Сліпа уява. Що таке афантазія і як з нею живуть?
Серед відкриттів ХХІ століття – афантазія – особливість мозку, за якої людина частково або цілком не здатна мислити візуальним образами. Сліпа уява не заважає афантастикам досягати успіхів у будь-якій сфері, зокрема науковій або художній.
Розповідаємо, звідки походить афантазія, хто був відомим афантастиком і що робити, якщо ти раптом виявиш її в себе.
Історія відкриття
У 2003 році до невролога Адама Земана звернувся пацієнт, який стверджував, що після операції на серці втратив можливість уявляти образи. Земан зіткнувся з такою скаргою вперше і почав досліджувати уяву пацієнта.
Пацієнт погано впорався майже з усіма завданнями лікаря, але показав непогані результати в тих, що були пов’язані з образним мисленням лише частково. Так, на запитання «Який зелений колір має світліший відтінок – той, що має трава, чи той, що має хвоя?» пацієнт відповів: «Трава», але пояснив, що просто знав правильну відповідь, а уявити нічого не зміг.
Функціональна магнітно-резонансна томографія показала, що відповідальні за формування візуальних образів зони мозку пацієнта майже неактивні. Натомість дуже активно поводилися зони, які відповідають за попередження помилок і прийняття рішень.
Земан дослідив історію проблеми свого пацієнта і знайшов першу згадку про схожий випадок у роботі фармацевта Френсіса Галтона «Сніданок» (1880). Галтон докладно розпитав сто респондентів про стіл, за яким вони снідають, – і 12 з них не змогли відповісти на більшість питань.
2010 року Земан з колегами випустили дослідження, у якому розкрили цю особливість людського мозку, а 2015 дали їй назву «афантазія. Проте досі науці відомо про неї замало, тому поки що афантазію визнають не діагнозом, а лише особливістю роботи мозку.
Як мислять афантастики?
Афантастики пам’ятають свій досвід у форматі ідеї, описаного словами явища. Вони можуть розповісти, як відпочивали за містом, гуляли з друзями, уточнять, якого кольору був захід сонця, але не зможуть уявити звуки та запахи, які тоді чули та відчували. Афантастики розділяють досвід на негативний і позитивний, але через особливості пам’яті частіше за все не переживають жодних емоцій, викликаючи спогади.
Станом на 2019 рік у світі налічують 2,1–2,7% людей із цією особливістю.
Афантазія може бути частковою і абсолютною. За часткової людина здатна уявляти образи на рівні базових рис і однотонного тла, але не може уявити своїх відчуттів. Або уявлятиме образи лише під час медитації чи уві сні. Абсолютну афантазію описують, зокрема, як стан «із заплющеними очима не бачити нічого, крім пітьми». Поки що точно невідомо, чи можна «лікувати» афантазію, проте сам Земан вважає її «цікавою варіацією людського досвіду, а не розладом».
Ким можна працювати з афантазією?
Попри особливості уяви, афантастики можуть працювати у будь-якій професії, де вона потрібна, – хіба їхній мозок використовуватиме для вирішення креативних завдань не візуальний, а вербальний механізм. Тобто якщо графічний дизайнер малюватиме яблуко, то не з уяви, а за тими характеристиками, які знає про цей фрукт.
Серед відомих афантастиків – біотехнолог Крейг Вентер, який першим в історії розкодував людський геном, та невролог і природознавець Олівер Сакс. Сакс описав свій афантастичний досвід у книзі The Mind’s Eye і коротко розповідав на ютубі, що тест Галтона склав погано. Також сліпу уяву мають співзасновник Pixar Animation Studios Ед Кетмелл та ілюстратор «Русалоньки» (1989) Глен Кіен.
Художниця HulloAlice у своєму блозі розповідала, як афантазія впливає на її роботу: «Я роблю багато скетчів і дуже довго накладаю їх один на одного, щоб зрозуміти, чи бачу я те, що концептуалізувала в мозку». Користувач Reddit з нікнеймом definitelynotfedor, який працює фотографом, пише, що лише в процесі розуміє свій образ, а картинку бачить тільки після тривалої роботи над ним. Він каже: «Перед зйомкою я думаю, що в моделі має бути, приміром, чорняве волосся, закинуте назад, легкий макіяж і фіолетовий фон. А освітлення – таке, як я бачив на одному з постерів кілька тижнів тому».
Дізнатися про рівень афантастичности вашого мозку можна у спеціальному тесті Vividness of Visual Imagery Questionnaire, що його в 1973 році розробив психолог Девід Маркс.
Якщо ви виявите у себе афантазію – не хвилюйтесь. Адже зазвичай афантастичні люди й не підозрюють, що їхній мозок працює не так, як у більшості, і досягають успіхів у справі, яку люблять.
