Тема екології має стати «сексі». Про що говорять на Ukrainian Fashion Week?
Уявіть 80 мільярдів джинсів, светрів, спідниць, футболок або курток. Саме стільки нового одягу людство виробляє щороку, та лише чверть із цієї кількости згодом йде на переробку. Тоді як ресурсів ця швидка мода потребує чимало: для виробництва однієї футболки необхідно використати 2700 літрів води, а для пари джинсів – близько 7000. Тому до дизайнерів одягу, брендів та тижнів моди виникає багато запитань: чи варта їхня діяльність настільки значних екологічних ресурсів?
Індустрія моди намагається убезпечити себе. Апсайклінг, екологічність, переробка, відмова від натурального хутра, локальне виробництво – усі ці речі стали абсолютно нормальними для брендів одягу впродовж останніх років. Сьогодні без свідомого виробництва та споживання майже неможливо залишатися в тренді. Це помітно й на Ukrainian Fashion Week, де була проведена спеціальна програма «BE SUSTAINABLE!», присвячена питанням сталости й відповідальности у фешніндустрії.
Упродовж 3 лютого в Мистецькому Арсеналі відбувалися лекції, воркшопи та покази представників української та іноземної відповідальної моди. Проте навіть учасники саміту не завжди мали одне розуміння, якою повинна бути ця мода. Яких успіхів досягла екотема протягом останніх років? Що ще потрібно змінювати, а коли варто нарешті зупинитися? Чи необхідне державне регулювання? Або вся відповідальність лежить на покупцях, які самостійно вирішують, що і як їм споживати?
Невеликим підсумком цих пошуків наприкінці дня стала панельна дискусія «Чи може свідоме споживання врятувати планету?». Конкретної відповіді, звісно, не прозвучало, однак свої думки на тему висловлювали засновник шведської компанії «Galantus» Маркус Бергман, екоблогерка Маріанна Бойко та консультантка зі сталого розвитку Клавдія Шевелюк. Модерувала захід оглядачка відділу моди Vogue Ukraine Тетяна Соловей.
Отже, що саме зараз думають у сфері моди щодо екології та відповідальности? Я занотувала найцікавіші тези, які лунали на панельній дискусії.
Тема екології має стати «сексі». Сьогодні екологічні питання часто асоціюються з катастрофою, світовою трагедією. Гравцям модної індустрії, які прагнуть бути свідомішими, це може шкодити: наприклад, редактори журналів не горять бажанням виділяти багато сторінок «депресивній» проблемі. Тому дизайнерам варто працювати над тим, щоб екоспрямування не було нудним, якщо можливо, то додавати гумору.
Існує три компоненти відповідальної моди: екологічний, соціальний та економічний. Жоден із них не може якісно розвиватися без інших. Тобто якщо не будуть вирішені виклики, пов’язані з нерівністю у фешніндустрії або ж із гідною оплатою праці робітникам, то екологічний аспект так само залишиться осторонь. Тож екорух не має забувати про комплексні проблеми модної сфери.
Не всі дизайнери готові до відповідальної моди. Коли люди прагнуть раціоналізувати свій гардероб, вони найбільше зважають на термін життя речей. В ідеалі кожна річ має слугувати не менше трьох років. А деякі ініціативи стають ще радикальнішими: наприклад, етнічний бренд «Зерно» прагне створювати одяг настільки довговічний, щоб матір змогла передати сукню в спадок своїй доньці. Очевидно, що тут постає питання, де дизайнери будуть брати клієнтів, коли більшість робитиме в них тільки одну покупку? У «Зерні» говорять, що зацікавлені в розширенні ринку збуту. Однак чи зможуть усі дизайнери безкінечно нарощувати кількість покупців? Чи не є це професійним самогубством?
Усі мають отримувати безумовний базовий дохід. Така модель передбачає, що людина отримує гарантований мінімум від держави щомісяця, незалежно від працевлаштування. Прихильники безумовного доходу вірять, що з ним люди будуть свідоміші у виборі роботи, адже праця базуватиметься на мотивації, а не на необхідності заробляти на їжу й житло. Відповідно, це може вплинути й на фешніндустрію. Перевиробництво базується на жазі грошей, але якщо базові потреби дизайнерів будуть забезпечені, то тоді вже можна стати й екологічнішим.
Якщо щось можливе, це не робить його обов’язковим. Покупцям варто купувати рівно стільки одягу, скільки його потрібно для життя. Слід навчитися прораховувати власні потреби, адже все, що можна виміряти, можна й контролювати.
Зараз стала мода – це привілей заможних людей. Певні тренди (апсайклінг, ресайклінг окремих брендів, екологічне виробництво, довговічність речей) сьогодні є новими символами багатства. Покращити цю ситуацію можна за допомогою освіти. Мода має бути інтегрована в інші дисципліни, зокрема в ті, які вивчають у школах та університетах.
Мода – це не лише про светри й сукні. Вона завжди має ідею, повідомлення. Тож відтворює всі проблеми й сподівання, які є актуальними та звучать поміж людей.
Не варто забувати про грінвошинг. Інколи те, що здається екологічним, таким насправді не є. Наприклад, кашемір, для виготовлення якого використовують вовну кіз, став причиною погіршання екологічної ситуації в Монголії. Мільйони тварин пасуться на пасовиськах і призводять до деградації ґрунтів. Як наслідок, величезні площі перетворюються на пустелі. Схожа ситуація з бавовною: рослина спустошує землі та робить багато територій непридатними для подальшої діяльности. На побутовому рівні виникають й такі проблеми, коли одні тренди бездумно витісняють інші. Якщо раніше у всіх вдома був пакет із пакетами, то зараз на заміну прийшла екоторбинка з екоторбинками. І це також надмірне споживацтво.
Ми потребуємо нової культури самостійної переробки одягу. Бо одна справа – придбати модну перешиту річ, а зовсім інша – перешивати її власноруч. Чи комфортно вам буде вийти у светрі, який ви зацерували самотужки чи на якому помітна латка? Чи не з’явиться некомфортне відчуття, що «щось не так»? У більшості з присутніх на дискусії з’явилося б.
Для галузі важлива політична воля. У вересні 2019 року президент підписав указ про «Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року». У цьому документі викладено 17 глобальних цілей від ООН, серед яких забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва, а також вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками. Ці цілі мають надалі впливати на політичні стратегії влади.
Для моди контроль може бути небезпечним. Якщо дивитися на роботу дизайнерів як на мистецтво на рівні з літературою чи кіно, то будь-які обмеження можуть штучно зашкодити розвитку культури.
Коли панельна дискусія добігла кінця й настав час запитань із авдиторії, слово взяв представник Міністерства енергетики та захисту довкілля України. Його теза зводилася до дуже лаконічної думки: «У питаннях екології ми маємо починати із себе». Усі дружньо погодилися та зааплодували.