Cпецпроекти

Драг-культура по-українськи: Монро про ЛГБТ, секс та життєвий досвід


Драг-квін – сленгове слово, яке використовують на позначення артистів чоловічої статі, які переодягаються в сценічні образи, що асоціюються із жіночністю. Культура драг особливо популярна в Америці, Австралії, Німеччині. Людина, яку можна впевнено вважати символом драг в Україні, – це Монро, або Діва Монро, або Монрітта. Втім, артистка називає себе по-різному і відкрита до нових звершень. Про її шлях, стан ЛГБТ-ком’юніті в Україні і у світі, про ставлення різних поколінь до сексу, про хейт і булінг ми розпитали особисто в Діви. 

Історія імені Монро 

Уже двадцять років мені ставлять запитання про те, звідки виникло ім’я Монро, і щоразу я намагаюся відповідати на нього по-різному. Хоча зміст залишається незмінним: я починала свою творчу діяльність з музичної пародії на Мерелін Монро, бо я справді на неї схожа. Пародія припинила своє існування, а Монро залишилася.

Тепер я відозмінюю ім’я: Травесті-діва або просто Діва Монро. Зараз найчастіше використовую «Невгамовна Монро». Можливо, завтра це буде Міністр Культури Монро. Впевнена, що це був би чудовий досвід – і для мене, і для українців. 

Про трансформацію

Я хотіла уваги та публічности. Починала як драг-артистка у клубах та на закритих вечірках. Тут серед труднощів найбільшою був розвиток та умови для нього. У жанрі травесті потрібно постійно оновлювати свої сценічні образи, гардероб. А це дуже витратно. Тоді я зрозуміла, що в клубах мені вже тісно і, на відміну від Австралії або, наприклад, Америки, в нас це не є культурним статком. На закритих вечірках та клубах важко отримати постійний прибуток.

Тоді я почала пробиратися на українське телебачення та центральні канали. Може здатися, що це легко, але насправді ні. Врешті-решт я отримала те, чого бажала, – публічність та увагу. Мрії здійснюються. Я щаслива.

Про хейт і булінг

Принцескою я була від народження. Тому зазнала булінгу ще в дитинстві, років із семи. До того ж його чинили не лише діти, але й дорослі: постійно критикували, поправляли, чіплялись. 

Згодом я призвичаїлась і навчилась уникати відкритих конфліктів. Не хотілося брати участь у бійках, зупиняв той факт, що якщо почну, то можу й до в’язниці потрапити. Із віком цих людей вже більше цікавило власне життя: перші закоханості, майбутнє…

Але коли це було? У минулому столітті. Вони не вміли і не знали, що можна по-іншому. Закони й система відрізнялись. 

Щодо публічного хейту – звісно, я його отримувала, при чому в дуже різкій формі. Але знову ж таки: хто ці люди і навіщо вони мені пишуть? Ті, в кого проблеми з кишково-шлунковим трактом, тому вирішують, що найкраще місце, де можна випорожнитись – це моя сторінка. Хейтери, які закликають до насилля, агресії, образ, – їх одразу в блок, без шансів на реабілітацію.

Про вищу освіту та професію хіміка

У моїй сім’ї вважалося, що отримати вищу освіту – це обов’язково. 

З усіх предметів хімію я знала досконало. Тому цю сферу і обрала. Я хотіла бути зіркою, а такої спеціальности, на жаль, не було.

Шкодую, що втратила 6 років на те, чим ніколи не користувалася. І ніхто мені не підказав, що навряд чи це мені знадобиться в житті.

А ось на 5-му курсі я вже почала виступати в образі Монро, і життя стало яскравішим. 

 

Про ЛГБТ та законодавство 

Закон про легалізацію одностатевих шлюбів, закон про відповідальність за гомофобію та агресивну поведінку щодо ЛГБТ та інші морально-етичні ініціативи… Усі вони є, але на стадії формування. І невідомо, коли до них дійде черга. Крім того, зовсім не обов’язково, що цих законів будуть дотримуватися. Українське суспільство недостатньо усвідомлене щодо ЛГБТ, це завжди асоціюється зі збоченнями та сексом. Так, коли доходить до прайду, що відбувається раз на рік, у ЗМІ всі начебто «толерантні». Але коли говоримо про закони… «п*дораси наступают». Це проблема міністерства культури та освіти. Загалом це проблема держави.

Про драг-культуру у світі і в Україні

У Києві є декілька клубів, де можна побачити виступи драг-королев (драг-квін). Але якщо ви хочете познайомитися з драг-культурою, краще це зробити в Америці – в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі. Або відвідати Амстердам.

Про ставлення суспільства до сексу і ЛГБТ

Можна говорити про покоління міленіалів, Z та інші… Але всі ці шаблони чудово підходять для заголовків у журналах. Насправді ж у провінціях все ще існує невігластво та зашореність: дівчина мріє вийти заміж і бути забезпеченою чоловіком, а хлопець хоче спочатку нагулятись, а потім вже створити сім’ю, де задовольнятимуть його потреби. При цьому вже начебто ніхто не червоніє, коли згадують такі слова, як «член», «вагіна», «гей», «лесбійка». Але якщо, наприклад, запитати, хто такий трансгендер, то навряд чи вийде отримати змістовну відповідь…

Щодо молоді, то вона відкритіша, але все ще під впливом старого покоління, яке вважало, що «секс – це пошло».

Щодо ставлення до відкритих представників ЛГБТ-ком’юніті та ЛГБТ загалом, то це залежить від тональности розкриття цієї теми в ЗМІ, але позитивні зміни можна побачити вже зараз. 

Про фешнікони 

Я намагаюся стежити за сучасними трендами. 

З тих, що зараз на вустах, можу відзначити Білі Айліш. Вона – представниця сучасних небінарних артистів, які не акцентують увагу ні на гендері, ні на статі. Вона крута. 

Шер, Мадонна, Кайлі Міноуг – вони досі у всіх на вустах, це надихає.

Про дейтингові онлайн-сервіси 

Я б поставила пам’ятник винахіднику тіндера! Думаю, що такі застосунки – це чудова економія часу та ресурсів, але сама не користуюся. Через публічність.

Порада тим, хто шукає себе 

Порада одна і дуже проста: уявіть, що сьогодні – останній день вашого життя. Вас усе ще хвилює думка інших? 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: