Cпецпроекти

Культура пам’яті. 6 визначних меморіалів, які розповідають про трагедію Голокосту


75 років назад в’язні найбільшого табору смерті – Аушвіцу – отримали довгоочікувану свободу. Цей день увійшов до історії як кінець масових вбивств євреїв і інших невинних жертв нацистського режиму. Тож сьогодні, 27 січня, весь світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 

Чи можна зрозуміти та осягнути весь жах Голокосту? Офіційна кількість жертв складає 6 мільйонів людей – як можна осмислити цю цифру? Запитання риторичне. Однак необхідно пам’ятати цей феномен, щоб у жодному разі не допустити повторення трагедії. Пам’ятники, присвячені жертвам Голокосту, мають одну основну мету – нагадати та не дати забути про велику помилку людства. Ми обрали кілька історій, які розповідають меморіали трагедії в різних куточках планети.

Меморіал убитим євреям Європи, Берлін

2 711 сірих бетонних блоків здалеку нагадують кладовище, а якщо підійти трохи ближче – лабіринт. Плити розділяють вузькі та довгі проходи, якими ви вимушені рухатися на самоті, адже стежки затісні для двох людей. Шлях може виявитися тривалим (площа меморіалу – понад 4 000 квадратних метрів), а бетонні плити різної висоти швидко викликають відчуття клаустрофобії, неприємної замкнености простору. 

Пітер Айзенман, архітектор-деконструктивіст і автор проєкту меморіалу, навмисне зробив акцент на емоційній складовій. Відвідувач повинен самостійно зануритися в атмосферу страху та безвиході, на яку були приречені в’язні концтаборів. 

Однак пам’ятник не має жодних візуальних або текстових алюзій до трагедії Голокосту: якщо не знати історію споруди, то легко прийняти її за скульптурний парк або інший туристичний атракціон. Так і відбувається: інколи меморіал використовують для гри в хованки, для пікніків або ж фотосесій. Численні веселі селфі були гостро розкритиковані в проєкті митця Шахака Шапіра «Yolocaust». Шапір знайшов у соцмережах світлини людей на тлі бетонних плит, де моделі танцюють, недоречно позують або стрибають, і поєднав ці фото з архівними матеріалами з концтаборів.

Питання про відсутність символізму в пам’ятнику поставало вже давно, хоча висловлювання Шапіра й було найгучнішим. Насправді ж більшість туристів не знають, що під меморіалом розташований величезний інформаційний центр і виставка, де експоновані матеріали про жертв Голокосту.    

Меморіал гомосексуалам – жертвам нацизму, Тель-Авів 

Під поняттям Голокосту розуміють не лише гоніння на євреїв (для цього є вужчий термін – «Шоа»), але й переслідування та знищення людей за іншими ознаками. «Неповноцінними» нацисти також вважали ромів, людей із психічними захворюваннями, а також представників ЛГБТ. Так, у нацистських концтаборах близько 15 000 людей були вбиті за сексуальну орієнтацію. 

Тель-Авів став першим ізраїльським містом, де відкрили такий меморіал. У парку розміщено три трикутники, виконані з рожевих бетонних плит. Ця форма обрана невипадково – у концтаборах геям нашивали рожеві трикутники на роби.  

Пам’ятники ЛГБТ-жертвам нацистів встановлені також у Берліні, Амстердамі, Сіднеї та Сан-Франциско. 

Взуття на річці Дунай, Будапешт

На набережній у Будапешті стоїть шістдесят пар різноманітного взуття сорокових років: черевики робітника заводу, елегантні жіночі підбори, маленькі дитячі капці. Ця інсталяція красномовно нагадує: Голокост зачепив усіх, незалежно від статі, віку або посади.

Жертв масових розстрілів перед стратою місцеві нацисти змушували зняти взуття, щоб потім його продати або забрати собі. Береги річок обирали також невипадково: так не потрібно було прибирати й ховати тіла вбитих.

Меморіал «Кіндертранспорт – Прибуття», Лондон

Ще перед початком Другої світової Велика Британія прийняла понад 10 000 дітей-євреїв із території нацистської Німеччини. Операція полягала у вивезенні неповнолітніх, які перебували в скруті: батьки деяких дітей уже були в концтаборах, інших – ще переслідували та арештовували. Після приїзду до Британії волонтери розподіляли дітей у нові сім’ї. Частіше за все зі своїми рідними батьками врятовані «Кіндертранспортом» прощалися назавжди. 

Франк Майслер – один із дітей, кого привезли до Лондона в 1939 році. Його батьків заарештували через 3 дні після від’їзду Франка, а через кілька років стратили в Аушвіці. Особиста історія втілилася у творчості Майслера: вже в дорослому віці, здобувши освіту архітектора, чоловік створив низку скульптурних композицій на тему «Кіндертранспорту». Три бронзові скульптури (найвідоміші) розташовані поряд із залізничною станцією Ліверпуль-стріт – саме туди прибував потяг із єврейськими дітьми. Інші композиції можна побачити в містах Польщі та Німеччини.

Яд Вашем, Єрусалим

Яд Вашем – це величезний комплекс, одна з найавторитетніших інституцій у світі з питань Голокосту. На території меморіалу розташовано багато пам’яток і виставок, діють наукові, архівні та освітні центри. Та найвідоміший об’єкт Яд Вашем – це Зала пам’яті. Величезна баня заповнена шістьма сотнями фотографій жертв Голокосту – і це лише одна сота відсотка від усіх загиблих. На тлі світлин – біографії ідентифікованих жертв, їхніх обсяг – дві тисячі аркушів. 

Пам’ятники Бабиного Яру, Київ

Якщо в Західній Європі Голокост втілювався в концтаборах, то у Східній набував характеру масових розстрілів, які відкрито проводили безпосередньо в місцях проживання жертв. Так, як це відбулося в Бабиному Яру – урочищі в межах Києва. Упродовж двох діб, 29–30 вересня 1941 року, в Бабиному Яру було вбито 33 771 єврей. Розстріли продовжувалися й надалі – до урочища звозили ромів, полонених, в’язнів концтаборів. 

Тривалий час після завершення війни в Бабиному Яру не було жодних пам’ятників, натомість на місці масових розстрілів облаштували парк відпочинку. Перший монумент був затверджений лише в 1976 році, однак сьогодні його критикують через героїзацію комунізму: пам’ятник складається з 11 персонажів, серед яких є радянський солдат і партизан, але немає жодного єврея. Перший пам’ятник євреям у вигляді менори (семисвічника, який є символом юдаїзму) був встановлений лише в 1991 році. Сьогодні на території Бабиного Яру розташовано 25 пам’ятників на різні теми, а також планується побудова меморіального центру. 

Травми від Голокосту неможливо залікувати назавжди, неможливо й забути про них. Але вкрай важливо, щоб такі трагедії збереглися виключно на сторінках історії та в пам’ятниках як нагадування залишатися людьми за будь-яких обставин.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: