Історії бездомних із гепіендом: Вова, який жив на вулиці шість років
Щочетверга ми публікуємо матеріали про допомогу людям, які в певний період опинилися на самому узбіччі життя. Йдеться про бездомних, яких в Україні щонайменше 16 тисяч. За неофіційною інформацією їх значно більше.
Вони ночують у підвалах та на вулиці, збирають пляшки, щоб здати і мати можливість купити їжу, сидять біля вокзалів із простягнутою рукою. Підходять і, опускаючи очі, просять дати трошки – на їжу. Деякі не знаходять сил боротися за повернення до нормального життя та спиваються. Це не дивно: люди ламаються, коли в них ніхто не вірить, ніхто їм не допомагає. Допомога надважлива – навіть підтримка і людяне ставлення можуть врятувати.
Допомогою бездомних займається український проєкт «Сука-жизнь». Його автор починав із фотографування людей, які не мають житла, і публікацій світлин в інстаграмі. Потім проєкт перетворився на благодійний: засновник усвідомив, що має потребу допомагати людям, що він не може цього не зробити.
Розповідаємо історію людини, яку проєкт врятував від поневіряння на вулиці.
На світлині – вже колишній бездомний Вова. Він провів на вулиці близько шести років. За цей час Вова пережив немало горя: важкі роботи, пограбування, травми (порвав зв’язки в коліні, коли спускався в люк, щоб переночувати на теплотрасі), неможливість знайти нову роботу через стан здоров’я, скитання вулицями в надії знайти притулок.
Засновник проєкту «Сука-жизнь» зустрівся з Вовою, коли його тільки-но виписали з лікарні. Вова не мав ні їжі, ні необхідних медикаментів. Бездомний був радий, коли йому купили поїсти та потрібні ліки, та від милиць, які йому також були потрібні, відмовлявся – вважав це занадто дорогою покупкою. Вова мав звичайні милиці, та йому необхідні були пахвові. Він взагалі сором’язлива людина: коли засновник проєкту знайшов людей у рідному місті Вови, які могли б його прихистити на певний час та допомогти з відновленням документів, він почав відмовлятися. Сказав, що не хоче бути тягарем для незнайомих людей, совість не допомагає погодитися.
Пошуки роботи для Вови тривали безрезультатно: ніхто не хотів працевлаштовувати людину без документів, та ще і з травмованою ногою. Вова збирав і здавав склотару, щоб заробити собі на їжу та ліки. Його знову спіткало лихо: під час ходи милиця застрягла між бетонними плитами, Вова впав та сильно пошкодив стегно. Засновник проєкту навідував бездомного в травматології. Тоді вже Вова погодився на купівлю милиць, бо без них було зовсім ніяк.
Завдяки «Сука-жизнь» Вова знайшов тимчасовий притулок. Він якийсь час жив у Будинку Милосердя в Києві. Там було тепло, смачна їжа, можливість прийняти теплий душ та взяти детективи, які Вова із задоволенням читав. Засновник проєкту привозив йому їжу. Вові подобалося в притулку: він спілкувався з іншими мешканцями, радів доступу до літератури та йшов на поправку. Вова навіть хвалився, як він набрався сил та може стояти без милиць. Коли він лише потрапив до притулку, то не міг навіть самостійно повернутися, оскілька шийка стегна була зламана.
Щоб повністю повернутися до повноцінного життя, Вова мав відновити документи. Він подав заяву і отримав відповідь: він повинен поїхати до міста, де отримував паспорт. Це місто Токмак (Запорізька область). Вова погодився поїхати, вже почали шукати спосіб, як його краще довести – пересувався він і досі не дуже.
Доки обирали варіанти перевезення Вови, відгукнулися його родичі – сестра та племінниця. Шість років тому Вову затаїв на них образу та втік, а при зустрічі із засновником проєкту розповів не до кінця правдиві речі про рідних. Насправді він сумував. Часто згадував про них і думав, чи вийде з ними колись побачитися. Сестра та племінниця Вови теж шукали його всі ці роки. Вони понад усе мріяли його знову побачити, повернути до родини. Знайти Вову вдалося випадково: син племінниці побачив у сторіз пост і показав його родичам. Після цього вони почали наввипередки писати засновнику проєкту: казали, що довго шукали Вову, що сильно його люблять та чекають на нього.
Після 14 годин дороги Вова нарешті побачив близьких – вперше за шість років. Він плакав. І родичі плакали: від хвилювання та від щастя, що Вова нарешті повернувся додому.
Засновник проєкту супроводжував Вову під час повернення додому та провів день разом з родиною, яка нарешті була в повному складі. Усі пили чай, дивилися старі альбоми та багато розмовляли про те, як буває потрібна допомога і скільки у світі насправді добрих людей. І ще про багато-багато всього.
Після повернення додому Вова почувався щасливим. Це було видно з того, як він говорить про повернення, як радий бачити сестру, племінницю та великих і маленьких онуків сестри. Розлучиться він з родиною зовсім ненадовго: після отримання документів повернеться до Києва, щоб зробити операцію на меніску. Хірург-ортопед погодився зробити Вові операцію безкоштовно, а гроші – 15 тисяч гривень – потрібні лише на покриття матеріалів, оренду операційної та палати. Операція допоможе Вові стати на ноги та нормально ходити.
Засновник проєкту про історію Вови:
У кожного з нас бували проблеми в родині, образи та розчарування, біль і втрати. Кожний долає їх так, як вміє та відчуває. Я не втручався в сімейні справи та не з’ясовував, чия правда. Ви самі все зрозумієте, якщо побачите відео зустрічі Вови з рідними. Слова будуть зайвими.
Вдячний кожному з вас, хто вірив у мене, в проєкт, давав сили не вигоріти, не скласти руки, не відступити. Завдяки вашій енергії та вірі в те, що я роблю, я не залишив Вову – ні тоді, коли він рік назад відмовився їхати відновлювати документи, ні через рік, коли він знову потрапив у біду та зламав стегно. Ми пройшли це разом з ним і з вами. Це було того варте.⠀
Ця історія показала мені, як складно добрій та розумній людині відкритися та повірити бодай у щось, якщо вона перебуває на краю життя та смерті щодня. Як важко людині, яка розчарувался в усьому та всіх, роками скиталася по підворотнях і вокзалах, не здаватися та залишатися собою – охайним, вихованим чоловіком попри все.
Дякую всім, хто стежив за розвитком цієї історії понад роік та підключався, допомагаючи чим може. До речі, один з ваших репостів у сторіз побачив племінник Вови, завдяки чому пазл склався.⠀
Дякую за найкраще із сотень відряджень у моєму житті.⠀
Від нас:
Так, звичайний репост може допомогти врятувати чиєсь життя. Тож не знецінюйте дієвість поширення інформації в соцмережах: саме завдяки цьому можна охопити багато людей. Серед яких точно знайдуться ті, хто може допомогти, – прихистити бездомну людину на певний час, купити їй їжу чи ліки, посприяти відновленню документів чи пошуку роботи тощо.
Світ врятують наші спільні зусилля.
Сподіваємося, що небайдужих ставатиме все більше.
