Cпецпроекти

Як вивчають секс у сучасній українській школі?


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

За статистикою, тільки 2% людей отримують основну інформацію про секс у школі. Більшість дізнається про секс від однолітків або з інтернету – а ця інформація, як ми розуміємо, не завжди відповідає дійсності. Бо різні міти про «перерваний статевий акт vs вагітність» і страх заразитися ВІЛ через рукостискання часто виростають саме в підліткових компаніях.

Здається, побороти таку шкідливу дезінформацію могла б саме школа за допомогою вчителів або врешті-решт підручників. Я не змогла пригадати, чи розповідали нам 7 років тому на уроках про секс, ІПСШ, контрацепцію чи навіть про анатомію статевих органів. Тож вирішила переглянути сучасні підручники: що можна дізнатися про статеве життя із цих авторитетних книжок?

Виростеш – дізнаєшся

Спочатку я вирішила подивитися, коли взагалі з учнями говорять на «цю» тему. Тож пішла шукати офіційні програми від МОН. Питання сексу вдалося знайти у двох предметах – біології та основах здоров’я. Обидві дисципліни пропонують вивчати тему у 8 класі, тобто в 13–15 років. За даними ЮНІСЕФ у цьому віці українські підлітки в середньому якраз і починають вести статеве життя. Добре, якщо дочекаються відповідного заняття наприкінці навчального року.

У біології тема сексу прихована в останній за планом темі «Розмноження та розвиток людини», на яку запропоновано виділити 4 години. За цей час учні мають опанувати як будову статевих клітин і органів, так і поняття менструального циклу, запліднення та вагітности. На важливість репродуктивного здоров’я зроблено окремий акцент. 

До речі, МОН ставить за мету уроків таку: учні мають висловлювати судження про «залежність розвитку дитини в материнському організмі від здоров’я матері, її поведінки». При цьому не вказано, що здоров’я та звички батька також дуже важливі для запліднення та розвитку дитини.

У програмі з основ здоров’я тему сексу розкрито трохи ширше, хоча й вивчають її також із 8 класу. Згідно з планом у школах мають говорити про сексуальне насилля, ранні статеві стосунки, підліткову вагітність, ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом). У 9 класі ще додається тема репродуктивного здоров’я. Про ВІЛ та СНІД розповідають щороку з 5 класу.

Щоправда, до основ здоров’я під час мого навчання було не надто серйозне ставлення, а заняття інколи замінювали на «важливіші» предмети (тобто ті, з яких потрібно було складати іспити чи ЗНО). Сподіваюся, так не всюди.

А тепер час подивитися, з якими саме знаннями з підручників середньостатистичний український підліток починає займатися сексом.

Біологія

З біології для 8 класу я взяла електронну версію підручника на сайті МОН. 

Перші три сторінки відповідного розділу чи не кожен восьмикласник без жодних сумнівів пропустить. Коротко їхню суть можна описати приблизно так: «Сексом потрібно займатися тільки з кохання». Ок, йдемо далі. 

Про анатомію загалом дізнатися з підручника можливо, хоча будова статевих органів описана доволі сухо, а ілюстрації традиційно незрозумілі. Акцент на репродуктивних функціях організму – про здатність жінок і чоловіків збуджуватися та отримувати задоволення не йдеться (а скільки слів про кохання було написано спочатку!). 

Наступний розділ у підручнику під назвою «Поняття про стать людини» вселив у мене надію на щось справді прогресивне: автори спочатку зазначають, що, крім біологічної статі, є ще психосоціальна. Але, коли справа дійшла до означення, надія остаточно зникла. 

«Психосоціальна стать пов’язана із самоусвідомленням людиною своєї природної належності до осіб чоловічої чи жіночої статі. […] Після статевого дозрівання в людини остаточно формується психологічна модель статевої поведінки. Вона проявляється виникненням інтересу до осіб протилежної статі, що є реалізацією статевого інстинкту, в особливій – жіночій або чоловічій – поведінці, манері вдягатися, зачісуватися, вести розмову тощо», – стверджують автори підручника з біології.

Окрім того, що поняття психосоціальної статі взагалі не існує (скоріше за все, автори так приховали термін «гендерна ідентичність»), подібні формулювання виключають можливість небінарних гендерних систем і жодним чином не повідомляють про трансгендерність. А також закріплюють уявлення учнів, що інтерес до протилежної статі – єдиний нормальний варіант сексуальної поведінки.

Про що ще розкаже цей підручник?

Далі йде кілька коротких та не дуже інформативних абзаців про менструальний цикл (що якраз хвилює дівчат у 13–15 років). А потім – 12 сторінок про народження, із детальними рекомендаціями, як має поводитися жінка під час вагітности. 

Що ж, ходімо читати підручник з основ здоров’я зі сподіванням, що там буде корисніша для підлітків інформація.

Основи здоров’я

Для порівняння я взяла із сайту МОН підручник іншого видавництва. 

Про секс тут пишуть приблизно в такому річищі: «Розуміємо, що хочеться, але краще почекати». І одразу ж іде параграф про ризики раннього статевого життя. Серед них – психологічні, зокрема депресії, суїцид і різні залежності. Цікаво, чому авторів підручників не зобов’язують підкріплювати свої твердження посиланнями на джерела?

Далі досить притомно подано інформацію про ІПСШ, навіть з побіжною рекомендацією користуватися презервативами. Також пишуть про ризик ранньої вагітности (але без жодних вказівок, як її не допустити ще на етапі сексу).

А от наступний розділ, на який я щиро чекала з опису програми МОН, впав у моїх очах одразу з назви: «Віктимна поведінка. Кримінальна відповідальність за злочини сексуального характеру». Як можна зрозуміти, розмова починається з того, що роблять неправильно жертви, а не насильники. Так, про коротку спідницю там теж є. Після кількох прикладів, як має правильно поводитися жертва, автори заспокійливо кажуть: «Якщо щось все ж трапилося, це не ваша провина». Але коротку спідницю не вдягайте. І нікого не провокуйте.

Після чотирьох сторінок про «віктимність» жертв учні знайдуть кілька абзаців із цитатами з Кримінального кодексу. Щось підручник з основ здоров’я виявився не набагато кращим за біологію.

Домашнє завдання

Не знаю, чи переконав хоч одну людину у світі шкільний підручник не займатися сексом, якщо це бажання в підлітка вже з’явилося. Але інформацію, як можна мінімізувати негативні наслідки, де знайти засоби контрацепції, до кого звертатися в екстрених ситуаціях чи що таке культура згоди (яка аж ніяк не дорівнює «віктимній» поведінці) корисно якраз розміщувати серед навчальних матеріалів. Без моралізаторства про вічне кохання та родину як ідеал. Цього з підручника точно не навчишся. 

Сьогодні значно більше практичних навичок можна отримати із серіалу «Sex Education» на Netflix, аніж із книжок, затверджених МОН. Також є ресурси з безкоштовними онлайн-курсами на тему сексуальної освіти: в Україні якісні лекції вийшли на Prometheus

Можу впевнено сказати: після такої шкільної програми сексуальна освіта потрібна геть усім. Бо якщо трохи заглибитися, правильне навчання містить не лише інформацію на кшталт «вберегтися та вижити в цьому страшному світі», але й значно кориснішу. Наприклад, як розуміти власне тіло і почуватися максимально безпечно та комфортно в зовсім різних ситуаціях.  

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Наскільки ти асексуальний/-а?
#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: