Спецпроєкти

Лайка, секс, ще раз лайка. Чим усіх смішила «Енеїда» Котляревського?


Усі сміялися над «Енеїдою» Котляревського. Головний панчлайн травестійно-бурлескної поеми був здатен розвеселити кожного школяра: «Но зла Юнона, суча дочка, розкудкудакалась, як квочка». Але реготали переважно з того, що можна було поматюкатися на уроці перед усім класом, а не з якихось інших причин.

Але, крім безсумнівного лідера, «сучої дочки», в першій українській сатирі є й інші причини для посмішки. Звісно, пояснювати жарти – така собі розвага. Тому ми вирішили зібрати найяскравіші моменти з «Енеїди», які викликають бажання оновити в пам’яті поему Котляревського. Так, вона вийшла ще в 1798 році, позичила багато з народної сміхової культури та була пародією на епічну поему Вергілія. А що в ній може бути цікавим зараз? 

Кумедні метафори до сексу

У «Енеїді» багато сексуальних сцен, але майже всі вони приховані під шаром незграбних метафор. Якби Котляревський писав свою поему сьогодні, то точно б отримав номінацію на якийсь «Золотий хрін» чи ще якусь антипремію. Хоча в 1798 році це й була межа для письменника: прозоріше вже на той час нікуди. До того ж у «серйозному», негумористичному творі такі рядки ніколи б і не з’явилися.  

…Юнона в котика з ним грала,

А в мишки так залоскотала,

Що аж Юпитер задрімав.

Коти взагалі часто уособлювали секс у часи Котляревського, як можна побачити ще з одного фрагменту «Енеїди»:

…Еней з Дидоною возились,

Як з оселедцем сірий кіт…

Ще більше варіантів рідної лайки

Серйозно, суча дочка – надто переоцінена. Значно цікавішим є словник Дидони, коханки Енея, коли вона ловить його на втечі з її будинку. 15 образливих порівнянь і 3 серйозні погрози на 10 рядках – це не жарти, якби це сталося в реальному житті. А от у поемі таке нагромадження кривджень виглядає комічно й додає гротеску всій ситуації.   

Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Нікчемний, ланець, кателик!

Гульвіса, пакосний, престидкий,

Негідний, злодій, єретик!

За кучму сю твою велику

Як дам ляща тобі я в пику,

То тут тебе лизне і чорт!

І очі видеру із лоба

Тобі, диявольська худоба.

Трясешся, мов зимою хорт!

Такі повторення трапляються в Котляревського взагалі дуже часто: якщо з типової ситуації потрібно зробити кумедну, то саме такі нагромадження підсилюють абсурдність моменту.

Герой, який потрапляє в комічні (й недолугі) ситуації

Нова українська література починалася з неідеальних і дуже живих героїв, таких як Еней. Він міг злякатися песика, якого легко відволікти їжею, перебрати з алкоголем або постати справжньою паскудою в стосунках із жінкою (от як у попередньому фрагменті). І в цьому він значно більше схожий на (супер)героя Marvel чи DC, аніж на романтизованих персонажів із літератури XVIII–XIX століть.

…Побачили, що ось лежав

У бур’яні бровко муругий,

Три голови мав пес сей мурий,

Він на Енея загарчав.

Загавкав грізно в три язики,

Уже був кинувсь і кусать,

Еней підняв тут крик великий.

Хотів чимдуж назад втікать.

Аж баба хліб бровку шпурнула

І горло глевтяком заткнула,

То він за кормом і погнавсь…

Ілюстрації Анатолія Базилевича, 1967

Смішні сцени бійок без пафосу

Так само іронічно зображені й поля битв. Ніяких вам сцен із напруженою атмосферою, до яких підійде саундтрек із «Володаря перснів» або епічних батлів «стіна на стіну». Навіть коли Котляревський симпатизував своїм персонажам, то не забував нагадати читачеві, що вигляд вони мають такий же недоладний, як і їхні закляті вороги.    

…Так наші смілиї вояки

Тут мовча проливали кров;

Од ней краснілися, мов раки,

За честь і к князю за любов.

Висміювання реальних подій

Відома історія про те, що спочатку Котляревський не наважувався видати «Енеїду», але перші три частини без дозволу опублікував поміщик Парпура. Однак письменник настільки образився на таку самодіяльність, що присвятив Парпурі цілий віршик, у якому помістив видавця до пекла. Та побажав йому найстрашніших тортур. Ось така мистецька сублімація.

Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику,

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику.

Натуру мав він дуже бридку,

Кривив душею для прибитку,

Чужеє оддавав в печать;

Без сорома, без бога бувши

І восьму заповідь забувши

Чужим пустився промишлять.

Хоча зараз і не зрозуміло, чи побачила б «Енеїда» взагалі світ без цього Папури, якому суджено було зашкваритися на шашлику – щонайменше у фантазіях Котляревського. 

Як Котляревський вплинув на український гумор?

Як ви вже могли помітити, «Енеїда» була написана живою мовою: герої розмовляли дуже схоже на сучасників Котляревського. Так само, як Данте в часи Ренесансу показав, що італійською мовою (яку тоді вважали «вульгарною латиною») можна писати про все, так і Котляревський підтвердив: українська мова придатна до літературного використання.

Окрім мови, до «Енеїди» перекочували й народні сюжети із сороміцьких пісень і фольклорних переказів. Вони були добре знайомі людям, тож їхні переробки не викликали відторгення чи осуду. Це був звичний, рідний сміх, який згодом став ще й легітимним в «інтелектуальних» колах.  

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь