Cпецпроекти

Бандура, робота в Китаї та «Голос країни». Інтерв’ю з Мариною Круть


57

Тендітна дівчинка з надзвичайно довгими пальцями та суворим прізвищем Круть. Дівчина з надзвичайно простої української родини, яка у 18 років взяла свою бандуру та поїхала працювати в Китай. Дівчина, яка зі своїм інструментом обійшла всі можливі та неможливі конкурси, взяла учать у 9-му «Голосі країни», об’їздила майже всі континенти та підкорила сотні сцен.

Тендітна українка з надзвичайно великою бандурою у руках. Ще сама майже дитина, вона навчає музики дітей із малозабезпечених сімей та мріє створити музичну школу, щоб масштабувати цю круту ініціативу.

Їі місія – популяризувати Україну та українські культурні здобутки у світі, її мрія – щоб бандура стала популярним музичним інструментом, і діти із задоволенням навчалися грати на ній. Знайомтесь: Марина Круть, українська артистка, музикантка, бандуристка, громадська активістка та надзвичайно крута особистість!

Коли я дивлюся на твої пальці, мені здається, що ти народилася для того, щоб грати на музичному інструменті. Скажи, чи є якісь особливості, що свідчать про схильність до музики?

Я не вірю в силу таланту. Мільйони талановитих. Вірю в наполегливість. І все. Тому пальці, може, й створені, для того щоб грати,  може, навіть і схильні до музики. Та це ніяк не допомагало мені. Навпаки – мені вони здаються задовгими для цього інструменту. Мої пальці – це більше фортепіанна схильність. А от найголовніше, що мотивує їх перебирати струни, – це скотч або лейкопластр зазвичай. Він допомагає з’єднати мої і штучні нігті, які простою мовою виконують функцію медіатора для гітари. Загалом манікюр цілком добре тримається, якщо не маю велику завантаженість, а я її маю рідко. Тому я і манікюр – антоніми.

Як ти дотягла з бандурою до великої сцени. Вона ж реально нереально важка, це ж не скрипку носити…

Я ношу бандуру з дитинства. Зараз навіть не відчуваю її ваги. Я виросла в робітничій сім’і, і носити важкі речі не було для мене дивиною. Загалом стараюсь вести активний спосіб життя і постійно кудись ходити. Балет, плавання, зал, йога – практикуємо, вміємо.

Як справи з твоєю школою для дітей із малозабезпечених сімей. Чи кудись воно зсунулось?

Я за чесність. І зараз моя чесність полягає в тому, що я не хочу займатися чимось на половину. Прийде час, і я матиму більший багаж досвіду, для того щоб його передати. Наразі вчуся сама. Тому думаю, що вчити когось – зарано. Маю що сказати у музиці. Маю надію згодом передати це і дітям. Всьому свій час.

Як тебе сприймають колеги-музиканти? Бандура – це трендово? Чи стикалася з булінгом у дитинстві типу це немодний інструмент?

У дитинстві булінгу як такого не було, можливо, були елементи, та, скоріше, це було просто немодно, і тільки амбіціями вчителів діти не покидали цей інструмент. Музиканти думають: так багато струн значить так важко грати. Ні, значення не в кількості, а в якісному вкладенні сенсу в ці струни.

Як тебе сприймають за кордоном?

За кордоном простіше з однієї простої причини – їм не потрібно розвіювати ніяких стереотипів, які існують у нас зі сприйняттям цього інструменту. Бандура для іноземців завжди новина і захоплення – щирість, чесність, ніжність.

Чи можна заробити гроші для пристойного життя, граючи на бандурі?

Можливо все. Ти можеш зірвати куш, а можеш бути «зіркою на мінімалках». Грань тонка. Та це можливою. Легкі гроші – не моя історія . Усе досягається крок за кроком. Інколи хочеться стабільности і звалити на роботу. Інколи тішусь сама. Особисто я рада заробляти, можливо, невеликі гроші, але своєю улюбленою справою .

Чи є у твоїх персональних ціннностях щось особливе, що ти несеш світові, крім суто розвитку музичної культури?

Загалом я б хотіла своїм прикладом довести, що в цьому світі можливо все. Можливо – все.

 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: