Це було трансгресивно! Що насправді означають складні слова з текстів про мистецтво?
Ви приходите до музею та хочете подивитися на нову виставку. Бачите ім’я невідомого вам художника або ж не розумієте картину – і прямуєте до текстів на стіні, щоб дізнатися трохи більше. Але щось іде не так: слова не складаються в одну ідею, речення доводиться перечитувати тричі, а окремі терміни – гуглити.
Це дуже розповсюджена ситуація. Куратори, музейні працівники й художники мають свій сленг мистецьких термінів, які у відвідувача можуть викликати роздратування та розпач. Над цим інколи жартують і самі митці. Моя улюблена історія – про програму «Variable» від турецького художника Селчука Артута. Він розробив алгоритм, який поєднує фрази з книжки «Буття та час» німецького філософа Мартіна Гайдеггера в кураторський пресреліз до уявної виставки. Вийшло дуже реалістично: тексти були написані «розумно», але не містили жодного сенсу.
В англомовному світі цей феномен отримав власну назву – міжнародна артанглійська (International Art English). Її навіть вивчають на спеціальних курсах і вважають універсальною мовою спілкування в культурному середовищі. Українські культурні діячі взяли багато термінів з неї, але деякі слова з кураторських текстів є цілком нашими, рідними.
Щоб вам було простіше наступного разу читати статтю чи інтерв’ю на тему мистецтва, bit.ua зібрав найскладніші поняття, що трапляються в текстах українських музейників.
Акумуляція
Те саме, що «накопичення» або «нагромадження». Спочатку термін використовувався, щоб зробити відсилку до практик «нових реалістів» – паризьких художників, які подавали побутові речі як мистецтво. Наприклад, митець Арман створив у 1995 році в Лівані 32-метрову вежу зі справжніх танків – це і є акумуляція в класичному розумінні. Також це можуть назвати «асамбляжем», адже нові реалісти використовували обидва поняття.
Але зараз в українських текстах слово «акумуляція» найчастіше використовують просто як «розумний» синонім до накопичення чогось. Наприклад: «Наш фестиваль – це акумуляція творчої енергії».
Герметичність
Можна перекласти як «замкненість» або «ізольованість». Найчастіше автор/-ка хоче сказати, що певне мистецтво живе в доволі закритому середовищі. Наприклад: «Виставка має бути не герметичною, а зацікавити широку авдиторію».
Але якщо ви будете читати тексти до ХІХ-ХХ століття, то в них герметичність матиме зовсім інше значення. Цим словом позначали езотеричні чи містичні ідеї в філософії, науці та мистецтві.
Дискурс
Легше сказати, що дискурсом не є. Тому це слово так припало до душі кураторам, мистецтвознавцям і художникам. Якщо не знаєш, як щось назвати, – пиши «дискурс».
Найбільш побутове його визначення: дискурс – це спосіб мислення. Тож у тексті можете спочатку спробувати поміняти слова: речення «Ми прагнемо відмовитися від постколоніального дискурсу» є синонімічним до «Ми прагнемо відмовитися від постколоніального способу мислення». Але зрозуміти, що хотів сказати автор, стало набагато легше.
У філософських чи філологічних текстах поняття має складнішу історію. Якщо дуже спрощувати, дискурсом позначають те, як працює мова загалом і наскільки вона взаємодіє з нашим мисленням.
Діахронія
Зараз по всьому світу відбувається багато ретроспективних виставок, тож слово «діахронія» стало дуже вживаним. Воно показує, що автори робили акцент на хронології та історичності, досліджували зв’язок мистецтва з послідовністю подій минулого. Приклад такого вживання: «На виставці ви побачите діахронію картин Шевченка».
Іконографія
Спочатку можна вирішити, що йдеться про ікони чи релігійне мистецтво. Але якщо ви в галереї сучасного мистецтва, біблійні сцени навряд чи будуть поряд із текстом про іконографію. Зазвичай цим словом зараз позначають правила, які сформувалися щодо зображення певних образів. Наприклад: «Ця лекція – про іконографію радянського робітника». Тобто розказувати вам будуть про найпоширеніші образи робітників, яких створювали радянські художники.
Імерсивність
Таким словом вам будуть обіцяти ефект повного занурення в мистецтво. Але як конкретно це відбуватиметься, справжня загадка. Може бути віртуальна реальність, залучення акторів, пропозиції відчути щось на дотик / смак / нюх або ж пройти квест. Варіантів безліч, але експозиція повинна нестандартно взаємодіяти з вами. «На імерсивному спектаклі глядачі контактували з акторами». Тільки не переплутайте зі стендапом.
Контекст
Його часто плутають із дискурсом, а останнім часом замінюють на «бекграунд». Хоча переклад цього слова – «зв’язок» – є доволі вичерпним. Кожна річ пов’язана з іншими речами, подіями та ідеями – цю сукупність зв’язків і називають контекстом.
Тож коли в тексті йдеться про «історичний контекст картини», автор просто хотів окреслити, з якої перспективи буде говорити про твір. У такому матеріалі ви навряд чи знайдете філософські роздуми, а от опис подій, що відбувалися в той період, має бути.
Маніфест
«Іван Дорн написав екоманіфест» – ця новина рознеслася по інтернету минулого літа. І якщо вас дивували чи дратували якісь безапеляційні твердження в маніфесті Дорна, то дарма. Ці публічні заяви традиційно мають бути епатажними й дещо популістськими.
Маніфести особливо були популярні серед авангардистів, але їх продовжують створювати й сучасні митці. У 1912 році Давид Бурлюк із іншими футуристами оприлюднив скандальний маніфест «Ляпас суспільному смаку», у якому вони виступали проти класичного мистецтва. У 1995-му режисер Ларс фон Трієр підписав «Догму 95», яка проголошувала відмову від авторського кіно. Кожен із цих прикладів не витримує перевірки логікою, але показує, що боліло митцям у різні часи.
Медіаінсталяція
Тут варто розпочати з простої інсталяції. Її головною умовою є взаємодія з простором, у якому вона перебуває, або ж створення цього самого простору. Наприклад, інсталяція Луїзи Буржуа «Руйнування батька» 1974 року формує цілу ситуацію: навколо плити для сакральних жертвоприношень розкидане каміння різної форми. По частинах такий твір працювати не буде, тільки комплексно.
Відео- й медіаінсталяції працюють за таким же принципом. Якщо фільм ви можете подивитися з будь-якого пристрою і суть буде зрозумілою, то у відеоінсталяції різні екрани чи проєкції залежать одне від одного. А в медіаінсталяції до відео будуть додаватися ще й інші медіуми.
Медіум
Із духами та іншими потойбічними силами спілкуватися ніхто не буде. Медіумом у мистецтві називають будь-який виражальний засіб, який доносить думку митця. Найчастіше це є синонімом до форм або видів творчости: картина, відео, скульптура чи перформанс – це все медіуми в словничку кураторів. «Музика – важливий медіум у нашій експозиції» – можете прочитати в якомусь із текстів. Це значить тільки те, що музика у виставці є.
Мікрокосм
Якщо бачите слово «мікрокосм», то далі, швидше за все, мова піде про особистість художника, його чи її творче Я та індивідуальність. Якщо говорити більш метафорично, то такий митець створював власний світ за допомогою творчости. Якщо конкретніше – не замикався на одній темі й експериментував у багатьох форматах.
«Вона створила власний мікрокосм, що існує на межі правди та вигадки» – це гарне речення означає, що доробок мисткині вважають дуже обширним і різноманітним.
Наївне мистецтво
Найвірогідніше, ви зустрінете цю фразу в біографіях Марії Примаченко, Катерини Білокур чи Поліни Райко. Цим автори показують, що мисткині жили в селах і не отримували академічної освіти. Але загалом це поняття дискусійне: «наївним мистецтвом» в Україні часто називають просто щось барвисте, несерйозне або схоже на дитячу творчість.
У західній практиці наївне мистецтво є частиною примітивізму – стилю ХІХ століття, у якому всі форми навмисне спрощувалися, відходили від академічної виважености. Сьогодні поширенішим є поняття «outsider art», або ар брют. До них часто відносять художників, які є представниками маргінальних верств населення: пацієнтами психіатричних лікарень або в’язнями в тюрмах.
Репрезентація
Погодьтеся, це слово звучить значно солідніше, ніж «презентація» або взагалі плебейське «представлення». Хоча часто й вживається не зовсім правильно.
Якщо у вашій колекції є скульптури Джеффа Кунса, і ви виставляєте їх на виставці – це презентація творчости Кунса. Але якщо в одній експозиції ви об’єднуєте Джеффа Кунса, Мауріціо Каттелана й Герхарда Ріхтера – то це вже може тягнути на репрезентацію найдорожчого мистецтва наших днів. Тобто репрезентація завжди стосується не конкретного об’єкта, а більш абстрактного образу (чи образів).
Тож якщо проєкт обіцяє вам «репрезентацію книги у всіх її проявах», то він має просто приголомшити вас інформацією про дуже різні книжки.
Статус-кво
У мистецьких розмовах це слово вживається, коли потрібно підібрати синонім до чогось консервативного або застарілого. Зазвичай статус-кво для художника – це негативне поняття. Адже в останнє століття мистецтво завжди має бути революційним, щось підважувати та змінювати.
Тож коли бієнале «підтримує статус-кво», це очевидний натяк на його непрогресивність.
Стигматизація
Будь-яка виставка на соціальну тему буде містити це поняття. Найближчий синонім – це «табуювання». Але якщо табу передбачає, що розмови на якусь тему заборонені взагалі, то стигма лише одразу задає тон, є стереотипом. Наприклад, що будь-яке мистецтво про наркотичні речовини має засуджувати їхнє вживання. Інші погляди (від користи окремих речовин у лікуванні хвороб до необхідности співчуття наркозалежним, реабілітації) можуть гостро сприйматися в суспільстві й викликати обурення.
Трансгресивність
Пам’ятаєте, як у книжках про Гаррі Поттера герої трансгресували з одного місця в інше? Художники теж так вміють: вони «долають кордони між можливим і неможливим» і називають це трансгресією. Це доволі улесливе поняття, яким у текстах намагаються підкреслити неймовірність і виключність певної творчости. Наприклад: «Брати Чапмени обрали трансгресію і створили видовищні мистецькі твори». «Що-що вони зробили?» – спитаєте ви. Робили величезні інсталяції, де маси оголених людей і їхні частини тіла (вагіни, пеніси, шлунки) спліталися в різні композиції й лякали, смішили чи приголомшували глядачів.
Циркуляція іміджів
Коли ви вже вийшли з виставки, то сміливо можете написати у своїх соцмережах: «Це була справжня циркуляція іміджів». І всі зрозуміють – ви побачили дуже багато візуального матеріалу. І зараз усе це потрібно якось осмислити.