Сексуальні домагання на роботі: як довести і що далі робити
Sexual harassment (в перекладі з англійської – сексуальні домагання) – слово, яке використовується на позначення будь-якої форми небажаної поведінки сексуального характеру. Сюди належать домагання в офісі, публічному транспорті, громадських місцях та інше. Найчастіше з проблемою домагань стикаються жінки на робочому місці. Згідно з дослідженням, проведеним у Німеччини, є суттєва різниця між домаганнями, жертвами яких стають жінки і чоловіки: жертв-жінок – 43%, а чоловіків – 12%. У США за 2016 фінансовий рік Комісія рівних трудових можливостей (EEOC) отримала майже 7 000 скарг, які стосуються сексуальних домагань. При цьому три із чотирьох жертв не висували звинувачення. Сьогодні ми визначимо, що можна вважати sexual harassment і як на нього реагувати.
Сексуальні домагання в міжнародному праві
У декларації 1993 року про викорінення насильства щодо жінок термін «сексуальне домагання» визначено як «фізичне, сексуальне і психологічне насильство, яке відбувається в суспільстві загалом, зокрема зґвалтування, сексуальне насильство, сексуальні домагання і залякування на роботі, в навчальних закладах та в інших місцях, торгівля жінками і примусова проституція».
Міжнародна організація праці (МОП) визначає сексуальні домагання як проблему безпеки і здоров’я, що є формою насилля, а комісія ЄС – як небажану фізичну, вербальну або невербальну поведінку, яка порушує гідність жінок та чоловіків на роботі.
Сексуальні домагання в українському законодавстві
В українському законодавстві термін «сексуальні домагання» трапляється в законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 року, де він визначений як «дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (дотики, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування». Часто сексуальні домагання прирівнюють до примусового вступу у сексуальний контакт (стаття 154 КК України), що не зовсім правильно. Для того щоб висунути звинувачення у сексуальних домаганнях, що проявляються у примушенні до сексуального контакту, жертва має бути підлеглою тієї людини, яка виконувала домагання. При цьому щоб довести спробу домагання, необхідно привести докази примусу. Наприклад, погрози звільнення.
Отже, поширена думка, що сексуальні домагання – це лише примушування до статевого контакту. Але поняття сексуальних домагань значно ширше. Сюди можна віднести всі випадки, коли людина відчувала психологічний тиск, приниження, необґрунтовані погрози, покарання та інше. Не всі випадки сексуальних домагань підпадають під кримінальну відповідальність. Якщо домагання мали місце, але відбувалися не шляхом примусу до сексуального акту, можна звернутися до державних органів, апелюючи до закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Сексуальні домагання належать до дискримінації, тому особи, які порушують цей закон, повинні нести цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Статистика
Всесвітня статистика сексуальних домагань вражає. Згідно з опитуванням 2017 року серед працевлаштованих жінок Америки майже половина (48%) зізналася, що зазнавала фізичного, вербального або сексуального домагання на робочому місці.
У США за 2016 фінансовий рік Комісія рівних трудових можливостей (EEOC) отримала майже 7 000 скарг, які стосуються сексуальних домагань. При цьому три із чотирьох жертв не висували звинувачення. У дослідженні 2017 року Квініпекського університету оприлюдненні результати, згідно з якими 60% жінок підтвердили, що ставали жертвами сексуальних домагань. 69% з них казали, що ці випадки відбувалися на роботі. У цьому ж опитуванні було визначено ставлення людей до проблеми сексуальних домагань жінок: 88% чоловіків і 89% жінок погодилися з цією проблемою.
У результаті іншого дослідження, що проводилося серед жінок Канади, було виявлено, що 43% респонденток ставали жертвами домагань на роботі.
Згідно з дослідженням, проведеним серед жінок і чоловіків (1 000 чоловіків і 1 000 жінок брали участь в опитуванні) Німеччини, є суттєва різниця між домаганнями, жертвами яких стають жінки і чоловіки: серед жінок частина жертв складає 43%, а серед чоловіків це 12%. Один з п’яти чоловіків зізнався, що його дії можна вважати сексуально неприйнятними.
В Україні було проведене дослідження «Жінки в юридичній професії», здійснене Асоціацією юристок України «ЮрФем», згідно з яким майже 37% респонденток зазнавало домагань на робочому місці. Отже, такі випадки трапляються навіть у правовій сфері.
Що можна вважати сексуальними домаганнями?
Сексуальні домагання – це не лише пропозиції або примушування до сексуальних контактів. Прикладами сексуального домагання можна вважати такі дії, як:
- недоречне спостереження/погляди
- жарти сексуальнго характеру
- демонстрація або надсилання небажаних сексуальних зображень, мультфільмів або інших сексуальних зображень (зокрема в чаті)
- вимагання обійм, побачень або сексуальних послуг
- запитання або розмови про чиюсь сексуальність, сексуальне життя чи тіло
- встановлення зайвого фізичного контакту, зокрема небажані дотики
- використовування слів, що принижують когось за ознакою їх статі
- поширення пліток сексуального характеру (і в повідомленнях)
- погрози звільненням або покаранням когось, якщо вони відмовляють або не приймають загравання
- сталкінг (поведінка, яка змушує когось почуватися небезпечно: небажані візити, телефонні дзвінки, повідомлення, електронні листи, спостереження за оселею)
Як реагувати та що робити?
Насамперед визначити, чи те, що з вами сталося, насправді належить до сексуальних домагань. Наприклад, якщо ваш колега сказав/-ла, що йому або їй подобається ваша сукня/блузка/інший одяг і просто повернувся/-лася до роботи, це насправді може бути звичайний комплімент. З іншого боку, якщо він/вона після цієї фрази торкається вас/показує вам інтимні фотографії/відео/випадково їх дивиться поряд з вами та виконує інші дії, що змушують вас почуватися некомфортно, тоді це зовсім інша справа.
Якщо ви розумієте, що увага колеги/керівника недоречна на робочому місці, слід діяти.
Передусім ви маєте усвідомлювати, що вашої провини тут немає і не може бути. Ваш зовнішній вигляд або вбрання – не привід так поводитися. У випадку, коли ви стали жертвою домагань, ця подія викликає цілком очікувану реакцію, що може вплинути на ваш емоційний стан, сон, загальне самопочуття.
Найкращим рішенням буде спершу поговорити з людиною, що чинила щодо вас домагання. Це може бути складним кроком, але варто спробувати. Скажіть, що вам це неприємно/некомфортно/не подобається/ви не зацікавлені, попросіть людину припинити виконувати ці дії та більше їх не повторювати щодо вас. Наприклад: «Так, я маю почуття гумору і розумію, що це жарт. Але мені неприємно це чути. Не варто так більше робити». Або: «Ти мене вже запрошував/-ла на побачення, і я відмовив/-ла. Я не планую змінювати свою думку щодо цього. Я прошу тебе більше не запитувати мене про це».
Якщо людина усвідомила провину і більше не чинить дій щодо вас, добре. Але так буває не завжди.
Якщо ні, спочатку зверніться до відділу по роботі з персоналом/HR-відділом/вашим керівником (якщо неналежну поведінку виявляв саме працівник HR-відділу). Перед тим як звернутись особисто, ви можете написати електронний лист зі скаргою. У ньому варто зазначити всі події та час, коли вони відбувалися, хто був учасником та в чому полягають його/її дії щодо вас, чи це відбувається досі.
Якщо у вас є докази (повідомлення, фотографії, листи, аудіозаписи), обов’язково збережіть їх (краще й резервну копію теж). Так ви зможете довести правдивість своєї скарги. Компанія та керівництво має взяти до уваги вашу скаргу та вжити заходів щодо вирішення ситуації.
Якщо цього не сталося, варто звернутися до правоохоронних органів. На жаль, у законодавстві України все ще є неточності та неповне трактування терміну «сексуальні домагання», а також дій, що до них належать. Та все одно варто скласти офіційну заяву. При цьому спробуйте зібрати якомога більше доказів та показати їх правоохоронцям.
Якщо жоден з ваших кроків не був успішним, залишається останнє – звільнитися. Звісно, процес звільнення, а особливо коли воно спричинено насиллям щодо вас, викликає тільки неприємні почуття. Але ви маєте розуміти, що ваше психічне та фізичне самопочуття і здоров’я значно важливіше. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, краще звернутися до психолога або до людини, якій ви довіряєте та можете розповісти про те, що сталося.
P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можешь, будь ласка, відповісти на кілька питань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу із подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!
