5 хвилин на кіно. Легендарні режисери, які знімають кліпи для попзірок
Коли серіал «Чорнобиль» обговорювали всі навколо, багато хто зауважував таку деталь із біографії режисера, Бо Югана Ренка: до гучного серіалу він переважно знімав музичні кліпи для попзірок. Говорили про це часто зневажливо на кшталт «Бачите, навіть режисер кліпів має шанс зняти щось серйозне». Вважається, що музичні відео доволі далекі від кінематографа та елементарно «не дотягують».
Однак із цим можна й потрібно сперечатися. Або хоча б подивитися на відеографію Бо Югана Ренка. Він знімав останні кліпи Девіда Бові «Blackstar» і «Lazarus» (2015) – на цьому вже можна ставити крапку, бо кліпи вивертають душу на рівні з піснями, передаючи надсадний сум легенди музики. І за емоційним навантаженням ці роботи здатні посперечатися з тим самим «Чорнобилем».
Також Ренк працював із Бейонсе, Мадонною, Кайлі Міноуг і Роббі Вільямсом – загалом йому не бракувало креативности, бюджетів і перспективних проєктів.
Тож ми обрали ще чотирьох режисерів, чиї імена та фільми відомі всім, а музичні відео вони знімали від захоплення жанром, а не заради тимчасової кар’єрної сходинки.
Мартін Скорсезе
Усім зрозуміло, що Мартін Скорсезе, режисер чотиригодинного «Ірландця», не боїться довгих форматів, зокрема й у музичних кліпах. Для пісні Майкла Джексона «Bad» у 1987 році він зняв аж короткометражку майже на 20 хвилин. Сама композиція Джексона займала лише одну третину кліпу, а інший час був виділений на нуарний сюжет.
Одне з найкращих (як зараз вважають) відео Майкла Джексона Скорсезе знімав у перерві між двома своїми масштабними фільмами: «Колір грошей» (1986) та «Остання спокуса Христа» (1988). До кліпу режисер «перетягує» багато зі своїх впізнаваних фішок: занепадницькі, темні, але привабливі види Нью-Йорка, динамічний та дещо агресивний рух камери, живу поведінку навіть настільки глянцевого співака, як Майкл Джексон. Наприклад, під час кліпу на музику накладаються сторонні звуки з робочого процесу: стукіт чоботів по підлозі, дзвін прикрас Джексона або ж важкувате дихання танцюристів. Це відрізняло музичне відео «Bad» від інших кліпів вісімдесятих.
У цей період Скорсезе зняв ще один кліп для свого приятеля Роббі Робертсона – співака та гітариста з Канади, який минулого року став композитором «Ірландця». Відео 1987 року було доволі типовим: виконавець співає на однотонному тлі, його заливає театральне світло, а наприкінці режисер додає щіпку еротики. Загалом тільки любов до образу жінки в повністю білому одязі натякає на присутність Скорсезе по той бік камери.
Пол Томас Андерсон
Фільми Пола Томаса Андерсона «Майстер», «Нафта» та «Ночі в стилі бугі» – просто обов’язкові для перегляду. Однак у такого, на перший погляд, серйозного та артхаусного режисера в доробку ще й близько 20 відеокліпів для різних зірок. Його натхненницею в цій справі, скоріше за все, стала співачка Фіона Еппл, із якою в Андерсона був недовгий роман наприкінці дев’яностих і п’ять спільних кліпів. Найбільш експериментальним за технікою став «As Fast As you Can» (1999), у якому зухвалість Фіони Еппл зустрічається із жорсткою прямотою Андерсона. А в «Limp» (2000) режисер настільки близько та інтимно вхоплює емоції співачки, що складається враження закритости з Фіоною в одному тісному просторі. А реюніон авторів відбувся в 2013 році, коли Андресон зняв новий кліп для Фіони Еппл «Hot Knife».
Схожа хімія в останні роки проявилася в серії кліпів Пола Томаса Андерсона для попрок-гурту «HAIM», який складається з трьох сестер. Своїми відео режисер настільки вплинув на сприйняття гурту, що окремі критики навіть іронічно пропонують вважати його «четвертою сестрою» в проєкті. Останній кліп – «The Steps» – вийшов лише тиждень тому та показує ранок жінок, які живуть неідеальним життям: не відчувають бажання прикрашатися для соціуму, відповідати очікуванням своїх партнерів і вписуватися в буденну рутину.
Інші кліпи HAIM і Пола Томаса Андерсона обігрують схожі проблеми. Наприклад, у «Now I’m In It» (2019) неможливо не закохатися в образ офіціантки, якій остогидла її робота, а в «Hallelujah» (2019) заворожує відчуття сестерства та щирої дружби між співачками. Загалом Андерсон не тільки підкреслив феміністичні настрої HAIM, але й настільки точно розставляє акценти, що підсилює своїми кліпами емоції пісень гурту.
Також у 2016 році режисер зняв кілька ліричних відео для Radiohead, а в 2019-му – 15-хвилинну короткометражу для фронтмена гурту Тома Йорка. У ній Андерсон захопився психоделічною хореографією – і кліпи для трьох пісень Йорка, об’єднані одним відео, вийшли справді захопливими.
Девід Фінчер
Ще один режисер відеокліпів, який займається цим не з потреби, а з власного інтересу – це Девід Фінчер. Його кліпи для Мадонни, Стінга, Патті Сміт, Біллі Айдола чи Джастіна Тімберлейка подивилося, мабуть, не менше людей, ніж «Бійцівський клуб» чи «Se7en». Усього ж у доробку Фінчера понад півсотні музичних відео, серед яких левова частка – для американської співачки Поли Абдул.
Відеокліпи Фінчера, на відміну від попередніх двох режисерів, найбільше нагадують стиснутий у часі кінематограф: у відеороликах майже завжди є стрункий сюжет, харизматичні другорядні персонажі, поворотні точки. Кліп Іггі Попа «Home» (1999) взагалі збирає в собі всю маскулінну харизматичність кіногероїв ХХ століття. А «Vogue» Мадонни показово копіює клішовані образи голлівудських акторок п’ятдесятих.
Але одна з найбільш іконічних робіт Фінчера у сфері кліпів – це «Love is Strong» (1998) The Rolling Stones. Лаконічний чорно-білий відеоряд, суцільна сексуальність і велике місто, в якому героям у дуже буквальному сенсі затісно. Із кліпу вийшов насичений маніфест рок-гурту.
Мішель Гондрі
Режисер «Вічного сяйва чистого розуму» теж, на перший погляд, прийшов до кіно з реклами та музичних кліпів. Початок його кар’єри тісно пов’язаний зі співачкою Бйорк: із дев’яностих і до сьогодні Мішель Гондрі створює їй психоделічні та інколи моторошні відео. Можна порівняти, як розвивалася ця естетика дивини від першого спільного проєкту митців – «Human Behavior» (1993) – до «Crystalline» (2011). У всіх випадках Гондрі заграє з популярними псевдопримітивними техніками епохи – і потрапляє в настрій виконавиці.
Після Оскара за найкращий сценарій у 2004 році Гондрі продовжив працювати над рекламою та музичними відео. Серед його постійних виконавців – Radiohead, Daft Punk, The Chemical Brothers і The White Stripes. Для останніх, до речі, кліп знімала ще одна відома режисерка – Софія Коппола.
P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можешь, будь ласка, відповісти на кілька питань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу із подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!
