Чорний гумор: чи нормально сміятися над цинічними жартами
У австралійського коміка Джима Джеффріса є стендап про паралізованого чоловіка, який мріяв зайнятися сексом, і брат відвіз його до будинку розпусти.
«Ми зайшли до Дена. Він лежав там, де й раніше», – каже Джеффріс про головного героя історії, і зал вибухає реготом.
Виступ практично весь побудований із жартів «нижче пояса» над інвалідністю, проституцією, релігією, сексом, особливостями чоловічого тіла – Джеффріс не дуже церемониться, порушуючи важливі для суспільства теми.
Стендап однозначно чорногуморний, а сміх над нетолерантними жартами не затихає – судячи з усього, глядачі в захваті.
Є велика ймовірність, що ви, подивившись виступ Джеффріса, теж сміятиметеся, навіть якщо чорний гумор – не ваша фішка. Жарти на теми, про які жартувати не прийнято, чомусь стабільно змушують сміятися, незважаючи на докори совісти. З’ясовуємо, як з’явилося те, що ми називаємо чорним гумором, та чи нормально сміятися над цинічними жартами.
Коротка історія чорного гумору
Чорний гумор – жарти на «недоторканні» теми, недоречні веселощі – сягає ще середньовіччя. Про «бенкет під час чуми» згадував у своїй поемі «Чумне місто» шотландський поет Джон Вільсон (згодом цей твір переклав та адаптував російською Олександр Пушкін).
Саме поняття «чорний гумор» (від французького humour noir) з’явилося у 19 столітті. Вперше наприкінці 80-х років його вжив письменник Жоріс-Карл Гюїсманс. Та розповсюдження термін набув тільки за десятки років. Наприкінці 30-х ХХ століття французький поет-сюрреаліст Андре Бретон уклав «Антологію чорного гумору». На думку митця, похмурі та злі жарти були притаманні творам ще з часів Просвітництва.
У культурі явище чорного гумору набуло неабиякого розповсюдження – не лише в літературі, а й у кіно. Чорні британські комедії 40-х, шоу комік-гурту «Монті Пайтона», пізніші комедії жахів, зокрема голлівудські, – їхня популярність доводить, що чорний гумор подобався не лише режисерам/-кам і комікам, а і глядачам/-кам.
Досі чорний гумор є актуальним і табуйованим одночасно. Цинічні жарти сприймаються суспільством неоднозачно: хтось за те, щоби насолодитися чорним гумором, купує квитки на стендап, а інші пишуть під чорногуморним постом в соцмережі прокльони, від яких стигне кров у жилах.
Чи нормально сміятися над чорними жартами
З усвідомленням усієї відповідальности кажемо – так. Це абсолютно нормально.
Звісно, є обставини, коли цей сміх не буде доречним і може когось образити. Та сам факт того, що чорні жарти вас веселять, не свідчить про вашу розпущеність або дурість. Навпаки – доведено, що люди, які сприймають чорний гумор, мають вищі показники вербального та невербального інтелекту.
Дослідження спростовує зв’язок між любов’ю до чорного гумору та схильністю до садизму, адже ті, хто розумів чорний гумор, мали низькі показники агресивности. А от люди з високим рівнем агресивности якраз цинічні жарти та карикатури не сприймали й не розуміли.
Роль чорного гумору
Із чорним гумором все не так однозначно, як здавалося б. Якщо заглиблюватися в історію, то можна побачити, що він набував розквіту саме у скрутні часи: у середньовіччя, коли люди масово помирали від епідемії чуми, у післявоєнні періоди (ті ж знамениті британські чорногуморні комедії з’явилися наприкінці 40-х). І це не збіг: люди потребували приводів посміятися, коли все було настільки погано, що хотілося вити від відчаю.
Гумор, зокрема чорний, завжди був і досі є частиною культури. Він відображає події та явища, які хвилюють багатьох. І водночас він покликаний навчити нас ставитися до проблем по-іншому, не вважати, ніби існує щось невирішальне, і навіть у найважчий період мати змогу посміятися.
Чорний гумор має важливу місію: навчити нас переживати проблеми з усмішкою, при цьому не перетворюючи на циніків та мізантропів. Сміх над чорними жартами не означає, що ми зловтішаємося. Це значить, що ми не сприймаємо ситуацію як безвихідну та можемо іронізувати над проблемами, зокрема над своїми. У цьому плані чорний гумор дарує полегшення: у безвихідних ситуаціях сміятися точно не виходить, отже, якщо є сили жартувати над проблеми, вони не такі страшні, як могло здаватися спочатку.
Відповідно, не все втрачено: доки ми можемо сміятися, доки ми іронізуємо, доти не буде таких перепон, які ми б не змогли подолати.
Бажаємо, щоб у вашому житті не було ситуацій, над якими ви не могли б посміятися.
