«Апокаліпсису не буде»: Аркадій Вершебенюк про майбутнє бізнесу та кризовий менеджмент
Ми віримо, що шлях до успіху лежить через поєднання. Це може бути поєднання різних факторів: правильних людей в команді, відданих партнерах, стану економіки, хобі, досвіду та навіть вдачі чи звичайної випадковості.Ми особливо відчули це зараз, коли поєднання небайдужих людей та бажання допомогти рятує нас в часи епідемії та кризи! Разом із брендом шотландського віскі Chivas запускаємо проєкт «Поєднання – завжди на краще!». Наша мета – довести, що бізнес стає успішним завдяки єдності команди, її розмаїтих цінностей та ідей. За аналогією шотландське купажоване віскі Chivas має свій насичений смак завдяки поєднанню спиртів різної витримки.
У межах проєкту видавчиня bit.ua Тетяна Гриньова спілкується з підприємцями про кризовий менеджмент і корпоративну культуру, факапи і успіх, колаби і конкуренцію, оптимістичні прогнози на майбутнє і цінні інсайти, що подарував карантинний час.
Перший гість – Аркадій Вершебенюк, фахівець з інвестицій, стартапів, бізнесу та консалтингу, викладач Київської школи економіки. Раніше обіймав посаду наглядача з управління і продажів непрофільних активів для Alfa-Group, запускав Uber в Україні. Дивіться інтерв’ю з класними інсайтами про кризовий менеджмент, корпоративну культуру, майбутнє гіпермаркетів та…нас із вами.
І бонус: після відео на вас чекає невеличкий конспект, аби ці інсайти не забулися.
Карантин, попри стереотипні уявлення, «б’є» по інвестиційній системі також. Немає категорій бізнесів, що почуваються зараз безпечно та отримують надприбутки.
Зараз у всіх компаній є проблеми, навіть у транснаціональних. Щоправда, в деяких компаній, що й до кризи були «динозаврами», справи гірші. Вони помилково вірять, що стратегія – сталий інструмент. Насправді неможливо працювати за єдиним незмінним планом.
Треба «поспішати повільно». Цей час вимагає від нас швидких дій, але кожну таку швидку дію треба добре обмірковувати.
Треба вміти «йти з поганого фільму». У мікроекономіці це означає, що варто кидати нецінні проеєкти, навіть якщо в них «вбухано» багато грошей.
Корпоративна культура – дуже важлива. У кризовому 2008 році я змінював прогнозний план на наступний рік двічі на тиждень. Психологічно було дуже важко – відчуття, що з-під ніг йде земля. Але разом з топменеджмерами компанії ми влаштовували таун-холи, під час яких пояснювали всім співробітникам, що ж відбувається з бізнесом. Це допомогло зберегти команду.
Говорити, що криза – гарний час скинути «баласт», – неправильно. Виходить, увесь цей час ти працював та розважався на корпоративах не з людьми, а з баластом? Чи можна тебе в такому разі назвати справжнім управлінцем і менеджером?
Як і в 2014 році, бізнес – головний драйвер змін, і перший, хто піднімає голову в кризовий час. Люди з бізнесу мають знання з базового проеєктного та кризового менеджменту, що допомагає швидко приймати рішення у складні часи.
Є багато колаборацій, якими варто пишатися. Raketa заколабилася з КМДА, щоб разом доставляти соцпакети киянам, які цього потребують. Укрпошта – із сервісом Liki24, аби безкоштовно доставляти медикаменти в регіони України. Проєкт Kind Challenge, Українська Біржа Благодійности, Фонд Олени Пінчук збирають кошти на купівлю автоматичних гематологічних аналізаторів крови та засобів захисту для українських лікарів.
Я оптиміст: не вважаю, що світ більше ніколи не буде таким, як був. Є багато питань, що їх «коронавірусний» кейс актуалізував, зокрема право людини на приватність, готовність суспільства до життя в умовах надзвичайних ситуацій. Рано чи пізно вакцину винайдуть, і люди знову подорожуватимуть, користуватимуться гаджетами і фінансовими сервісами, навчатимуться… Апокаліпсису не буде!
Щодо прогнозів: гіпермаркети і супермаркети перестануть бути «точкою тяжіння». Люди все більше звикають до доставки не тільки з ресторанів, а також із супермаркетів. І це не суто українське явище, радше загальносвітовий патерн. Думаю, це може цікаво вплинути на майбутнє. Навіть коли загроза коронавірусу відступить, люди не повернуться до гіпермаркетів. Вони просто забудуть про таку звичку і витрачатимуть 2-3 години, що зазвичай йдуть на шопінг, на щось інше.
