Співати заради життя. Як музика допомагає боротися з хворобами (і не тільки сьогодні)
Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 
Пандемія відкрила очі світові на один прекрасний факт: музика може об’єднувати нас як ніщо інше. Люди, зачинені в чотирьох стінах, співають на своїх балконах. Оперні композиції, народні пісні чи популярні треки – не надто важливо. Головне – сусіди в кількох найближчих будинках починають розуміти, що не самотні навіть у самоізоляції. Натомість виконавці почали проводити настільки багато лайвів і стрімів, що навіть не встигаєш їх усі подивитися. Але якщо вмикаєш такий запис, то відчуття єднання з людьми з будь-яких куточків планети з’являється саме собою.
Це може здатися дивним, та музика і хвороби йдуть завжди поруч. Журналіст The Guardian опублікував такий чуттєвий фрагмент:
«Хвороба відшукує своїх жертв. Як тільки мешканці Мілана поховалися по своїх домівках, на брущатих вулицях міста стало не чутно кроків. Усі продажі та суспільне життя зупинилося. Площа навколо Міланського собору незвично порожня. Усі релігійні зібрання заборонені. Однак коли справа доходить до віри – і, що важливіше, до музики – всі перешкоди безсилі. Люди “прямують до церкви духом”. Вони відчиняють вікна та двері, виходять на балкони – і тисячі жінок, чоловіків і дітей починають співати»
Щось нагадує? Але це не 2020 рік, а дуже далекий 1576-й. Тоді на півночі Італії лютувала чума, яка вбила майже третину населення в деяких містах. Мілан був на межі голодного бунту, а музика допомагала мешканцям хоч якось зберегти людяність.
Спів під час трагедій – не суто італійська особливість. Він має значно глибше як історичне, так і психологічне коріння.
Колективна пам’ять
Майже всі племена, чия історія якось дійшла до нашого часу, мали виразні музичні ритуали. Вони використовували їх у різних ситуаціях: на святах, посвяченнях, змаганнях, на полюванні або під час приготування їжі. І завжди – при лікуванні. Оскільки медицина була на доволі примітивному рівні, значну увагу приділяли моральному стану хворого.
Шамани та знахарі – прообрази сучасних лікарів – могли тільки трохи притупити людський біль і таким чином допомогти організму боротися. У транс вводили не лише за допомогою рослин (фактично наркотичних речовин), але й через музику. Це був певний варіант гіпнозу, коли темп і ритм співу змінював сприйняття реальности хворого.
Так само діяли й мантри, а згодом молитви. Людина повторювала певні мотиви, наспівувала їх – і досягала фізичного полегшення. Цікаво, що зараз мантри також стали популярними в медиків, зокрема в Іспанії.
Окреме місце відводили відспівуванню померлих, що завжди ставало масовим у часи епідемій. Тут музика працювала на єднання колективу, надавала людям впевнености та надії. Коли ж хвороба видавалася надто нищівною, за допомогою музичних ритуалів зверталися до божеств або духів, щоб відвернути біду від спільноти.
Пояснення таких практик доволі просте. Спів – серед найлегших форм комунікації (йдеться не про майстерність). Навіть звичайна розмова потребуватиме якогось змісту, наративу. Тоді як наспівування чи відбивання ритму доступне абсолютно всім і може передавати паніку, біль, сподівання чи підтримку. Тому в ситуаціях, коли людина не здатна через хворобу сприймати слова, на допомогу приходить музика. А коли в колективу немає засобів для подолання нещастя і описати свій стан усім людям просто неможливо – рятують ритуальні мотиви, які знайомі геть усім.
Допомога організму
Також музика має суттєвий вплив на наше тіло, навіть якщо ми не помічаємо його. І коли після співу (на самоті в душі теж підходить) ми відчуваємо полегшення – цьому є пояснення.
Головним аспектом є дихання. Коли ми співаємо та дотримуємося заданого музикою ритму, то уважно контролюємо свої вдихи та видихи, щоб не збитися. На організм ці техніки впливають заспокійливо та врівноважують багато внутрішніх процесів.
Пісні допомагають зрозуміти власні почуття й емоції. Ви можете пригнічувати в собі негатив, нерви та стрес, але вони все одно нікуди не зникають і впливають на вас. Мелодія ж здатна ненав’язливо витягнути назовні тривогу, смуток або ж агресію, звільнити вас від цих почуттів. Це також відповідь на питання, чому нам так хочеться слухати сумну музику, коли на душі кепсько – бо словесно ми часто не можемо впоратися.
Бувають і протилежні ситуації. Якщо ми постійно сконцентровані на негативі й не можемо відволіктися від нього, музика допоможе перемкнутися на іншу емоцію. І звідси вже веселі співи на балконах: після довгого дня з важкими новинами, що лунають звідусіль, люди на короткий час можуть зосередитися на співі, який поглинає всю їхню увагу та концентрацію. Адже зазвичай музика потребує певної зосереджености.
Спів рідко відокремлюється від простого танцю. Ритм змушує тіло рухатися, що просто життєво необхідно, коли найдовша прогулянка розтягується від кімнати до кухні.
Соціальний компроміс
Музика зібрала в собі всі переваги, що можуть бути в масового мистецтва сьогодні. По-перше, вона безпечна – почути пісню можна й за два метри, натомість танець або візуальне мистецтво мають обмеження. По-друге, легко обрати універсальні пісні, які підходять людям з різними вокальними даними, смаками та ідеологіями. І якщо в одних країнах це Селін Діон, то в нас цілком могла би бути якась зірка нульових (до речі, хто саме?). Одні щиро люблять популярні пісні, інші ставляться до них із постіронією, але знають і вміють співати їх геть усі. Тож на карантині знайти компроміс у музиці, порівняно з іншими видами мистецтва, найлегше.