Cпецпроекти

Як коронавірус змінить наше сприйняття сексу? Переклад нової статті Славоя Жижека


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

Сучасні інтелектуали гостро реагують на нову для людства ситуацію – світову самоізоляцію в часи глобальної мережі. Власні думки з приводу сексуальности в умовах пандемії нещодавно висловив популярний філософ Славой Жижек. bit.ua переклав його колонку українською мовою.

Епідемія коронавірусу, безсумнівно, дала поштовх віртуальним сексуальним розвагам, але, сподіваюся, що вона також вплине на нове розуміння фізичної близькости та нагадає нам, що секс між двома людьми – це духовне спілкування. 

Голова ірландської Служби здоров’я опублікував рекомендації щодо сексу під час коронавірусу. Серед них є дві такі

«Варто подумати про відпочинок від фізичної та особистої взаємодії, особливо якщо ви звикли знаходити сексуальних партнерів в інтернеті або заробляєте сексом на життя. Надайте перевагу відеопобаченням, секстингу або спеціальним чатам. Завчасно продезінфікуйте клавіатуру та тачскріни, якими користується хтось ще».

«Мастурбація не поширює коронавірус, особливо якщо ви миєте руки (та всі сексіграшки) з милом і водою впродовж 20 секунд до та після використання».

Це здоровий глузд у часи епідемії, яка поширюється внаслідок тілесного контакту. Але ці рекомендації лише підсумовують процес, який вже набрав обертів з послідовною діджиталізацією нашого життя. За статистикою, сучасні підлітки витрачають на вивчення своєї сексуальности менше часу, ніж на сидіння в інтернеті.

Навіть якщо вони займаються сексом, хіба віртуальний простір (із хардкорним порно) не робить процес значно легшим і приємнішим?

Photo by Dainis Graveris on SexualAlpha

У цьому плані новий американський серіал «Ейфорія» (HBO описує його як «історію учнів старшої школи, які відкривають для себе наркотики, секс, ідентичність, травми, соціальні мережі, любов і дружбу») з його образом розбещеного життя сучасної старшої школи – це щось зовсім протилежне до реальности. Серіал жодним чином не стосується теперішніх підлітків і через це стає на диво анахронічним: це радше ностальгія людей середнього віку за тим, яким розпусним колись було молоде покоління.   

Варто подивитися ще далі: раптом ніколи й не було «реального» сексу, а лише фантазії затуляли цю порожнечу? Мастурбацію зазвичай трактують як «зроби це сам/-а, уявляючи партнерів/-ок». Але раптом секс – це завжди про мастурбацію з реальним партнером? Що я маю на увазі? У колонці для The Guardian Єва Вайсман зробила відсилку до «Ефекту метелика», подкастів Джона Ронсона про афтершоки інтернет-порно.

«На зйомках порнофільму актор втрачає ерекцію посеред сцени. Щоб у нього знову встав, він відвертається від жінки, яка лежала перед ним оголеною, бере свій телефон і відкриває Порнхаб. Для мене це було передвісником апокаліпсису»

Вона підсумовує: 

«Щось точно зіпсувалося у світі сексу»

Погоджуюсь, однак доповню це уроком із психоаналізу: щось завжди було зіпсоване у світі сексу. Людська сексуальність загалом збочена, схильна до садомазохізму та, крім того, до змішування реальности й фантазії. Навіть коли я перебуваю наодинці зі своїм партнером, у мій сексуальний контакт із ним/нею постійно втручаються власні фантазії. Саме в цьому значенні кожне заняття сексом стає «мастурбацією з реальним партнером» – я використовую тіло людини як спосіб реалізувати чи отримати свої бажання.

Ми не здатні подолати цю прірву між реальним тілом партнера та всесвітом фантазій, що виник внаслідок патріархату, соціальної нерівности або експлуатації, – він був з нами від початку. Тому я розумію актора, який для повернення ерекції відкрив Порнхаб, – він шукав фантазматичну підтримку для своєї гри. Саме через це під час сексу один партнер просить іншого/іншу говорити, зазвичай щось «брудне»: навіть коли в тебе в руках «річ у собі» (оголене тіло коханого/-ї), ця присутність обов’язково має доповнюватися вербальними фантазіями…

Це працює для актора, тому що він не має особистих стосунків із акторкою, – для нього її тіло радше нагадує сексляльку. Якби він був закоханий, її тіло мало б власне значення, адже кожен жест або дотик сполохував саму суть її суб’єктивности. Якщо людина кохається з кимось, кого справді любить, дотик до тіла партнера стає вирішальним. Нам потрібно підважити народну мудрість, згідно з якою сексуальне бажання тілесне, а любов – духовна. Усе навпаки: сексуальна любов більш тілесна, ніж секс без кохання.   

Тож чи обмежить теперішня епідемія сексуальність і зробить популярною любов у вигляді дистанційного захоплення коханим/-ою, до якого/-ї неможливо доторкнутися? Звісно, епідемія поширить віртуальні сексігри без фізичного контакту. Проте, сподіваюся, вона також сприятиме новому ставленню до інтимної близькости. Ми можемо вивчити урок від Андрія Тарковського, для якого земля з її інертністю та вологістю була не протилежністю духовности, а її провідником. У фільмі Тарковського «Дзеркало» його батько Арсеній читав власні рядки: «Душі грішно бути без тіла, як тілу – без одягу». Мастурбація на хардкорне порно – гріховність, натомість тілесний контакт є проявом духовности.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Коротка історія кіно: французька нова хвиля
#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: