Історії трудолюбів. Ольга Алфьорова, 35 років працює архітекторкою
Сьогодні якщо ти працюєш на одному місці роботи більше 3-5-ти років, на тебе із зацікавленням дивляться: тебе що, все влаштовує? Всі добре запам’ятали вислів «Хто не змінився — той програв» і змінюються так стрімко, як і світ навколо. Ми вільно змінюємо сфери, компанії, професії. Винятком стають якраз ті, хто присвячує одній справі десятки років, не втрачаючи при цьому інтерес і бажання розвиватися далі.
Разом з БФ «Життєлюб» ми продовжуємо спільний проєкт — «Історії трудолюбів», у межах якого розповімо історії 4-х героїв — 4 професіоналів-життєлюбів. Якщо скласти їхній загальний робочий стаж, вийде 150 років у покликанні. Музейна справа, архітектура, викладання та сфера обслуговування — кожен йде своїм шляхом. Але цілі схожі: жити повним життям і приносити користь, незважаючи на вік, кризи і втому.
Сьогодні наша друга героїня — Ольга Алфьорова (60 років), яка продовжила династію архітекторів та вже 35 років щаслива у своїй професії.
Вільний від роботи час Ольга проводить зі своєю улюбленицею – вівчаркою Альмою. Альма закінчила школу і отримала статус «собаки компаньйона». Щоб не втратити навички, із собакою потрібно займатися постійно, тож і зараз уроки не припиняються. За першої нагоди Ольга з Альмою виїжджають на природу, на дачу. Душевні зустрічі з друзями, посиденьки біля вогню – приємні моменти в колі добрих цікавих людей.
Ольга намагається якомога більше подорожувати. Займалася гірськими лижами, тому побувала на багатьох відомих гірськолижних курортах: Словаччина, Австрія, Швейцарія. Бувала в Іспанії, Туреччині, Єгипті, але Ользі більше подобаються північні країни. Дуже захопили своєю природою і самобутністю Нідерланди, Бельгія, Норвегія. Щоб отримати повне уявлення про цей північний регіон, мріє поїхати до Ісландії.
Раніше, крім гірських лиж, Ольга займалася альпінізмом. Підкорила всі вершини Кавказських гір, а також піднялася на Ельбрус (5 642 м). Тепер це захоплення переросло в піші походи і невеликі сходження на карпатські вершини. Ольга має дорослого сина, але статус бабусі поки не отримала.
Хто ви за освітою?
Архітекторка. Я закінчила Київський інженерно-будівельний інститут.
Як давно ви працюєте на цьому місці? Чи відразу знайшли себе в професії, чи були пошуки?
У Архітектурному бюро «Архиматика» я працюю майже 10 років. До цього понад 25 років пропрацювала в Київпроєкті. Пошуків професії у мене не було. Я народилася в сім’ї архітекторів і продовжила династію. Ще з молодшої школи я знала, що буду архітектором. Чим займалася мама, мені було не дуже цікаво, тому що вона працювала в напрямку масової архітектури, а тато мав більш творчу роботу. Він був містобудівником. Архітектуру я не залишала ніколи, хоча були періоди, пов’язані з економічною нестабільністю в нашій країні, коли доводилося підробляти. Це було за часів перебудови. Тоді на зарплату інженера неможливо було прожити, тому доводилося працювати додатково.
Чи вважаєте ви свою роботу покликанням?
Так, я в цьому впевнена. Вважаю, що це найкраща професія з усіх можливих. Принаймні для мене.
Що ви вважаєте найскладнішим і найрутиннішим у вашій роботі?
Найскладніше — це навіть не сама інженерна робота, а, швидше за все, переконати замовника в доцільності і правильності твоїх рішень. Це найголовніше, найскладніше і найвідповідальніше. Придумати можна все що завгодно, а побудувати можливо тільки на гроші замовника. Його потрібно «заразити» своїм проєктом, зробити так, щоб він повірив у твою ідею і в правильність усіх твоїх рішень.
А рутинної роботи завжди багато, й наша — не виняток. Особливо, коли відбувається проєктування величезних об’єктів, у кресленнях багато повторів, багато дрібниць. Навіть незважаючи на те, що це індивідуальне проєктування.
Який момент у роботі вам приносить найбільше професійне задоволення? Чим ви пишаєтеся?
Найбільше задоволення — це, звичайно, оцінка споживача. Коли випадково десь в транспорті краєм вуха чуєш обговорення житлового комплексу, який ти проєктувала. Коли люди зауважують позитивні моменти, над якими ти працювала, старалася і домоглася результату. Це дуже радує і надихає. І загалом будь-який архітектор з побудованими об’єктами має почуття задоволення і навіть гордости. Тому що вийшло втілити в життя ідею, що далеко не у всіх виходить. Тому найбільша гордість — коли щось побудовано, коли будівля працює, як ти задумав.
Чи не хотілося вам різко змінити напрям у професійному плані?
Сьогодні, коли навколо стільки можливостей різких і швидких змін у професійному плані, моя відповідь може здатися навіть дивною, але мені ніколи не хотілося змінити свою професію. Навіть коли доводилося займатися додатковим заробітком, мені дуже не хотілося кидати архітектуру. І я зробила все, щоб залишитися в професії.
Далеко не всі можуть похвалитися тим, що раз і назавжди ще в дитинстві обрали свій професійний шлях. Часто ми пробуємо, шукаємо, усвідомлюючи себе. І іноді буває так, що бажання змінитися професійно приходить вже в поважному віці. Для цього БФ «Життєлюб» організували проєкт «Трудолюб», який допомагає в перекваліфікації та працевлаштуванні людям 50+. Ніхто не стане заперечувати, що люди в «золотому» віці повинні мати гідну і улюблену роботу, а також рівні права при працевлаштуванні.
Тому якщо вам 50+ і ви стикаєтеся з дискримінацією за віком при пошуку роботи, відправляйте своє резюме на пошту ia.trudolub@gmail.com з темою листа «Я — трудолюб». Компанії, які хотіли б приєднатися до фонду «Життєлюб» і стати авторами великих соціальних змін, пишіть на пошту ia.trudolub@gmail.com з темою листа «Вакансія для трудолюба».
Фото – Олександра Зборовська
