Cпецпроекти

Як нав’язана маскулінність шкодить чоловікам (і жінкам)


У світі постгендеризму такого явища, як маскулінність і тим паче токсична маскулінність, не буде існувати зовсім. Та наразі епоха постгендеризму здається недосяжною, а потреби в проявах «жіночности» та «мужности» ще зберігаються, незважаючи на повсюдну боротьбу з гендерними стереотипами.

Поговоримо про токсичну маскулінність і одну з головних її ознак – агресію, – яка завдає шкоди не тільки самому агресору, а і його оточенню. З’ясовуємо, чому мужність асоціюється з агресією, що насправді змушує чоловіків бути агресивними і чи можна/потрібно із цим боротися.

Токсична маскулінність і її небезпека

Американська асоціація психологів (АРА) минулого року випустила керівництво з порадами для роботи з хлопцями та чоловіками. Тоді виникло питання, чи варто було робити окремі інструкції, адже насправді протягом десятків років психологічні дослідження і так концентрувалися на чоловіках.

Та статистика доводить, що працювати ще є над чим і працювати немало. 

У хлопчиків синдром дефіциту уваги та гіперактивність виявляють значно частіше, ніж у дівчат. Карають за погану поведінку учнів частіше, ніж учениць, особливо перепадає темношкірим хлопцям (так, расизм досі існує).

Саме чоловіки в США скоюють 90% вбивств. Вбивають вони частіше, до речі, представників своєї статі – 77%. Крім того, чоловіки тричі частіше вкорочують собі віку і живуть в середньому на 5 років менше, ніж жінки.

Здавалося б, у чому коріння проблеми? Психологія ніколи не ігнорувала вивчення чоловічих особливостей. Та й у звичайному житті представники чоловічої статі формально не мають страждати: вони досі обіймають більшість керівних посад, зокрема в політиці. За даними Fortune, у провідних компаніях 80% високопоставлених керівників – саме чоловіки. У 115-му конгресі США – 81% чоловіків. Успіх, високі зарплати, визнання – те, чого їм аж ніяк не бракує. 

Та психологічні проблеми чоловіків очевидні, й ігнорувати їх не виходить, як цього не хотілося б, адже ці проблеми шкодять не тільки їм.

У АРА наголошують, що корінням зла є так звана традиційна маскулінність. За 40 років роботи та постійних досліджень виявилося, що прагнення бути мужніми та стереотипи про суто чоловічу поведінку шкодять психіці чоловіків. 

Традиційна маскулінність асоціюється з подавленням емоцій, які пов’язують зі слабкістю, постійним прагненням до більшого, рішучістю, перебиранням на себе обов’язків утримувати родину, готовністю захищатися від нападів. У патріархальному світі справжні чоловіки не асоціюються з домогосподарями, які готують вечерю, миють унітаз і сидять із дітьми в декреті. Як не асоціюються і з істериками, сльозами, емоційним вигоранням – хоча принаймні від останнього страждають не менше, ніж жінки. 

Агресивність, яка також вважається однією з ознак «справжнього чоловіка», також є наслідком токсичної маскулінности. Це доводить опитування чоловіків віком від 18 до 50 років. Під час опитування респондентам ставили запитання щодо їхньої мужности та її проявів. Зокрема йшлося й про агресивну поведінку, її сприйняття та роль агресії у житті.

Більшість учасників повідомила, що намагаються відповідати уявленням про справжнього чоловіка і піддається впливу стереотипів. Респонденти зазначали, що їм справді важливо, як на них реагує суспільство і чи сприймають їх мужніми. І так – учасникам опитування хотілося, аби в них розгледіли того самого справжнього чоловіка, образ якого так довго культувався у суспільстві.

Під час опитування з’ясувалося, що агресію частіше проявляють не ті, в кого більше тестостерону. Навпаки – ті, хто менше був впевнений у собі та власних силах, вимушений був так компенсувати свою немужність. Саме невпевнені чоловіки частіше бралися за зброю, могли зашкодити іншим, провокувати бійки та іншими способами проявляти свою агресивність.

Як боротьба з маскулінністю та агресією змінить суспільство

Маскулінність є, скоріше, саме соціокультурним явищем, а не біологічною особливістю. Стереотипи про справжніх чоловіків і їхніх протилежностей – справжніх жінок – формуються не на генетичному рівні, а в головах людей внаслідок нав’язування певних гендерних ролей і підтримки гендерних стереотипів.

Така статева соціалізація насправді приносить значно більше проблем, ніж позитивних наслідків. Чоловіки під тягарем уявлень про мужність не стають щасливішими, навіть досягаючи певних висот: вони вимушені підтримувати свій статус, приховувати сльози й біль, не проявляти слабкости та прив’язаности. Та, як довело опитування, культивувати не найкращі риси задля підтримки власної мужности.

З агресією можна й потрібно боротися – не лише з її наслідками, а насамперед з причинами. Зокрема, з тими ж стереотипами та уявленнями про чоловіків та жінок, з яких усе й починається. А стереотипи прищеплюють ще з дитинства. Тож суспільство потребує більшої кількости літератури з виховання, інноваційних методик, грамотних викладачів/-ок, які не підтримують гендерних стереотипів. І передусім – усвідомлення, що така проблема існує: якщо вдавати, ніби її немає, жодні методики боротьби ефективними не будуть.

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Чи розбираєшся ти в гендерних термінах?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: