Інтерв’ю з людьми, які ніколи не працювали в офісі
В Україні через пандемію коронавірусу співробітники, які мають можливість працювати не в офісі, перейшли на віддалену роботу. Не всім це було до вподоби: у соцмережах можна знайти пости про сумування за офісом, неможливість організувати роботу вдома, проблеми з розділенням робочої зони та зони відпочинку. І більш земні – про те, як ліньки мити голову чи перевдягатися з піжами.
Ми поговорили з людьми, які ніколи в житті не працювали в офісі. Дізналися про їхній графік, самоорганізацію та про те, чи уявляють вони себе в майбутньому тими, хто більшу частину тижня їздить до офісу і проводить там по 8 годин на добу.
Тетяна, викладачка української мови
Перед аспірантурою я працювала на підготовчому факультеті Національного фармацевтичного університету, а після захисту повернулася до цього ж вишу, але вже на катедру українознавства та латинської мови. У мене майже ніколи не було однієї роботи. Мої друзі навіть жартували: «То що, скільки в тебе зараз робіт? П’ять чи вже більше?»
Також чотири роки я була керівницею сайту про освітні можливості за кордоном https://unistudy.org.ua/. Якщо перші три місця роботи вимагали присутности в навчальному закладі, то над проєктом UniStudy я працювала віддалено. Паралельно займалася фрілансом та розвивала власний сайт з вивчення української мови https://promovu.in.ua.
З 2018 року я остаточно вирішила сфокусуватися на одному напрямку та обрала роботу над власним проєктом. Зараз я викладаю українську мову індивідуально та в мінігрупах, а також запустила власні онлайн-курси з підготовки до ЗНО. Я працюю з дому, здебільшого викладаю через скайп.
От із графіком довгий час усе було складно – я трудоголік, і в якийсь момент я помітила, що робота починається о дев’ятій, а от закінчується… коли як. Я зрозуміла, що це ненормально, і зараз рухаюся в тому напрямку, щоб максимально збалансувати свій графік. Якщо не залишати в розкладі час на відпочинок, це дуже скоро позначиться на здоров’ї. Зараз я починаю роботу о 9:00, а закінчую о 19:00, але маю півтори чи дві години вдень на перерву. Працюю шість днів на тиждень.
Найкращий відпочинок для мене – це подорожі, тому що там справді не виходить працювати. Якщо ж я в місті, тоді у вільний час читаю, дивимося з чоловіком фільми, зустрічаємося з друзями, відвідуємо театр. Намагаюся не забувати про фізичну активність – граю в теніс та плаваю. Раз на три-чотири місяці планую кілька сеансів масажу.
Обов’язково складаю план на тиждень. Систематизувати лайфхаки з тайм-менеджменту мені допоміг досвід Ореста Зуба, з яким ми разом працювали над проєктом Unistudy. Серед них – «спочатку з’їж жабу». Це означає, що спочатку слід виконати ту справу, яка здається вам найважчою або неприємною. Крім того, початок дня слід присвятити найголовнішій справі. Наприклад, для мене це робота над своїми онлайн-курсами. Це доволі складне для мене заняття, але я виконувала його, не чекаючи натхнення. І результат зараз мене тішить.
Ось ще один лайфхак – не чекати натхнення, а сісти і зробити. Принаймні почати. Також я люблю доводити розпочате до кінця, не перериваючи роботу, тобто спочатку намагаюся завершити один проєкт (або принаймні довести до якоїсь логічної крапки), а потім уже переходити до іншого.
Серед плюсів віддаленої роботи – мобільність. Але така свобода має йти в парі з відповідальністю, інакше можна з легкістю розгубити всіх клієнтів. Неабияким плюсом для мене є те, що я можу самостійно планувати свій графік і не залежати від інших. Тішить той факт, що мені не потрібно витрачати час на дорогу. Для декого може бути складно зібратися і почати працювати вдома, але для мене це ідеал. Також мені подобається, що я самостійно обираю, з ким мені працювати.
Серед мінусів – небезпека поринути в трудоголізм, що неодмінно призведе до проблем зі здоров’ям. І хатні справи будуть страждати… Інколи складно перемкнутися в «домашній» режим, є спокуса «дописати ще ту статтю» чи трохи довше покопирсатися в презентації. Хоча, до речі, при роботі в офісі ця небезпека також є. Також вбачаю мінус у тому, що мені доводиться стикатися з багатьма проблемами як підприємцю, зокрема з поданням звітів або відстеженням актуальних новин з оподаткування.
Зараз мені дуже подобається мої стиль життя, графік і робота. Я дуже довго вагалася перед тим, як залишити свої «п’ять робіт» і сфокусуватися лише на одному напрямку, та ще й працювати на себе, без підтримки з боку працедавця. Але за ці майже два роки я зрозуміла, що саме така робота підходить мені за темпераментом – я багато спілкуюся, розвиваюся в професії і майже ні під кого не підлаштовуюся. Тому думаю, що в офісі вже працювати не буду.
Данило, фотограф
У дитинстві були фантазії з приводу різних професій – міліціонер, інженер. Але, коли підріс, не знав, чим хочу займатися. Думав про вище технічне, та ближче до старших класів зрозумів, що з точними науками в мене не дуже. Я вчився в німецькій школі, і, коли настала пора вступати до вишу, обрав німецьку філологію.
Ще у школі мама дала мені першу в житті камеру. Це було спочатку просто захопленням, фоткав пейзажики-портретики. Потім став все частіше брати фотоапарат на туси з алкоголем і постійно знімати весь цей треш, радість та суматоху. Почав частіше ходити на вечірки та знімати, фоткав різні концерти, при цьому встигав вчитися в університеті.
У своїй першій освіті я розчарувався – це було максимально нудно. Перевівся до Києва, до університету культури на факультет мистецтва. І знову розчарувався у вищій освіті – навіть профільній. Тому знову перестав ходити на пари та почав заглиблюватися у професію, займатися нею.
Я фотографую років 4-5. А от максимально зосереджено займаюся цим останні 3 роки. Це моє єдине джерело доходу. Я ніколи не працював на інших роботах. Спочатку було бажання монетизувати, влаштувавши фотосесію. Та перші гроші почав отримувати, коли знімав вечірки – 150, 200 або 300 гривень.
Ніколи не працював в офісі. З одного боку, не вважаю це поганим. З іншого – все залежить від атмосфери. Є офіси, куди люди приходять, відпрацьовують свою зміну, на перерві тільки спілкуються. А є офіси, де завжди творча чи робоча колаборація. Подібна модель була, коли я працював на артзаводі «Платформа». Така ж атмосфера була, коли на «Кураж Базар» приїжджав Елтон Джон, потрібно було якомога швидше його сфотографувавати, обробити та викласти. У нас це вийшло, і він потім навіть запостив цю світлину у себе в соцмережах.
Фотографи можуть працювати в офісах. Це може бути, наприклад, есемем- або піар-агентство зі штатним фотографом, у них може бути пересувний офіс. Або штатні фотографи стокових агентств або магазинів одягу, де є студії і часто відбуваються зйомки.
У мене немає певного режиму дня, він може бути різним, все залежить від зйомок. Іноді можу спати до обіду. Є дні, коли зйомок немає взагалі. Іноді зйомки прямо зранку, може початися о 5-й ранку, і так кілька днів поспіль. Знімання теж тривають по різному – від години до 22.
Мінус роботи фрілансера – роботи може бути або дуже багато, або (особливо взимку) її майже немає. До цього з досвідом починаєш готуватися. Бажання і можливість відкладати гроші з’явилося роки пів тому. Раніше витрачав відкладене на робочі штуки – оптику, ноутбук тощо. Кілька місяців тому почав відкладати, частину в доларах – так менше бажання міняти їх та витрачати.
Вважаю, що завжди має бути якась сума, подушка безпеки, яка може допомогти, якщо немає роботи, раптом якась травма чи потрібно допомогти близьким. Це ще й відчуття надійности та спокою – ти знаєш, якщо щось трапиться, у тебе є грошові запаси.
Оксана, журналістка
Я почала працювати з першого курсу. Вчилася на перекладача з іспанської мови, але завжди хотіла працювати журналісткою, тому вирішила не гаяти часу і почати шукати роботу.
Я не вступила на журналістику на бюджет, але розуміла, що головне в цій професії – практика. А ще не хотілось у 18 років бути залежною від батьків. Так почала писати для різних онлайн-видань, наприклад, для «Платформи». Платили небагато, але я розуміла, що одразу заробляти пристойні гроші без досвіду і будучи no name – наївно.
Тому можна сказати, що я фрілансер зі стажем. Майже всі чотири роки бакалаврату були приблизно за таким графіком: о 7 чи 8 прокидаюсь, одразу сідаю працювати до 13, їду на навчання, навчаюся, приїжджаю додому і працюю десь до 2 ночі. Звісно, іноді можна було засидітись і до ранку і не піти на пари, бо не встигала.
На фрілансі дуже легко стати трудоголіком. Після 18-ї у тебе не закінчується робочий день, він може продовжуватися до ночі або ранку. Зараз я точно не можу сказати, скільки працюю на день. Думаю, більше 8 годин. Мінус фрілансу в тому, що ти можеш бути на зв’язку і на вечірці, і у вихідний, і поки їдеш у транспорті. Можливо, це також особливості моєї роботи – тексти і комунікації, – але все одно варто будувати свої кордони. У мене поки не виходить. Тому я часто на межі вигорання.
У вільний час зустрічаюся з друзями, ходжу до музеїв або на виставки, кіно – роблю те саме, що й усі.
Плюс і мінус у тому, що ти сам складаєш свій день. Я можу піти серед дня в кіно або зустрітися з друзями. Але робота нікуди не дівається, тому ти потім робиш її вночі. Іноді навіть після вечірки сідаєш за роботу. На фрілансі такий принцип: якщо не працюєш – не отримуєш гроші.
Робочого місця як такого в мене немає: я або сиджу за письмовим столом, або переміщаюся за стіл на кухню, або (рідко) працюю з ліжка. Останнім часом виїжджаю працювати в кав’ярні, але це не варіант для цілого дня.
З лайфхаків:
- Завжди складайте план на тиждень, куди входитимуть і завдання, і зустрічі, і події, куди хочете піти. Я записую навіть зустрічі з друзями. Потім можна окремо писати собі розпорядок на щодень. А ще треба писати список завдань на місяць, тиждень і день відповідно до пріоритетів. Туди ж можна записувати гонорари – так ви будете знати, скільки у вас грошей.
- Навіть якщо ви фрілансер-інтроверт, спілкуйтеся з людьми і спробуйте, якщо у вас є команда проєкту, тримати зв’язок.
- Встановіть собі робочі години, після яких ви не працюєте, і не забувайте про хоча б один вихідний, навіть якщо страшні завали. Бо краще відпочити один день, ніж через перевтому випасти на місяць.
Я б хотіла піти в офіс, але якщо це справді буде хороший проєкт і команда мені до душі. А ще, звісно, адекватна зарплатня. Єдине, чого не розумію: чому досі всі орієнтуються більше на години, ніж на результат. Були такі проєкти в офісі (коли я працювала декілька разів саме в офісі), коли ти робив роботу за декілька годин, а потім досиджував години. Або коли розумів, що в офісі більше говорять і кавують, ніж працюють. Втрата часу – найгірше, що може бути у випадку роботи в офісі. Зараз, якщо я серед дня туплю, то просто розумію, що відпрацюю звдання вночі або встану о 6-й ранку, аби встигнути до дедлайну.
Юля, перекладачка
Я навчалася в педагогічному університеті, під час навчання займалася репетиторством. На четвертому курсі мені запропонували перекласти роман з французької. Я наважилася та «підсіла». Потім кілька місяців працювала вчителем англійської в школі, а потім пішла в декрет. У декреті продовжила перекладати й так і не зупинилася.
За два роки в мене народилася друга дитина. Я взяла переклад вже за два тижні після її народження. Перекладала статті для енциклопедій, для газети PinchukArtCentre. Це було добре тим, що це такий собі спринт. Напружився – зробив роботу, чекаєш нової порції. Якщо зробив швидше – можна взяти більше. У той час я боялася брати великі обсяги, бо двоє дітей – це завжди певна непередбачуваність.
Згодом ми переїхали в Київ, там я зробила свою першу книгу для КСД. Повернувшись у Харків, я зрозуміла, що можу приділяти цьому більше часу, бо там було кому допомогти з дітьми, а потім у їхньому житті з’явився садочок, а в моєму – час на переклад «Пані Боварі» та Мортена Гансена. І Макса Портера. І Габріель Зевін.
Зараз я живу в Стокгольмі. Оскільки у мене двоє дітей з їхніми гуртками та ще навчання, то виходить працювати по 2,5-3 години на день. У Харкові я працювала десь з 9 до 15 і потім ще, якщо виходило, ввечері, бо подекуди в мене було по дві-три книги одночасно.
Мене дуже організовує те, що я знаю – настане певний момент, коли доведеться йти за дітьми, а коли вони вдома, ефективність падає. Часом я встаю раніше за всіх, аби викроїти годину-півтори тиші.
Я працюю за таймером «Be Focused» (принцип «помідорів»), тобто 25 хвилин роботи, 5 відпочинку і 20 хв відпочинку щодві години. З карантинних порад – вбирайтеся в гарний одяг, піжама розслабляє. Робіть у перервах легкі фізичні вправи й пийте більше води – біля мене зазвичай стоять чай/кава і дві склянки води. Якщо в мене аврал-цейтнот, вмикаю телефон на авіарежим і вимикаю всі месенджери на комп’ютері. Також важливо хвалити себе за кожен завершений етап роботи – це дає дофамінове підкріплення «Я зробив/-ла!».
Мінуси роботи вдома: домашнім часто видається, що якщо ти вдома – ти вільний. Доводиться вчитися виставляти межі й показувати дороблені книжки, щоб вони бачили – ти щось робиш!
Я б хотіла працювати в офісі частину часу, але мрію опинитися поміж творчих людей, однодумців. У Харкові в мене було багато друзів, тож я не відчувала браку спілкування, а тут, в Стокгольмі, трохи самотньо, тож сподіваюся, що колись спілкування з колегами заповнить цю лакуну.
Ліза, соціолог
Коли вчилася у школі, взагалі нічого не розуміла: чого хочу, що мені подобається. Пам’ятаю, що в якийсь момент була заінтригована незрозумілими для мене професіями на кшталт маркетолога і піарника.
Обирала я радше виш, а не професію для вступу. Пішла до Могилянки. Вибір зупинила на соціології – це загальна базова наука, яку можна застосовувати в будь-яких сферах.
У мене не було ідеальної професії. Згодом я зрозуміла, що хочу цікаву, креативну та динамічну роботу. Я довгий час працювала на кухні та ще на проєктних роботах (who, bmj, GfK), які пов’язані із соціологією. Проєктні роботи були не в офісі, бо це була або робота в полі (дослідження), або офісу не було як такого. Зараз я працюю в міжнародній зоозахисній організації, займаюся темою кур-несучок та працюю з бізнесом (виробники, ритейлери і т.п.) Ми спеціалізуємося на темі прав сільгосптварин. Також працюю віддалено, бо офісу в нас немає. Таким чином ми економимо гроші організації та свій час на пересування. До того ж не маємо потреби в офісі, бо графік у нас змінний.
Спілкуюся по роботі за допомогою Slack та пошти. Для дзвінків зазвичай використовую Slack, Skype чи Hangouts.
Вдома працювати зручно – можна бути у вільному графіку та самій організовувати роботу. Я навчилася користуватися зручними програмами для дистанційної групової роботи, і зараз це дуже рятує. Після оголошення карантину та переводу багатьох співробітників на віддалену роботу потрібно швидко вчитися новим програм – я ж це вже вмію, був час опанувати їх спокійно.
Є й мінуси – іноді складно себе мотивувати. Я, звісно, намагаюся планувати в такі моменти якісь групові види роботи (офлайн чи дзвінки). Також вдома іноді стирається час роботи, бо починаю працювати в усіх кімнатах та положеннях. Складно змусити себе потім відключитися від роботи. Мені здається, що в мене не все супер з тайм-менеджментом, бо відчуваю, що працюю весь день, хоча в цьому немає особливої потреби.
До карантину я намагалася частіше працювати поза домом – зустрічатися з колегами або іноді ходити до кафе, аби змінити обстановку. Все ж довга робота вдома набридає і в певний момент стає непродуктивною.
Іноді думала з приводу фултайм в офісі. Припускаю, що мені б сподобалося офісне життя у плані розмов, свят, корпоративів. Та все ще залежить від команди. З інших офісних плюсів – у тебе є своє одне робоче місце, а не вся квартира. І після роботи ти залишаєш офіс, а не розтягуєш справи на весь день. Але мінуси для мене все одно переважають: графік, дорога, витрати на їжу, велика ймовірність так собі колективу, більш жорсткі правила та постійний контроль від начальства.
Леван, ретушер
На момент закінчення школи я не відчував відгуку від жодної доступної для навчання професії. Бойові мистецтва та інші екстремальні види спорту – все, що мене тоді по-справжньому приваблювало. Питання про навчання «через не хочу» та «для корочки» навіть не піднімалося. Диктатури в родині не було, батьки розуміли, тиску з їхнього боку не виникало.
Безумовно, сидіти на їхній шиї я не планував, особливо коли мені постійно потрібні були гроші для поїздок на спортивні семінарі та інші заходи, пов’язані зі спортом і не тільки. Де тільки не довелося попрацювати: і на ремонтах, і на будівництвах, і на виробництві плитки, і на шлакоблоці, і в береговій охороні. Був випробувачем газозварювального обладнання на заводі, водієм, чинив різну електроніку, а потім її викупав-перепродавав. Навіть дороги пробивав для прокладки різних комунікацій. Ніколи не планував з чимось із цього в подальшому пов’язувати своє життя, звісно.
Ще в юності захопився фотографією і майже одразу зрозумів, що в чистому вигляді вона мої потреби не задовольняє. Почав пробувати щось обробляти. Порився в інтернеті, знайшов ресурси, де шукають ретушерів, написав та розіслав одразу кільком десяткам потенційних замовників. Наступні роки я захопився зображувальним мистецтвом, паралельно читав різні статті та дивися відео на тему ретуші. Більшість інформації знаходив на зарубіжних форумах. Тоді ретуш багато грошей не приносила, та я і не покладав на неї таких надій. Тоді вже був спортивним тренером, гроші, хоч невеликі, мав. Але рівень в обробці ріс – і зароботок, відповідно, теж.
Я проходив онлайн-курси з комерційної ретуші, відкрив для себе світ неформального вивчення з новою якістю. Навчання підбивало до підвищення ККД від ретуші, бо коштувало немало. Я почав брати замовлення для журналів і рекламних вивісок. Поступово з’являлися постійні перевірені замовники.
Зараз я витрачаю на основну роботу кілька днів на місяць плюс веду тренування, на це вже йде більше часу. Тобто графіку як такого немає, крім тренувань. Іноді замовлень майже немає, іноді їх більше, та все одно прямо багато часу на них не витрачаю. У вільний час гуляю, їжджу на природу з близькими, подорожую.
Не хочу давати однозначних порад: шлях у кожного свій, та намагатися йти чужим шляхом – абсурд. Просто закликаю уважніше ставитися до своїх відчуттів. Якщо ти щасливий/-а працювати 12 або 15 годин в офісі – чому б ні?
Шукайте себе. Не варто форсувати події, швидше отримувати непотрібну освіту, а потім працювати не за фахом, або ще гірше – за фахом, який не приносить гармонії, та кидати роботу важко, бо шкода витрачених років, зусиль, грошей.
P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!
Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий!