Спецпроєкти

Вічно голодні. Як (і чому) відомі художники потрапляли в борги


Вони не мали  кредитних лімітів на картках, але це не заважало набирати купу непідйомних боргів, а потім ламати голову: як із цього вибиратися? Особливо коли ти – художник, якому, за легендою, обов’язково потрібно бути бідним і померти в злиднях.

Але багато митців і самі радо створювали собі образ безтурботних гедоністів, яким байдуже на свої фінанси. Саме на фінанси – до матеріальних благ і гарного життя спрага залишалася. 

Борги від народження

Одним із таких найяскравіших бунтівників був італійський експресіоніст Амедео Модільяні. Легенду свого життя він розпочинав уже з грошової проблеми. Коли в матері Амедео розпочалися пологи, до родинного будинку прийшли судові розпорядники: сім’я Модільяні мала багато боргів, тож частина їхньої власности підлягала конфіскації. Але за італійськими звичаями речі породіллі були недоторканими. Тож родина не розгубилася – і поскладала всі цінності на ліжко матері Амедео, до якого судові розпорядники не мали права торкатися. 

Так народження художника на певний час врятувало родину від банкрутства. Хоча надалі бідність родини не завадила Модільяні вести в Парижі цілком богемний спосіб життя: орендувати дорогу студію, щоб потім її розтрощити вщент у приступі невдоволення власною творчістю, або ж роздавати жебракам гроші, які йому надсилала мати. При цьому сам Амедео часто не мав постійного житла, ночував у знайомих і харчувався, коли доведеться. Одного разу навіть довелося повертатися до родини через фізичну виснаженість.

Амедео Модільяні

Сімейні справи

Ситуація, коли митцям усе життя фінансово допомагали родини, – дуже типова. Вінсент ван Гог не зміг би повністю присвятити себе творчості, якби не стабільна фінансова допомога його брата, Теодоруса. Тео працював артдилером у паризькій компанії (хоча так і не зміг продати жодної картини Вінсента) і впродовж десяти років утримував художника. Є навіть версія, що Вінсент вирішив здійснити суїцид, оскільки йому було надто обтяжливо та соромно жити за кошт брата.

Хоча деякі з митців мали й зворотні історії та допомагали вирішувати фінансові проблеми своїм родичам. Французький художник Едгар Дега (народний синонім – той, хто писав балерин) зіштовхнувся в 1871 році з таким викликом: помер його батько, однак, окрім невеликого спадку, він залишив ще й величезні борги. Як із ними розплатитися – було незрозуміло нікому із сім’ї. Едгар Дега продав будинок і колекцію старовинних картин, яку збирав його батько, але й цього виявилося недостатньо. Художник на той час мав 37 років, він уже був відомим у колах імпресіоністів, проте обмежувався участю у виставках. Коли Дега зіткнувся з нестачею грошей, він замислився на продажем своїх робіт. Картини митця почали дорого продаватися, а покупців виявилося вдосталь. Настільки, що Едгар не лише погасив борги батька, а й фінансово підтримав інших родичів. У його ж творчості це стало початком справжньої популярности.

Едгар Дега. Репетиція. 1874

Втратити все

Значно частіше в історії картинами розплачувалися вже родичі після смерти художників. Стандартний випадок – життя та смерть нідерландського митця Яна Вермеєра. У 1672 році розпочалася Франко-голландська війна, яка була поворотним моментом у «золотій добі» нідерландського живопису. Картини просто перестали купувати, тож Вермеєр залишився без прибутків. Поступово це призвело до серйозних заборгованостей і кредитів. Тож коли в 1675 році Вермеєр помер у злиднях, його дружині нічого не залишалося, як відмовитися від спадку. Вона залишила в себе лише одну картину митця. 

Ян Вермеєр. Келих вина. 1660

«Золота доба» в Нідерландах загалом для багатьох художників виявилася не надто прибутковою (м’яко кажучи). Хоча розпочиналося все доволі оптимістично. Інший відомий голландський майстер, Рембрандт, швидко став успішним: ще до 30-ти років художник почав отримувати дорогі замовлення від найбагатших людей країни. Але витрачав митець ще більше: він скуповував купу творів мистецтва, а також придбав дорогий будинок. Коли справи в Рембрандта йшли добре, він справно сплачував за свої колекції (частина була взята в кредит). Однак у п’ятдесятих роках XVII століття фінансовий стан художника починає погіршуватися. Він часто брався за ризиковані сюжети, експериментував, втілював власні амбіції (а не побожання замовників). Усе те, що сьогодні робить його великим митцем, у сучасників викликало обурення та, відповідно, небажання платити. 

Дійшло до того, що проти Рембрандта почали подавати позови за несплату боргів. Художникові доводилося розпродавати своє майно, що призвело до майже повного зубожіння, яке тривало до смерти. Банкрутство означало не тільки фінансову ізоляцію, але й соціальну – Рембрандтові перестали пропонувати дорогі замовлення, багато художників його цуралися. Хоча для творчого життя це все ж принесло певні плюси (спробуємо мислити позитивно). Найдраматичніші портрети Рембрандта були написані саме в останнє, «голодне», десятиліття життя художника. 

Богема

Наприкінці ХІХ століття європейські столиці захоплює мода на декадентство. Занепадницький настрій, надто бліда шкіра, нездорова худорба ввійшли до певного тренду серед творчих людей. Це супроводжувалося й бажанням жити «богемно». У французькій мові це слово синонімічне до «циганського» або «бродяжницького» способу життя, відповідно – до показової, навіть дещо примхливої бідности. Яка все ж не завжди означала фактичну бідність.

У наступному столітті це перейшло до такого ж показового презирства до всього буржуазного. «Бути бідним – це бути чесним», – приблизно так запрацювала логіка контркультури в західних капіталістичних країнах. Яскравими її втіленням стало покоління бітників. Варто почитати автобіографічний роман Джека Керуака «У дорозі», щоб оцінити розмах бідности покоління письменників, а також справжньої гордости за цю злиденність.  

Джек Керуак

Так, подібні історії й створили кліше про бідного митця, який творить всупереч обставинам навколо та абсолютно безпорадний перед фінансовими викликами. Але, якщо чесно, ринкові стосунки не надто підходять для мук творчости й вічних пошуків себе – рідко хто може поєднувати ці дві сфери (хіба ті, хто має геніальних менеджерів). Якщо не вірите – пограйте у відеогру, де ви розпочнете як нікому невідомий художник (щоправда, у Франції це вже неабияка перевага), а відтак – перед вами постануть проблеми з галеристами, артдилерами, глядачами, колегами і – найстрашніше! – самим собою. 

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можешь, будь ласка, відповісти на кілька питань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу із подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Теги:
Ми в Телеграмі
підписуйтесь