міт 5. Люди з інвалідністю заразні
Багато хто досі думає, що можна заразитися інвалідністю від іншої людини. Це такий же міт, як можливість заразитися раком повітряно-крапельним шляхом.
Синдром Дауна та будь-який розлад аутичного спектру не заразні. Не заразні й ДЦП, порушення слуху і зору і будь-які порушення розвитку. Через брак інформації про те, чому і як виникає інвалідність, продовжують існувати подібні міти про «зараження».
Міт 6. У людей з інвалідністю невелика тривалість життя, вони є тягарем для суспільства, бо не приносять жодної користи
Люди з інвалідністю живуть доволі довго. Тривалість їхнього життя залежить від багатьох факторів, як і тривалість життя людини без інвалідности. Щодо користи для суспільства – є чимало прикладів, коли люди з інвалідністю працюють та займаються громадською діяльністю і коли люди без інвалідности зовсім не працюють.
Люди з інвалідністю нерідко мають таланти, можуть успішно працювати програмістами/-ками, журналістами/-ками, дизайнерами/-ками тощо. Серед людей з порушеннями розвитку немало тих, хто може ідеально поратися по господарству, наводити в домі порядок, доглядати за тваринами.
Міт 7. Люди з інвалідністю повинні мати величезну силу волі, сміливість і мужність, щоб жити зі своїм діагнозом
Людина, яка має інвалідність, часто живе звичайним життям: дорослішає, вчиться, працює, робить покупки, сплачує рахунки, займається спортом, радіє, сумує та любить. Загалом в інвалідності немає жодного героїзму. Діагноз не означає, що весь світ щось винен цій людині. Та людини з інвалідністю точно не варто боятися, обходити стороною, ігнорувати. Зовсім навпаки: можна і потрібно пропонувати свою допомогу, підтримку і навіть дружбу.
Міт 8. Якщо діти з інвалідністю навчатимуться у звичайній школі, здорові діти деградуватимуть
Після прийняття закону про інклюзію до державних і приватних шкіл почали приймати дітей з інвалідністю. Школи були до цього не надто готові. Не було викладачів, які допомогли б адаптувати шкільну програму для таких дітей (усе це починає поступово з’являтися тільки зараз). Але найскладнішою виявилася неготовність батьків звичайних школярів приймати інших дітей.
Швидкість розвитку дитини і засвоєння інформації не залежать від того, що поруч буде інша дитина з порушенням розвитку або з інвалідністю. Навпаки – дитина навчиться допомагати, підтримувати і співпереживати.
Міт 9. Люди з інвалідністю не повинні створювати сім’ї та виховувати дітей
Інвалідність – це не порок, не кінець життя, не привід відмовитися від мрій і бажань та створення сім’ї. Люди з інвалідністю здатні бути батьками та виховувати дітей. Є безліч історій, які це доводять. Згадаймо хоча б Ніка Вуйчича, який щасливий у шлюбі і разом з дружиною виховує чотирьох спільних дітей. Всі ці історії об’єднує безмежна любов.
Міт 10. Дитина з інвалідністю точно народиться в жінки, якщо вона стає мамою вже «у віці», далеко після 30-ти
Досі поширений міт, що жінці варто народжувати дітей лише до 30 років. Іноді його навіть підтримують лікарі «старої закалки». Цей міт уже спростували, але в нас він залишається жити, як і лякалки «пізно народиш – дитина точно буде з інвалідністю». Ризики при пізній вагітності справді зростають, та це не означає стовідсоткову вірогідність появи на світ дитини з порушеннями розвитку.
